Недостатність аортального клапана: симптоми, діагностика, лікування

Недостатністю аортального клапана називають вада серця, при якому стулки клапана не можуть повноцінно змикатися і перешкоджати зворотному забросу крові з аорти в лівий шлуночок в момент розслаблення стінок шлуночків. В результаті постійної регургітації крові лівий шлуночок відчуває постійну навантаження, його стінки розтягуються і товщають, а органи і тканини організму страждають від недостатнього кровообігу.

В стадії компенсації, недостатність аортального клапана може не проявляти себе, але при вичерпанні резервів серце відчуває все більшу навантаження, і стан здоров’я хворого погіршується, оскільки зміни в структурі серця стають незворотними і розвивається тотальна серцева недостатність. Такі важкі прояви цього клапанного пороку можуть загрожувати розвитком важких ускладнень і настанням летального результату.

За даними статистики, аортальна недостатність виявляється у кожного сьомого пацієнта з вадами серця, і в 50-60% випадків поєднується з аортальним стенозом та/або з мітральної недостатністю або стенозом. В ізольованому вигляді даний порок спостерігається у кожного двадцятого хворого з вадами серця. Аортальна недостатність зустрічається переважно у чоловіків і у більшості випадків є набутою.

Зміст

  • 1 Види
  • 2 Причини
  • 3 Симптоми
  • 4 Ускладнення
  • 5 Діагностика
  • 6 Лікування
  • 7 Прогнози


Види

В залежності від часу формування пороку аортальна недостатність може бути:

  • вродженої: розвивається внаслідок спадкових причин або негативного впливу різних факторів на організм майбутньої матері;
  • придбаної: розвивається внаслідок впливу на серце різних захворювань, травм та онкологічних патологій, що з’являються у дитини або дорослого після народження.

Набута недостатність аортального клапана може бути:

  • органічної: розвивається внаслідок пошкодження структури клапана;
  • функціональною: розвивається внаслідок розширення лівого шлуночка або аорти.

В залежності від обсягу закидання крові в лівий шлуночок з аорти виділяють чотири ступені даного пороку серця:

  • I ступінь – не більше 15%;
  • II ступінь – близько 15-30%;
  • III ступінь – до 50%;
  • IV ступінь – більше 50%.

За швидкістю розвитку захворювання аортальна недостатність може бути:

  • хронічна: розвивається протягом багатьох років;
  • гостра: стадія декомпенсації настає протягом декількох днів (при розшаруванні аорти, тяжкому перебігу ендокардиту або травмах грудної клітки).

Причини

Вроджена недостатність аортального клапана виявляється рідко. Вона може викликатися:

  • негативним впливом на організм вагітної інфекції, рентгенівського або радіаційного випромінювання тощо;
  • вродженими дефектами структур серця (розвитком 1-2 – або 4-х стулкового клапана аорти, аномалії міжпередсердної перегородки);
  • розширення аорти, резвившимися внаслідок синдрому Марфана;
  • синдромом дисплазії сполучної тканини, що призводить до потовщення і дегенерації клапанних стулок.

Придбана органічна недостатність аортального клапана може викликатися такими захворюваннями та патологіями:

  • атеросклероз аорти;
  • ревматична лихоманка;
  • інфекційний ендокардит;
  • сифіліс;
  • системний червоний вовчак;
  • травматичні ушкодження аортального клапана;
  • хвороба Такаясу.

Придбана функціональна аортальна недостатність розвивається внаслідок таких патологій:

  • артеріальна гіпертензія, що провокує збільшення розмірів лівого шлуночка;
  • інфаркт міокарда, що призводить до утворення аневризми лівого шлуночка;
  • аневризма аорти, що розвивається на тлі різкої і значною гіпертензії, атеросклерозу аорти або неповноцінності аорти внаслідок синдрому Марфана.


Симптоми

Під час компенсації недостатності аортального клапана (при I-II ступеня) в більшості випадків у пацієнтів скарги відсутні. Після вичерпання компенсаторних механізмів (при III-IV ступеня) і скорочення скорочувальної здатності відчуває постійну навантаження лівого шлуночка у хворого з’являються наступні симптоми:

  • відчуття пульсації в судинах шиї і голові (особливо в положенні лежачи);
  • кардіалгії (болю) давить і стискаючого характеру;
  • загальна слабкість та зниження толерантності до фізичних навантажень;
  • підвищена пітливість;
  • серцебиття;
  • задишка;
  • тахікардія;
  • аритмії;
  • шум у вухах;
  • запаморочення;
  • порушення зору;
  • непритомні стану.

При огляді відзначається блідість шкірних покривів, а на пізніх стадіях захворювання спостерігається акроціаноз. У пацієнтів з цим пороком спостерігається симптом Мюссе:

  • похитування голови у ритмі пульсу;
  • аномальна пульсація загальних сонних артерій на шиї.

При пальпації (промацуванні) серця у VI-VII міжребер’ї визначається сильний куполоподібний верхівковий поштовх, а в області мечоподібного відростка відчувається пульсація аорти.

При перкусії (простукування) серця визначається характерна для аортальної недостатності конфігурація серця з яскраво окресленою талією (серце у формі «чобота» або «качки»). Згодом на більш пізніх стадіях захворювання у хворого серце значно збільшується в розмірах і набуває кулясту форму («бичаче серце»).

При аускультації (вислуховуванні) серця визначається:

  • тихий I тон;
  • ослаблення II тону;
  • протосистолический шум в області аорти;
  • патологічний III тон в області верхівки серця.

При аускультації судин визначається:

  • подвійний шум Виноградова-Дюрозье;
  • подвійний тон Траубе.

У хворого визначається підвищений систолічний, знижений діастолічний і висока пульсовий тиск, високий і прискорений пульс.

Ускладнення

При тривалій аортальної недостатності і відсутності адекватного лікування у хворого можуть розвиватися наступні ускладнення:

  • лівошлуночкова недостатність;
  • недостатність мітрального клапана;
  • порушення коронарного кровообігу (інфаркт міокарда, ІХС);
  • вторинний інфекційний ендокардит;
  • миготлива аритмія;
  • розрив аорти.

Діагностика

Для виявлення недостатності аортального клапана в комплекс діагностичних досліджень включають:

  • аналіз анамнезу захворювання та життя;
  • фіскальний огляд хворого;
  • клінічні аналізи сечі і крові;
  • біохімічні дослідження крові (рівень загального холестерину, ЛПНЛ, тригліцеридів, сечової кислоти, креатиніну та загального білка крові);
  • імунологічний аналіз крові (вміст антитіл до власних і стороннім структурам, С-реактивний білок, сифіліс);
  • ЕКГ;
  • фонокардиограмма;
  • Ехо-КГ;
  • рентгенографія грудної клітки;
  • коронарокардиография;
  • спіральна КТ;
  • МРТ.

При необхідності проведення хірургічного лікування призначається катетеризація порожнин серця і висхідна аортографія.

Лікування

Хворим з безсимптомно протікає аортальної недостатністю рекомендується проведення щорічного огляду у кардіолога з проведенням Ехо-КГ. При плануванні виконання хірургічних і стоматологічних маніпуляцій таким пацієнтам рекомендується профілактичний курс прийому антибіотиків для попередження розвитку інфекційного ендокардиту. Хворим з цим пороком серця рекомендовано обмеження фізичної активності для профілактики можливого розриву аорти.

При помірній аортальної недостатності пацієнтам призначається медикаментозна терапія, яка спрямована на уповільнення пошкодження структури лівого шлуночка. Підбір лікарських засобів та їх дозування визначається для кожного хворого індивідуально. В схему лікування можуть включатися такі препарати:

  • препарати для усунення основної причини аортальної недостатності (наприклад, антибіотики для лікування ревматизму);
  • інгібітори АПФ: Каптоприл, Лізиноприл, Еналаприл;
  • антагоністи рецепторів ангіотензину: Валсартан, Лориста Н, Навитен, Лозартан;
  • бета-блокатори: Транзикор, Анаприлін, Атенолол;
  • антагоністи кальцію: Коринфар, Ніфедипін;
  • антагоністи кальцію з групи Дилтіазему та Верампила;
  • препарати для лікування ускладнень аортальної недостатності (серцевій недостатності, аритмій та ін).

При вираженій аортальної недостатності хворим рекомендується хірургічна корекція даного пороку серця. Для проведення операції можуть застосовуватися малоінвазивні методики і традиційні способи в умовах забезпечення штучного кровообігу. Для корекції недостатності аортального клапана можуть застосовуватися такі види втручань:

  • Пластика аортального клапана (ремоделювання, ресуспензия, реимплантация).
  • Транскатетерная імплантація аортального клапана.
  • Протезування аортального клапана біологічними або механічними протезами.
  • При значному ураженні структур серця може рекомендуватися операція по трансплантації донорського серця.

    Після проведення імплантації механічного клапана хворим необхідно постійно приймати препарати з групи антикоагулянтів (Варфарин з Аспірином). При заміні клапана на біологічний протез прийом антикоагулянтів проводиться короткочасними курсами (1-3 місяці), а при виконанні пластики клапана прийом антикоагулянтів не потрібно.

    Прогнози

    Прогноз при недостатності аортального клапана залежить від причини розвитку пороку, стану міокарда і ступеня вираженості регургітації з аорти в лівий шлуночок:

  • При помірній аортальної недостатності задовільний стан здоров’я і працездатність хворого зберігається протягом кілька років.
  • При появі симптомів погіршення скоротливої здатності міокарда і вираженій недостатності аортального клапана прогресування серцевої недостатності відбувається досить швидко.
  • При недостатності аортального клапана, що виникла внаслідок сифілісу або інфекційного ендокардиту, часто спостерігається несприятливий перебіг даного захворювання.
  • При аортальної недостатності, пустує на тлі атеросклерозу аорти або ревматизму, захворювання протікає більш сприятливо.
  • Середня виживаність хворих з вираженою аортальної недостатністю без ознак декомпенсації складає близько 5-10 років, а при декомпенсованій стадії і присутності тотальної серцевої недостатності прийом медикаментозних препаратів стає малоефективним і пацієнти гинуть протягом двох років. Істотно покращує прогноз аортальної недостатності своєчасно проведена хірургічна операція по усуненню дефекту аортального клапана.

    Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
    Здоровий спосіб життя