Поняття «метаболічний синдром» об’єднує в собі цілий ряд станів – надмірне накопичення жиру в області передньої черевної стінки (абдомінальне ожиріння), стійке підвищення артеріального тиску (артеріальну гіпертензію), зниження чутливості тканин організму до інсуліну та підвищення рівня цього гормону в крові. Це так звана хвороба цивілізації, яку по праву вважають практично пандемією ХХІ століття – нею страждає до 21 % дорослого населення Росії, причому жінки – в 2 рази частіше за чоловіків. У країнах Заходу захворюваність метаболічним синдромом ще вище – симптоми його визначаються у кожної третьої людини молодого віку та у 45 % пацієнтів віком старше 60 років.
Небезпечно даний стан тим, що воно значно підвищує ризик розвитку серцево-судинних захворювань і цукрового діабету, а значить, при відсутності лікування призводить до передчасної смертності.
З нашої статті ви дізнаєтеся про те, чому виникає метаболічний синдром, якими він проявляється симптомами, а також про принципи діагностики і тактики лікування цього стану, в числі заходів при якому важливу роль відіграють і методи фізіотерапії.
Зміст
- 1 Причини виникнення
- 2 Механізм розвитку
- 3 Клінічні прояви
- 4 Ускладнення
- Принципи діагностики 5
- 6 Тактика лікування
- 6.1 Немедикаментозне лікування
- 6.2 Медикаментозне лікування
- 7 Фізіотерапія
- 8 Санаторно-курортне лікування
- 9 Висновок
Причини виникнення
У розвитку метаболічного синдрому не можна виділити якусь одну причину, яка могла спровокувати цей процес. Як правило, він виникає в результаті впливу на організм двох або більше факторів, причому вплив це має здійснюватися тривалий час, а не бути разовим. Отже, основними причинами метаболічного синдрому є:
- спадкова схильність (доведено, що в осіб, що страждають цією патологією, мають місце зміни (тобто, мутації) певних генів);
- гіподинамія (малорухливий спосіб життя призводить до уповільнення обміну речовин, а значить, провокує набір жінкою ваги (розвиток ожиріння) і зниження чутливості периферичних тканин організму до гормону інсуліну);
- шкідливі харчові звички (насамперед мова йде про переїданні в цілому і вживанні в їжу великої кількості жирних продуктів; жири здатні негативно впливати на структуру клітинної стінки, знижуючи чутливість клітини до інсуліну);
- психоемоційні стреси (навантаження на нервову систему ведуть за собою порушення її функцій, зокрема, регуляторну; внаслідок цього порушується виробництво гормонів, так і реакція клітин організму на них);
- гормональні розлади (у жінок при зменшенні концентрації естрогену і підвищення рівня тестостерону в крові порушуються процеси нормального відкладення жирів (вони відкладаються не «по жіночому», а «по чоловічому» типу), неправильно працює серцево-судинна система, в результаті чого виникає артеріальна гіпертензія);
- прийом лікарських препаратів, які є антагоністами гормону інсуліну (пероральних гормональних контрацептивів, гормонів щитовидної залози, глюкагону і стероїдних гормонів; вони призводять до зниження поглинання глюкози тканинами, з-за чого розвивається нечутливість останніх до інсуліну);
- артеріальна гіпертензія, що існує вже тривалий час, нелікована (призводить до порушень кровообігу в периферичних тканинах, що викликає їх нечутливість до інсуліну);
- синдром обструктивного сонного апное (стан, при якому уві сні у людини розвиваються короткочасні зупинки дихання; призводить до кисневого голодування тканин головного мозку і гормональних розладів).
Механізм розвитку
Запускають патологічний процес гіподинамія і неправильне харчування. Вони призводять до зниження чутливості рецепторів, які взаємодіють з інсуліном.
Щоб забезпечити нечутливі до інсуліну клітини глюкозою, підшлункова залоза прагне виробити більше цього гормону, в результаті чого підвищується його рівень в крові – гіперінсулінемія. Це не нешкідливий стан – результатом його стають порушення обміну жирів і роботи судин, розвивається ожиріння і підвищується артеріальний тиск.
Глюкоза не засвоюється клітинами організму, надлишок її залишається в крові, що носить назву «гіперглікемія». Порушення рівноваги концентрації глюкози поза і всередині клітини її сприяє порушенню обміну речовин і появи вільних радикалів, основним несприятливим ефектом яких є пошкодження оболонки клітин і передчасного їх старіння.
Клінічні прояви
Хвороба починається гостро – на ранньому етапі вона протікає поволі, практично безсимптомно зовні, але досить активно всередині організму – навіть при відсутності зовнішньої симптоматики обмінні порушення в клітинах все більше і більше прогресують.
Головними симптомами метаболічного синдрому є:
- підвищена маса тіла, що супроводжується скупченням підшкірної жирової клітковини в області передньої черевної стінки; окружність талії при цьому буде більше 80 см;
- надмірно хороший апетит, вибірковість в їжі (постійно хочеться солодкого);
- сухість у роті, спрага;
- схильність до закрепів;
- підвищення артеріального тиску до 140/90 мм рт. ст. і більше, часте, протікає непомітно (визначається випадково) або ж з головним болем і запамороченням;
- напади серцебиття, тахікардія;
- болі в області серця;
- виражена загальна слабкість, швидка стомлюваність, дратівливість;
- підвищена пітливість, особливо вночі;
- задишка при фізичному навантаженні;
- посилений ріст волосся в нетипових для жінок місцях – на обличчі, кінцівках, в області грудей;
- нерегулярний менструальний цикл;
- нездатність до зачаття (вагітність не настає протягом 12 місяців статевого життя без контрацепції).
Ускладнення
При відсутності адекватного своєчасно розпочатого лікування метаболічний синдром може розвинутися серйозні захворювання, які нерідко стають і причиною летального результату пацієнтів:
- інфаркт міокарда та інші форми ішемічної хвороби серця;
- цукровий діабет;
- гострі порушення мозкового кровообігу (інсульти);
- подагра;
- вторинний імунодефіцит, на тлі якого часто розвиваються бронхіти, пневмонії та інші інфекційні захворювання;
- синдром обструктивного сонного апное.
Принципи діагностики
У постановці діагнозу дуже важливу роль відіграють скарги хворої, а також анамнез її захворювання та життя (особливо спадкова схильність до хвороб серця, цукрового діабету, ожиріння), а також акушерсько-гінекологічний анамнез – коли вперше почалися менструації, їх інтенсивність, тривалість, регулярність, довжина циклу, перенесені «жіночі» захворювання, кількість вагітностей і як протікали і так далі. Отримані в результаті опитування дані вже наштовхнуть лікаря на думки про метаболічному синдромі.
Об’єктивне обстеження, яке є наступним етапом діагностичного пошуку, покаже надлишкову масу тіла, надмірну товщину підшкірної жирової клітковини в області передньої черевної стінки і інших частин тіла, а також, можливо, підвищений артеріальний тиск.
Підтвердити або спростувати діагноз допоможуть наступні методи діагностики:
- біохімічний аналіз крові (холестерин, ліпопротеїди високої та низької щільності, тригліцериди, глюкоза крові, сечова кислота);
- коагулограма (показники системи згортання крові при даній патології, можливо, будуть підвищені);
- тест толерантності до глюкози (визначають рівень цукру в крові натщесерце, потім пропонують пацієнтці випити розчин глюкози і через 2 години повторюють дослідження; перед аналізом і протягом 2 годин після вживання розчину глюкози не слід їсти, пити, палити);
- визначення рівня в крові гормонів щитовидної залози, інсуліну, лептину та інших при необхідності;
- електрокардіографія;
- холтерівське моніторування ЕКГ;
- холтерівське моніторування артеріального тиску (з метою простежити, в яких умовах воно підвищується і які добові коливання цього показника);
- УЗД серця або Ехокг;
- полисомнография (з метою діагностики синдрому обструктивного сонного апное);
- биоимпедансометрия (метод діагностики, що дозволяє визначити вміст в організмі жирової і м’язової тканини, а також рідини);
- консультації профільних фахівців – ендокринолога, гінеколога, кардіолога і при необхідності інших.
Щоб скласти індивідуальний план харчування, врахувати індивідуальну потребу пацієнтки в поживних речовинах і кілокалоріях, використовують метод непрямої калориметрії, що дозволяє оцінити основний обмін конкретного організму.
Тактика лікування
Комплекс лікувальних заходів при метаболічному синдромі об’єднує в собі немедикаментозні, лікарські та фізіотерапевтичні методики.
Немедикаментозне лікування
Воно здійснюється в 3 напрямках.
- часте (5-6 разів у день) дробове (малими порціями) харчування;
- не голодувати;
- виключити з раціону вуглеводи, жирні, висококалорійні продукти;
- обмежити споживання повареної солі до 5 г на добу (відмовитися від солінь і копченостей, не досолювати їжу додатково – достатньо тієї солі, яка природно входить до складу продуктів);
- у харчуванні зробити акцент на продукти рослинного походження – фрукти, овочі, зелень – вживати їх у кількості не менше 400 г на добу;
- також у вільному кількості можна зернові, особливо каші;
- що стосується способів приготування їжі, переважні варіння, запікання, парові страви.
Перші 2 пункти в комплексі забезпечать хворий поступове зниження ваги. Важливо знати, що різке схуднення не піде їй на користь, а, навпаки, може погіршити перебіг захворювання. Оптимальним при метаболічному синдромі вважається схуднення на 1.5-2.5 кг в місяць.
Медикаментозне лікування
Цей вид терапії включає в себе прийом одного або декількох лікарських препаратів у залежності від особливостей клінічної картини захворювання конкретної пацієнтки. Можуть бути використані наступні препарати:
- інгібітори ліпаз (препарати, що активізують обмін речовин і пригнічують процеси всмоктування ліпідів стінкою кишечника – застосовуються для лікування ожиріння; одним з найбільш відомих лікарських засобів даної групи є орлістат (Ксенікал));
- бігуаніди (метформін), глитазоны (розиглітазон) – засоби, що підвищують чутливість клітин організму до інсуліну – при інсулінорезистентності;
- інгібітори АПФ (лізиноприл, раміприл, моэксиприл та інші), сартани (валсартан, лозартан), бета-блокатори, карведилол, бісопролол), антагоністи кальцію (амлодипін), діуретики (спіронолактон, торасемид)
та інші гіпотензивні препарати призначаються при стійкому підвищенні артеріального тиску; - статини (ловастатин, аторвастатин) і фібрати (фенофібрат) – застосовуються з метою нормалізації жирового складу крові при підвищеному рівні холестерину в ній або іншого роду дисбалансі.
Для лікування синдрому обструктивного сонного апное може бути використана СРАР (або сипап)-терапія. Це спеціальний пристрій з маскою, яку хворий надягає на обличчя на період сну. Апарат подає постійний потік повітря в дихальні шляхи, що перешкоджає їх спаданню і покращує постачання органів і тканин киснем.
Фізіотерапія
Фізичні методи лікування активно застосовуються в терапії осіб, які страждають метаболічним синдромом. Вони надають наступні ефекти:
- коригують роботу вегетативної нервової системи;
- нормалізують жировий і вуглеводний обмін;
- заспокоюють центральну нервову систему;
- знижують артеріальний тиск.
Хворим можуть бути призначені наступні методики физиолечения:
- ампліпульстерапія трансцеребральная;
- транскраніальна електроанальгезія;
- трансцеребральная УВЧ-терапія;
- гальванізація головного мозку;
- електроміостімуляция;
- теплі прісні ванни;
- хлоридно-натрієві ванни;
- озонові ванни;
- кисневі ванни;
- контрастні ванни;
- повітряні ванни;
- вуглекислі ванни;
- радонові ванни;
- електросон;
- електрофорез седативних препаратів;
- аеротерапія;
- геліотерапія;
- таласотерапія;
- шотландський душ;
- лазні;
- вакуум-градієнтний масаж;
- вологі укутування;
- гідроколонотерапія;
- прийом мінеральних вод;
- сегментарна баротерапія;
- вибровакуумтерапия.
Протипоказаннями до физиолечению є:
- ішемічна хвороба серця III, IV ФК;
- тяжка гіпертонічна хвороба;
- цукровий діабет з ускладненнями (ангіопатією, енцефалопатією, ретинопатією та іншими);
- декомпенсований цукровий діабет.
Застосовують виключно щадні методики, а інтенсивні теплові впливи і світлові процедури не використовують.
Санаторно-курортне лікування
Хворі, які не мають протипоказань (вони аналогічні таким для проведення фізіотерапевтичних процедур), можуть бути направлені на санаторно-курортне лікування. Кращі місцеві санаторії або ж курорти, які спеціалізуються на бальнеолечении – Боржомі, Єсентуки, Поляна Квасова, Березовські мінеральні води, Феодосія та інші. Важливо передбачити момент, щоб фахівці санаторію мали можливість коригувати сахароснижающую терапію пацієнта, оскільки на тлі лікування рівень цукру в крові може коливатися.
Висновок
Метаболічний синдром об’єднує в собі такі стани, як інсулінорезистентність, підвищення артеріального тиску і надлишкову масу тіла з відкладенням жиру в області живота. Саме по собі цей стан не смертельно, проте воно є фоном для ряду захворювань, що несуть загрозу життю людини. Саме тому пацієнту з вищеописаною симптоматикою важливо своєчасно звернутися за допомогою до фахівця і почати отримувати комплексне лікування, що включає в себе дієтичні рекомендації, активний спосіб життя, психологічну підтримку, медикаментозне та фізіотерапевтичне лікування. Тільки такий підхід допоможе вам позбавитися від метаболічного синдрому і знизити ризик розвитку його ускладнень до мінімуму.
Програма «Популярний доктор», лікар-дієтолог, ендокринолог Наталія Гальцева розповідає про метаболічному синдромі:
Перший міський канал р. Одеса, програма «Медична довідка», випуск на тему «Метаболічний синдром»: