Медикаментозне лікування симптомів поперекового остеохондрозу

Остеохондроз поперекового відділу хребта — дегенеративний процес, що охоплює міжхребцеві диски. Явище супроводжується вторинними змінами реактивного і компенсаторного характеру. Патологічні процеси відбуваються всередині кістково-зв’язкового апарату хребетного стовпа (власне тіла хребців, міжхребцевих суглобів, зв’язкового апарату). Щоб усувати порушення, ви повинні бути впевнені, що погіршення самопочуття викликав саме поперековий остеохондроз – симптоми і лікування медикаментами, підбір методів діагностики – всім цим займається ортопед або вертебролог. Але спочатку припустимо звернутися до терапевта.

Причини розвитку поперекового остеохондрозу

Існує кілька причин, чому відбуваються подібні зміни структури хребетного стовпа. До групи ризику належать люди, для яких актуальне:

• Виконання ривкових рухів.
• Порушена постава.
• Наявність зайвої ваги.
• Високий зріст.
• Вроджені аномалії хребта.
• Артрози, плоскостопість.
• Ослаблений м’язовий корсет.
• Патологічні зміни внутрішніх органів.
• Часто повторювані інфекції, інтоксикації.
• Тривале перебування у вимушених позах.
• Малорухливий спосіб життя.
• Повторення стереотипних рухів.
• Несприятливі умови клімату.
• Необхідність (наприклад, через трудової діяльності) часто нахилятися і повертати тулуб (особливо > 30°).
• Поєднання зазначених факторів.

Більшість з перерахованих станів вдається виявити під час проходження профілактичного огляду. Тоді, відповідно, вдається швидко купірувати і відкоригувати наявні порушення, не допускаючи їх переходу в наступні стадії. При обтяженні лікувати виникли патологічні зміни вдається лише хірургічним шляхом, безперервно обезболивая пацієнта для поліпшення його самопочуття. Якщо проходити профілактичний огляд двічі на рік, можна мінімізувати проблеми з поставою і станом хребетного стовпа. Якщо складно тримати спину рівно за столом і при ходьбі – доцільно придбати спеціальний коректор постави.

Симптоми поперекового остеохондрозу

По мірі розвитку патологічного процесу, пацієнта турбує наступна симптоматика:

• Больовий синдром. Неприємне відчуття поширюється по всій поверхні спини – від попереково-крижового відділу до лопаток. Біль може бути выкручивающая або оперізуючий. Іноді ці два види поєднуються.
• Неврологічні розлади – головний біль, підвищена стомлюваність.
• Труднощі з прийняттям певного положення, що провокує порушення сну.
• Компресія хребцями кровоносних судин і нервових корінців. Через патологічного явища виникає біль, що поширюється на гомілку, стегно, стопу і сідницю. Болісне відчуття стає причиною мимовільного зміни пацієнтом ходи. Під час ходьби, хворий нахиляється в протилежну сторону від здавлювати нерва.
• Запальний процес охоплює нервові корінці. Вони набрякають. Зазначені процеси свідчать про тривалому подразненні корінців. У міру розвитку хвороби, розвивається венозний застій, потім настає інтоксикація.
• Біль поширюється на м’язи, зв’язковий апарат. Загострення болю виникає внаслідок фізичної праці, особливо, якщо йому не передувала хоча б мінімальна попередня підготовка (розминка). Наприклад, зарядка, відразу після сну стає причиною різкого больового синдрому, який супроводжується підвищеною пітливістю з подальшим ознобом.
• Поколювання, оніміння, парестезії, зниження чутливості рук і ніг.
• М’язи втрачають колишній тонус, що стає причиною нездатності пацієнтами переносити тривалу фізичну навантаження.
• Функціональна здатність малого тазу порушується при вкрай тяжких клінічних випадках.
• Велика ймовірність виникнення паралічу, парезу.
• З’являються больові простріли в спині під час чхання або кашлю.

Ступінь вираженості перелічених ознак захворювання варіює залежно від ступеня дегенеративно-запального процесу, індивідуальної чутливості пацієнта. Але запідозрити наявність деформації всередині хребта можна ще на ранній стадії. Больовий синдром і напругу в спині, невідповідне перенесеної навантаженні, повинні стати сигналом і підставою для звернення до лікаря. Належить пройти діагностику і з’ясувати, які зміни відбуваються в хребетному стовпі.

Чи можна усунути поперековий остеохондроз засобами народної медицини

Усунення дегенеративного процесу народними методами – малоефективне, марне заняття. Застосування відварів, настоїв і власноруч приготовлених мазей – втрата часу, що загрожує переходом хвороби в більш важку стадію. Надалі, якщо лікар вважатиме за потрібне зробити таке призначення, знадобиться здійснювати вплив високою температурою.

З метою скорочення вираженості набряку, необхідно накласти сухе тепло на поперековий відділ спини. Дана методика одночасно дозволить нормалізувати тонус м’язів зазначеного відділу хребта.

Цілі та принципи медикаментозного лікування поперекового остеохондрозу

На підставі даних рентгенологічного дослідження та МРТ лікар визначає, чим лікувати поперековий остеохондроз – медикаментозне лікування ще актуально або вже є необхідність в операції.

Майбутній обсяг терапевтичних заходів визначається вираженістю клінічних проявів і стадією наявного захворювання. Перш за все, необхідно:

Консервативне лікування базується одночасно на декількох принципах. Основними з них є дії, спрямовані не лише на усунення вже наявних, а й на профілактику нових патологій стану хребетного стовпа.

Щоб полегшити самопочуття, ліквідувати деструктивний процес і одночасно попередити розвиток додаткових порушень, потрібно дотримуватися наступної системи:

• Виключити несприятливі статико-динамічні навантаження на уражений відділ хребетного стовпа.
• Регулярно стимулювати активність м’язів, які оточують хребет.
• Організувати комплексні лікувальні заходи не тільки на проблемну область хребта, але і на інші патологічні ділянки, які беруть участь у створенні клінічної картини.
• Зменшити больові відчуття.

Важливо розуміти, що всі дії повинні повторюватися регулярно, але при цьому бути щадними. Неприпустимо виконувати лікувальний вплив настільки старанно, що воно виявиться більш шкідливим, ніж сама хвороба.

Медикаментозне лікування

Медикаментозне лікування остеохондрозу поперекового відділу хребта передбачає застосування препаратів наступних фармакологічних груп:

Купірування больового синдрому проводиться шляхом активної медикаментозної терапії аналгетичні сумішами. Їх вводять внутрішньовенно-крапельно. Якщо інтенсивність болю велика, лікар доповнює ненаркотичні анальгетики (Анальгін, Баралгін) гормональними речовинами. Широко застосовуються глюкокортикостероїди (Дексаметазон, Преднізолон). Набір препаратів передбачає і введення діуретиків, самим затребуваним яких є Лазикс.

Призначення нестероїдних протизапальних препаратів необхідно для досягнення знеболювання і скорочення спектру запалення. Застосовують селективні інгібітори ізоферменту ЦОГ-1 (Диклофенак, Ібупрофен), а також селективні інгібітори ізоферменту ЦОГ-2 (Моваліс, Целебрекс, Німесил) або неселективний інгібітор ізоферменту ЦОГ-1 і ЦОГ-2 (Кетанов).

Місцево використовують мазі з протизапальною і відволікаючою дією (Финалгон, Фастум-гель), виконують двічі на тиждень аплікації димексиду (для прогрівання ураженої ділянки, поліпшення кровообігу в прилеглих тканинах).

Пацієнтам з підвищеною чутливістю до болю проводять лікувальні блокади новокаїну (в 25% випадків – лідокаїну) з додаванням ціанокобаламіну або кортикостероїдів (Дексаметазону, Преднізолону).

При наявності показань застосовують препарати венотонизирующего властивості (Ескузан, Детралекс).

Для розслаблення напружених м’язів призначають міорелаксанти (Мідокалм, Седуксен).

Щоб поліпшити ступінь кровопостачання, призначають препарати, які покращують циркуляцію периферичного кровообігу (Трентал).

Лікарські засоби, спрямовані на поліпшення метаболізму і нейротрофики (Мілдронат, вітаміни групи B, Актовегін).

Допустимо призначення анальгетиків з центральним механізмом дії (Трамал, Трамадол). Показання до такого лікарському приписом – стійкий виражений больовий синдром.

У міру набуття больовим синдромом помірного ступеня, інтенсивність медикаментозної терапії скорочується. Препарати, призначені для ін’єкційного введення, повноцінно замінюють таблетованими. Додатково до терапевтичній програмі додають хондропротектори (Терафлекс, Алфлутоп).

Увага! Якщо у вас алергія на анальгетик або інший препарат – потрібно повідомити про це лікаря.

Останнім часом активно застосовують Терафлекс в комбінації з протизапальним препаратом нестероїдної групи і Хондролон з анальгетиком. В даний час ведуться дискусії щодо доцільності кожного препарату.

Порівняльна характеристика двох препаратів

(в експерименті взяли участь 20 осіб).

Критерій оцінки Терафлекс

(у поєднанні з внутрішньом’язовим введенням Ибупрфена, Вольтарена) Хондролон

(у поєднанні з внутрішньом’язовим введенням Анальгіну) Швидкість досягнення терапевтичного ефекту. Помітні поліпшення відбулися через 1 тиждень, далі доводилося додатково знеболювати пацієнта при загостренні стану. Стан покращився через 2 місяці, але без рецидиву хвороби. Побічні ефекти з боку ШКТ, діяльності серця, а також шкірні прояви). Незначна печія (25%), болі в епігастрії (у 25%).

Серцево-судинна система функціонувала без змін.

Шкірні прояви були відсутні в 100% випадків. Розлад моторики в 15%, печія в 10%.

Порушень з боку серця не виявлено в 100%.

Кропив’янка, яку вдалося купірувати через 10 хв. після введення препарату, спостерігалася тільки у 1 чол. з 20. Вплив на прогноз Допомагає усунути дегенеративний процес, необхідність в операції в 99,9% немає (за умови виявлення патології на 1-2 стадії). Відновлює диск в 95% випадків, якщо звернення до лікаря було своєчасним (максимум – на 2 стадії патології).

Перерахований набір лікарських препаратів фахівці можуть доповнювати, в залежності від ступеня дегенеративно-запального процесу.

Взаємозв’язок лікарської терапії і фізіотерапії

При остеохондрозі, що знаходиться в гострому періоді розвитку, масаж не проводять. Вплив має бути максимально щадним, тому реалізують прийоми обережного погладжування і розтирання. Коли біль стихає, дії замінюють більш інтенсивними. Виражений больовий синдром — показання для проведення точкового масажу.

Важливо! При поперековому остеохондрозі навіть мануальної терапії воліють стандартне консервативне лікування. Знеболювання в поєднанні з застосуванням хондропротекторів у 60-70% буває достатньо. А що стосується мануального виду терапії, то якщо від неї не можна відмовитися, при остеохондрозі поперекового відділу хребта його слід проводити з великою обережністю. І завжди в поєднанні з виконанням знеболювання – попереднього і заключного (до і після сеансу).

Переважний метод – постізометрична релаксація м’язів: підхід допомагає позбутися від перенапруги м’язових волокон, а значить, вдасться скоротити прояв больового синдрому і кількість прийнятих анальгетиків.

Щоб поліпшити стан хрящової тканини, під час фонофорезу доцільно використовувати такі анальгетики, як Анальгін, Баралгін. Допустимо застосовувати Гідрокортизон, Анастезиновую мазь, Троксевазин.

Під час проведення електрофорезу, ефективним виявиться застосування таких лікарських препаратів, як Новокаїн, Димедрол, Димексид.

Висновок

Остеохондроз поперекового відділу – це патологічний стан, розвитку завжди можна запобігти. Не потрібно повністю відмовлятися виконувати фізичні навантаження, довго сидіти за комп’ютером і піддавати себе іншим чинникам, тим більше, у повсякденній діяльності цього не завжди вдається уникнути. Якщо правильно розподіляти навантаження на хребет, стежити за поставою і не нехтувати профілактичними відвідуванням лікаря, проблем зі здоров’ям не виникне.