Лордоз і гіперлордоз поперекового відділу

Зміст

Хребет при правильному фізіологічному розвитку має чотири вигину, які забезпечують рівномірне навантаження і амортизацію. У нормі В шийному і поперековому сегментах хребта спостерігається лордоз, який формується вигин хребтового стовпа вперед. Посилення або зменшення кута вигину призводить до розвитку патологічного лордозу.
Зміст:

Лордоз поперекового відділу – що це таке?
Класифікація
Причини розвитку
Клінічна картина
Симптоми
Ускладнення
Діагностика
Лікування
Профілактика лордозу

Лордоз поперекового відділу – що це таке?

Фізіологічний лордоз формується в дитячому віці під час розвитку можливості сидіти і ходити. Поперековий природний лордоз має невелику дугу викривлення з вершиною на рівні 3-4 хребця. Патологічний лордоз може розвинутися внаслідок травматичних, запальних, дегенеративних пошкоджень. Також може мати вроджений характер при відхиленнях формування опорно-рухового апарату.

Класифікація

В залежності від певних чинників виділяють такі види поперекового лордозу:

Первинний – розвивається на тлі захворювань і аномалії розвитку хребта.

Вторинний – виникає на тлі інших захворювань організму.

За термінами прояви:

вроджений;
придбаний.

За ступенем зміни вигину:

гіперлордоз поперекового відділу характеризується посиленням вигину вперед, кут нахилу тазу до хребта збільшується;
гиполордоз поперекового відділу характеризується зниженням кута нахилу тазу до хребта, поперек стає більш плоскою – поперековий лордоз згладжений.

Причини розвитку

У дитячому віці:

рахіт;
родова травма;
дисплазія тазостегнових суглобів;
ахондроплазия;
швидке зростання.

У дорослих патологічний лордоз формується на тлі:

надмірної ваги;
вагітності;
поперекового остеохондрозу;
плоскостопості;
міжхребцевої грижі;
первинних і метастатичних злоякісних новоутворень;
спондилолістезу;
анкілозу;
травматичних ушкоджень – перелому, вивиху хребців, розриву зв’язок;
спондиліту внаслідок інфекційно-запальних захворювань (сифілісу, гонореї, туберкульозу).

Клінічна картина

Ознаки гиперлордоза поперекового відділу хребта:

Відхилення таза тому, випинання сідниць.

Широко розставлені ноги.

Живіт випинається вперед.

Напруга м’язів поперекового сегмента.

При нахилі вперед в рух включаються тазостегнові суглоби.

Ознаки гиполордоза поперекового відділу хребта:

Сплощення поперекового сегмента.

Виражена стомлюваність м’язів спини при фізичному навантаженні.

Погіршення ходи.

Симптоми

Наполегливі болі в поперековому сегменті посилюються при ходьбі, підйомі тягарів, зміна положення тіла.

Біль та оніміння у м’язах сідниць і ніг.

Розлад роботи внутрішніх органів – затримка сечовипускання, запори, еректильна дисфункція.

Ускладнення

спондилоартроз;
запалення клубово-поперекової групи м’язів;
нестабільність хребта;
випадання дисків;
міжхребетні грижі;
здавлення спинного мозку.

Діагностика

Діагноз встановлюється після огляду хірурга або травматолога та проведення інструментальних досліджень. Під час огляду виявляють скарги і вимірюють глибину викривлення за допомогою двох лінійок. Глибина викривлення до 4 см відповідає фізіологічного лордозу, більше 5 см свідчить про патологічний викривленні.

Для уточнення діагнозу проводиться рентгенографія магнітно-резонансна або комп’ютерна томографія поперекового сегмента. На підставі рентгенограми в бічній і прямій проекції встановлюється ступінь викривлення і розраховується кут відхилення таза від хребетного стовпа. Кут відхилення 20-40° відповідає природному лордозу. Кут нахилу більше 45° свідчить про гіперлордоз, зменшення кута нижче 20° про гиполордозе. Проведення КТ або МРТ крім ступеня деформації допомагає встановити причини захворювання.

Лікування

Вибір лікування залежить від ступеня деформації. При вторинному процесі виконується лікування основного захворювання. Консервативне лікування засноване на використання фармакологічних препаратів, фізіотерапевтичних процедур та санаторно-курортного лікування.

Медикаментозне лікування засноване на призначення:

протизапальних препаратів в таблетованій формі та у вигляді мазей для місцевого застосування;
міорелаксантів для розслаблення спазмованих м’язів;
хондропротекторів;
нейропротектівних препаратів.

Фізіотерапевтичне лікування:

мануальна терапія, підводне витягування хребта;
лікувальний масаж;
плавання, лікувальна фізкультура;
голкорефлексотерапія;
електрофорез, магнітотерапію, ультразвук.

Для поліпшення якості лікування рекомендується:

використовувати ортопедичний матрац для сну;
носити корсет підтримує при вираженому лордозі, вагітності, ожирінні;
дотримуватися дієти при наявності надлишкової ваги.

Хірургічне лікування проводиться при вродженому лордозі. Залежно від ступеня викривлення проводиться фіксація хребта пластинами, гвинтами або рухомими імплантатами. Потім призначається тривале відновне лікування.

Профілактика лордозу

Для профілактики необхідно:

займатися не травматичними видами спорту: плавання, йога, пілатес. Тренування повинна проводитися з акцентом на м’язи спини і преса;
підтримувати правильну поставу при ходьбі і сидінні;
спати на жорсткій поверхні.