Метаболічний синдром у жінок: принципи физиолечения

Поняття «метаболічний синдром» об’єднує в собі цілий ряд станів – надмірне накопичення жиру в області передньої черевної стінки (абдомінальне ожиріння), стійке підвищення артеріального тиску (артеріальну гіпертензію), зниження чутливості тканин організму до інсуліну та підвищення рівня цього гормону в крові. Це так звана хвороба цивілізації, яку по праву вважають практично пандемією ХХІ століття – нею страждає до 21 % дорослого населення Росії, причому жінки – в 2 рази частіше за чоловіків. У країнах Заходу захворюваність метаболічним синдромом ще вище – симптоми його визначаються у кожної третьої людини молодого віку та у 45 % пацієнтів віком старше 60 років.

Небезпечно даний стан тим, що воно значно підвищує ризик розвитку серцево-судинних захворювань і цукрового діабету, а значить, при відсутності лікування призводить до передчасної смертності.

З нашої статті ви дізнаєтеся про те, чому виникає метаболічний синдром, якими він проявляється симптомами, а також про принципи діагностики і тактики лікування цього стану, в числі заходів при якому важливу роль відіграють і методи фізіотерапії.

Зміст

• 1 Причини виникнення
• 2 Механізм розвитку
• 3 Клінічні прояви
• 4 Ускладнення
• Принципи діагностики 5
• 6 Тактика лікування
  • 6.1 Немедикаментозне лікування
  • 6.2 Медикаментозне лікування
• 7 Фізіотерапія
• 8 Санаторно-курортне лікування
• 9 Висновок

Причини виникнення

У розвитку метаболічного синдрому не можна виділити якусь одну причину, яка могла спровокувати цей процес. Як правило, він виникає в результаті впливу на організм двох або більше факторів, причому вплив це має здійснюватися тривалий час, а не бути разовим. Отже, основними причинами метаболічного синдрому є:

• спадкова схильність (доведено, що в осіб, що страждають цією патологією, мають місце зміни (тобто, мутації) певних генів);
• гіподинамія (малорухливий спосіб життя призводить до уповільнення обміну речовин, а значить, провокує набір жінкою ваги (розвиток ожиріння) і зниження чутливості периферичних тканин організму до гормону інсуліну);
• шкідливі харчові звички (насамперед мова йде про переїданні в цілому і вживанні в їжу великої кількості жирних продуктів; жири здатні негативно впливати на структуру клітинної стінки, знижуючи чутливість клітини до інсуліну);
• психоемоційні стреси (навантаження на нервову систему ведуть за собою порушення її функцій, зокрема, регуляторну; внаслідок цього порушується виробництво гормонів, так і реакція клітин організму на них);
• гормональні розлади (у жінок при зменшенні концентрації естрогену і підвищення рівня тестостерону в крові порушуються процеси нормального відкладення жирів (вони відкладаються не «по жіночому», а «по чоловічому» типу), неправильно працює серцево-судинна система, в результаті чого виникає артеріальна гіпертензія);
• прийом лікарських препаратів, які є антагоністами гормону інсуліну (пероральних гормональних контрацептивів, гормонів щитовидної залози, глюкагону і стероїдних гормонів; вони призводять до зниження поглинання глюкози тканинами, з-за чого розвивається нечутливість останніх до інсуліну);
• артеріальна гіпертензія, що існує вже тривалий час, нелікована (призводить до порушень кровообігу в периферичних тканинах, що викликає їх нечутливість до інсуліну);
• синдром обструктивного сонного апное (стан, при якому уві сні у людини розвиваються короткочасні зупинки дихання; призводить до кисневого голодування тканин головного мозку і гормональних розладів).

Механізм розвитку

Запускають патологічний процес гіподинамія і неправильне харчування. Вони призводять до зниження чутливості рецепторів, які взаємодіють з інсуліном.

Щоб забезпечити нечутливі до інсуліну клітини глюкозою, підшлункова залоза прагне виробити більше цього гормону, в результаті чого підвищується його рівень в крові – гіперінсулінемія. Це не нешкідливий стан – результатом його стають порушення обміну жирів і роботи судин, розвивається ожиріння і підвищується артеріальний тиск.

Глюкоза не засвоюється клітинами організму, надлишок її залишається в крові, що носить назву «гіперглікемія». Порушення рівноваги концентрації глюкози поза і всередині клітини її сприяє порушенню обміну речовин і появи вільних радикалів, основним несприятливим ефектом яких є пошкодження оболонки клітин і передчасного їх старіння.

Клінічні прояви

Хвороба починається гостро – на ранньому етапі вона протікає поволі, практично безсимптомно зовні, але досить активно всередині організму – навіть при відсутності зовнішньої симптоматики обмінні порушення в клітинах все більше і більше прогресують.

Головними симптомами метаболічного синдрому є:

• підвищена маса тіла, що супроводжується скупченням підшкірної жирової клітковини в області передньої черевної стінки; окружність талії при цьому буде більше 80 см;
• надмірно хороший апетит, вибірковість в їжі (постійно хочеться солодкого);
• сухість у роті, спрага;
• схильність до закрепів;
• підвищення артеріального тиску до 140/90 мм рт. ст. і більше, часте, протікає непомітно (визначається випадково) або ж з головним болем і запамороченням;
• напади серцебиття, тахікардія;
• болі в області серця;
• виражена загальна слабкість, швидка стомлюваність, дратівливість;
• підвищена пітливість, особливо вночі;
• задишка при фізичному навантаженні;
• посилений ріст волосся в нетипових для жінок місцях – на обличчі, кінцівках, в області грудей;
• нерегулярний менструальний цикл;
• нездатність до зачаття (вагітність не настає протягом 12 місяців статевого життя без контрацепції).

Ускладнення

При відсутності адекватного своєчасно розпочатого лікування метаболічний синдром може розвинутися серйозні захворювання, які нерідко стають і причиною летального результату пацієнтів:

• інфаркт міокарда та інші форми ішемічної хвороби серця;
• цукровий діабет;
• гострі порушення мозкового кровообігу (інсульти);
• подагра;
• вторинний імунодефіцит, на тлі якого часто розвиваються бронхіти, пневмонії та інші інфекційні захворювання;
• синдром обструктивного сонного апное.

Принципи діагностики

У постановці діагнозу дуже важливу роль відіграють скарги хворої, а також анамнез її захворювання та життя (особливо спадкова схильність до хвороб серця, цукрового діабету, ожиріння), а також акушерсько-гінекологічний анамнез – коли вперше почалися менструації, їх інтенсивність, тривалість, регулярність, довжина циклу, перенесені «жіночі» захворювання, кількість вагітностей і як протікали і так далі. Отримані в результаті опитування дані вже наштовхнуть лікаря на думки про метаболічному синдромі.

Об’єктивне обстеження, яке є наступним етапом діагностичного пошуку, покаже надлишкову масу тіла, надмірну товщину підшкірної жирової клітковини в області передньої черевної стінки і інших частин тіла, а також, можливо, підвищений артеріальний тиск.

Підтвердити або спростувати діагноз допоможуть наступні методи діагностики:

• біохімічний аналіз крові (холестерин, ліпопротеїди високої та низької щільності, тригліцериди, глюкоза крові, сечова кислота);
• коагулограма (показники системи згортання крові при даній патології, можливо, будуть підвищені);
• тест толерантності до глюкози (визначають рівень цукру в крові натщесерце, потім пропонують пацієнтці випити розчин глюкози і через 2 години повторюють дослідження; перед аналізом і протягом 2 годин після вживання розчину глюкози не слід їсти, пити, палити);
• визначення рівня в крові гормонів щитовидної залози, інсуліну, лептину та інших при необхідності;
• електрокардіографія;
• холтерівське моніторування ЕКГ;
• холтерівське моніторування артеріального тиску (з метою простежити, в яких умовах воно підвищується і які добові коливання цього показника);
• УЗД серця або Ехокг;
• полисомнография (з метою діагностики синдрому обструктивного сонного апное);
• биоимпедансометрия (метод діагностики, що дозволяє визначити вміст в організмі жирової і м’язової тканини, а також рідини);
• консультації профільних фахівців – ендокринолога, гінеколога, кардіолога і при необхідності інших.

Щоб скласти індивідуальний план харчування, врахувати індивідуальну потребу пацієнтки в поживних речовинах і кілокалоріях, використовують метод непрямої калориметрії, що дозволяє оцінити основний обмін конкретного організму.

Тактика лікування

Комплекс лікувальних заходів при метаболічному синдромі об’єднує в собі немедикаментозні, лікарські та фізіотерапевтичні методики.

Немедикаментозне лікування

Воно здійснюється в 3 напрямках.

Боротьба з гіподинамією – щоденні, мінімум півгодинні фізичні навантаження. Оптимальні варіанти – плавання, ходьба, їзда на велосипеді, волейбол, в зимовий час – прогулянки на лижах.

Перші 2 пункти в комплексі забезпечать хворий поступове зниження ваги. Важливо знати, що різке схуднення не піде їй на користь, а, навпаки, може погіршити перебіг захворювання. Оптимальним при метаболічному синдромі вважається схуднення на 1.5-2.5 кг в місяць.

Медикаментозне лікування

Цей вид терапії включає в себе прийом одного або декількох лікарських препаратів у залежності від особливостей клінічної картини захворювання конкретної пацієнтки. Можуть бути використані наступні препарати:

• інгібітори ліпаз (препарати, що активізують обмін речовин і пригнічують процеси всмоктування ліпідів стінкою кишечника – застосовуються для лікування ожиріння; одним з найбільш відомих лікарських засобів даної групи є орлістат (Ксенікал));
• бігуаніди (метформін), глитазоны (розиглітазон) – засоби, що підвищують чутливість клітин організму до інсуліну – при інсулінорезистентності;
• інгібітори АПФ (лізиноприл, раміприл, моэксиприл та інші), сартани (валсартан, лозартан), бета-блокатори, карведилол, бісопролол), антагоністи кальцію (амлодипін), діуретики (спіронолактон, торасемид)
  та інші гіпотензивні препарати призначаються при стійкому підвищенні артеріального тиску;
• статини (ловастатин, аторвастатин) і фібрати (фенофібрат) – застосовуються з метою нормалізації жирового складу крові при підвищеному рівні холестерину в ній або іншого роду дисбалансі.

Для лікування синдрому обструктивного сонного апное може бути використана СРАР (або сипап)-терапія. Це спеціальний пристрій з маскою, яку хворий надягає на обличчя на період сну. Апарат подає постійний потік повітря в дихальні шляхи, що перешкоджає їх спаданню і покращує постачання органів і тканин киснем.

Фізіотерапія

Фізичні методи лікування активно застосовуються в терапії осіб, які страждають метаболічним синдромом. Вони надають наступні ефекти:

• коригують роботу вегетативної нервової системи;
• нормалізують жировий і вуглеводний обмін;
• заспокоюють центральну нервову систему;
• знижують артеріальний тиск.

Хворим можуть бути призначені наступні методики физиолечения:

• ампліпульстерапія трансцеребральная;
• транскраніальна електроанальгезія;
• трансцеребральная УВЧ-терапія;
• гальванізація головного мозку;
• електроміостімуляция;
• теплі прісні ванни;
• хлоридно-натрієві ванни;
• озонові ванни;
• кисневі ванни;
• контрастні ванни;
• повітряні ванни;
• вуглекислі ванни;
• радонові ванни;
• електросон;
• електрофорез седативних препаратів;
• аеротерапія;
• геліотерапія;
• таласотерапія;
• шотландський душ;
• лазні;
• вакуум-градієнтний масаж;
• вологі укутування;
• гідроколонотерапія;
• прийом мінеральних вод;
• сегментарна баротерапія;
• вибровакуумтерапия.

Протипоказаннями до физиолечению є:

• ішемічна хвороба серця III, IV ФК;
• тяжка гіпертонічна хвороба;
• цукровий діабет з ускладненнями (ангіопатією, енцефалопатією, ретинопатією та іншими);
• декомпенсований цукровий діабет.

Застосовують виключно щадні методики, а інтенсивні теплові впливи і світлові процедури не використовують.

Санаторно-курортне лікування

Хворі, які не мають протипоказань (вони аналогічні таким для проведення фізіотерапевтичних процедур), можуть бути направлені на санаторно-курортне лікування. Кращі місцеві санаторії або ж курорти, які спеціалізуються на бальнеолечении – Боржомі, Єсентуки, Поляна Квасова, Березовські мінеральні води, Феодосія та інші. Важливо передбачити момент, щоб фахівці санаторію мали можливість коригувати сахароснижающую терапію пацієнта, оскільки на тлі лікування рівень цукру в крові може коливатися.

Висновок

Метаболічний синдром об’єднує в собі такі стани, як інсулінорезистентність, підвищення артеріального тиску і надлишкову масу тіла з відкладенням жиру в області живота. Саме по собі цей стан не смертельно, проте воно є фоном для ряду захворювань, що несуть загрозу життю людини. Саме тому пацієнту з вищеописаною симптоматикою важливо своєчасно звернутися за допомогою до фахівця і почати отримувати комплексне лікування, що включає в себе дієтичні рекомендації, активний спосіб життя, психологічну підтримку, медикаментозне та фізіотерапевтичне лікування. Тільки такий підхід допоможе вам позбавитися від метаболічного синдрому і знизити ризик розвитку його ускладнень до мінімуму.

Програма «Популярний доктор», лікар-дієтолог, ендокринолог Наталія Гальцева розповідає про метаболічному синдромі:

Перший міський канал р. Одеса, програма «Медична довідка», випуск на тему «Метаболічний синдром»: