Зміст:
- Поняття про захворювання
- Причини і механізм утворення грижі поперекового відділу хребта
- Клінічна картина захворювання
- Способи лікування
- Хірургічне лікування
- Профілактика грижі поперекової
Поняття про захворювання
Міжхребцева грижа – це патологічне утворення сформоване виходом пульпозного ядра міжхребцевого диска через розрив фіброзного кільця. Зазвичай супроводжується характерною неврологічною симптоматикою. Тяжкість проявів залежить від розміру та локалізації утворилася грижі. Больові відчуття (найчастіший симптом) мають характерне поширення і обумовлені механічним здавленням нервових спинномозкових корінців.
Переважне формування гриж у поперековому відділі пов’язано з анатомічними особливостями будови хребта: на цій ділянці хребетного стовпа міжхребетні диски мають більш високу стінку фіброзного кільця (більше відстань між хребцями). Силові навантаження впливу на цьому відрізку досягають максимальних величин. Ці фактори значно збільшують уразливість міжхребцевих структур хребта в області попереку.
Поперекова грижа – одне з найбільш важких захворювань опорно-рухової системи людини. Це захворювання становить близько 90% від усіх хребетних гриж.
Причини і механізм утворення грижі поперекового відділу хребта
Хребетна грижа формується під впливом чинників, які за причинно-наслідковим зв’язкам (не за частотою виникнення) можна розділити на первинні і вторинні. Первинні фактори – це травматичне вплив на хребет, що послужило безпосередньою причиною формування грижі (спортивні і виробничі травми, ДТП).
Вторинні фактори – це захворювання, на тлі яких відбуваються структурні та обмінні порушення в хребті. Остеохондроз – це захворювання, при якому може утворитися грижа міжхребцевого диска. Це найчастіша причина грижового освіти.
При остеохондрозі відбуваються обмінні і наступні дегенеративні зміни в хребті. Розвивається дегідратація ядра міжхребцевого диска (втрата води) з його втратою пружності – деформований ядро посилює тиск на бічні стінки, які утримують його. Одночасно відбувається витончення стінок фіброзного (обмежувального) кільця і створюються умови для його розриву і освіти безпосередньо грижі.
Рідше грижі є наслідком ревматичних захворювань, різних аномалій опорно-рухового апарату, неопластичних процесів.
Клінічна картина захворювання
Найбільш типова картина захворювання характеризується наступними симптомами, які можуть спостерігатися в різних комбінаціях:
- люмбалгія – больовий синдром в місці локалізації грижі (попереково-крижова область), що посилюється при навантаженні;
- ішіалгія – болі розповсюджуються по ходу низхідних нервових з’єднань (іррадіація в сідничний область, задню, зовнішню область стегна і гомілки) на боці ураження;
- зниження чутливості, оніміння, поколювання, пастозність в зоні ураження по ходу іннервації;
- м’язова слабкість і зниження сухожильних рефлексів на нижніх кінцівках;
- при вираженому процесі відзначаються ураження внутрішніх тазових органів з порушенням функцій (сечовидільна і статева системи, кишечник), парези, паралічі.
Клініка може змінюватися від практично безсимптомною (не защемлено корінці спинномозкових нервів) до яскраво вираженою. Тяжкість проявів залежить від розміру, характеру грижі та ступеня її впливу на нервові закінчення.
Особливості поширення больових відчуттів по ходу нервових з’єднань, як правило, дозволяють за цією ознакою диференціювати рівень ураження. Найбільш часто реєструються грижі між 4 і 5 поперековим хребцем (L4-L5) і між останнім поперековим хребцем і крижами (L5-S1).
Найбільш тяжким перебігом характеризується секвестрированная грижа (секвестр). Ця форма грижі (пізня стадія розвитку грижі без адекватного лікування) характеризується повним відокремленням від підстави пластин і випаданням пульпозного ядра з порожнини диска. Випадання відбувається в спинномозковій канал: місце знаходження спинномозкових нервових закінчень і твердої мозкової оболонки. Така форма грижі, за рахунок значного здавлення нервових утворень, виражається в сильному больовому синдромі та може супроводжуватися порушенням функцій тазових органів, парезом, паралічем.
Способи лікування
Лікування міжхребцевої грижі поперекового відділу ґрунтується на застосуванні консервативних і оперативних методів. Консервативне лікування включає:
- медикаментозну терапію;
- фізіотерапевтичні методи лікування;
- масаж;
- мануальну терапію;
- обмежувальний режим дозування фізичних навантажень і видів здійснюваних рухів, постільний режим).
Перш ніж експериментувати з різними «цілющі» методиками (особливо тренажерного характеру), які можуть ускладнити перебіг захворювання, необхідно пройти обстеження та проконсультуватися у фахівця. Встановлена причина захворювання і діагноз, поставлений на ранніх стадіях захворювання, дозволять підібрати ефективне лікування і обійтися без операції. Достовірна картина патологічного процесу за результатами обстеження сучасними методами томографії (МРТ та КТ) дозволяють встановити стадію захворювання, характер ураження (локалізацію, розміри грижі) і визначити тактику лікувального процесу.
Найбільш ефективне лікування грижі при комплексному підході. Основа лікувального процесу – це обмежувальний щадний режим. Хворому необхідно дотримання постільного режиму протягом перших днів з початку активної фази захворювання. Далі, в лікувальний період, слід підтримувати суворий режим обмежень: не піднімати тяжкості понад 2 кг, не здійснювати нахилів (наприклад, при необхідності підняти щось з підлоги руху слід здійснювати шляхом присідання з прямою спиною), носити підтримуючий бандаж.
Медикаментозне лікування полягає у застосуванні:
- міорелаксантів (для розслаблення напружених м’язів);
- протизапальних засобів (ібупрофен, диклофенак, піроксикам) і анальгетиків, які посилять знеболюючий ефект;
- новокаїнових блокад для швидкого купірування гострих больових проявів, зняття набряку і спазмів (можливо з одночасним введенням кортикостероїдних гормонів).
При правильно підібраному лікуванні і дотриманні постільного режиму біль і ознаки запалення проходять за кілька днів (після курсу медикаментозного протизапального лікування). На наступному етапі застосовуються фізіотерапевтичні процедури і лікувальна гімнастика. Комплекс вправ лікувальної фізкультури спрямований на зміцнення опорно-зв’язкового апарату і посилення підтримуючої ролі м’язової системи в області хребта.
Мануальна терапія і масаж проводиться за рекомендаціями лікаря здійснює динамічне спостереження. Ці види лікувальних процедур показані після завершення вираженого гострого періоду. Проводити їх слід з обережністю, щадними способами, в кваліфікованих фахівців, що мають досвід лікування даного захворювання. Мануальна терапія показана при виявлених зсувах хребців (при грижах реєструється досить часто).
Щадний режим рухової активності з певним характером обмежень та регулярне проведення комплексу специфічних лікувально-фізкультурних вправ протягом подальшого життя допоможуть в профілактиці рецидивів захворювання.
Хірургічне лікування
Оперативне лікування проводиться при неефективності консервативної терапії та при порушеннях в роботі внутрішніх органів. Обсяг хірургічного втручання визначається розмірами грижі та її локалізацією.
Якщо раніше операції були досить травматичними, то на сучасному етапі вони носять нейрохірургічний характер з використанням передових методик лікування (лазерні, ендоскопічні), що передбачає обмежене локальне втручання і швидке післяопераційне одужання.
При секвестрированной (ускладненої) грижі операція буде більш великої і складної – може знадобитися видалення міжхребцевого диска, виконання імплантування або міжкісткової позвонкового зчленування. У цьому випадку буде потрібно тривалий реабілітаційний період.
Профілактика грижі поперекової
Харчування ділянок хребта, від стану яких залежить можливість розвитку грижі (міжхребетні диски), здійснюється дифузним чином від прилеглих м’язових структур і залежить від їх достатнього кровопостачання. Важливе значення має підтримання нормальних мікроциркуляторних обмінних процесів в тканинах, які оточують хребет, відсутність інтоксикацій, збереження оптимального водного балансу в організмі.
Профілактичні заходи спрямовані на зміцнення м’язів спини, підтримання їх достатньої функціональної активності і нерозривно пов’язані з заходами профілактики остеохондрозу, приводить до дегенеративно-дистрофічним змінам.
Основні заходи профілактики виходять з наступних принципів:
- не допускати значних і особливо тривалих навантажень на хребет (підйом та переміщення на відстань важких вантажів, великі кутові нахили спини);
- уникати тривалих одноманітних статичних хребетних навантажень (тривале перебування в одній незмінній позі в сидячому, зігнутому або стоячому положеннях);
- слід проводити часту зміну пози тіла, намагаючись займати найбільш комфортне і фізіологічне для хребта положення;
- підтримувати помірну фізичну активність з завантаженням м’язового корсета спини (ходьба, плавання, вправи лікувальної фізкультури);
- правильно харчуватися, вводити в раціон молочні та рослинні продукти;
- виключити шкідливі звички, сприяючі інтоксикації організму (надмірне вживання алкоголю, тютюнопаління);
- щодня споживати достатню кількість рідини (1,5-2 л).
