Нейроциркуляторна дистонія по гіпертонічному типу: чи допоможе фізіотерапія

Нейроциркуляторна дистонія, або НЦД, — це захворювання серцево-судинної системи функціональної природи, що виникає внаслідок порушення нейроендокринної регуляції функціонування її ланок. В різний час в різних країнах дану патологію називали і називають по-різному: нейроциркуляторна астенія, вегетосудинна дистонія, невроз серця, синдром зусилля, дисрегуляторная кардіопатія, функціональна кардіопатія і так далі – всі ці поняття, по суті, є синонімами. Насправді НЦД – це патологія, яка присутня у 3/4 пацієнтів кардіолога, невропатолога і терапевта, але страждають нею переважно особи молодого віку – у дітей до пубертатного періоду і у літніх людей такий діагноз малоймовірний.

Залежно від переважаючого клінічного синдрому нейроциркуляторну дистонію поділяють на кілька типів: кардіальний, гіпотонічний, гіпертонічний і змішаний. У нашій статті акцент буде зроблений саме на НЦД по гіпертонічному типу, в тому числі мова піде і про фізіотерапевтичні методики лікування даної патології.

Зміст

  • 1 Причини виникнення та механізм розвитку
  • 2 Класифікація нейроциркуляторної дистонії
  • 3 НДЦ по гіпертонічному типу: симптоми
  • 4 Критерії ступеня тяжкості НЦД
  • 5 Принципи діагностики та диференційної діагностики
  • 6 Принципи лікування
    • 6.1 Загальні заходи
    • 6.2 Медикаментозне лікування
  • 7 Фізіотерапія


Причини виникнення та механізм розвитку

Нейроциркуляторна дистонія – функціональне захворювання, в основі якого лежить порушення механізмів адаптації нервової системи до несприятливих факторів або зрив нейроендокринної регуляції діяльності того чи іншого ланки серцево-судинної системи. В результаті цих порушень і виникають симптоми захворювання, такі як болі в області серця, прискорене серцебиття, підвищення або зниження артеріального тиску та інші.

Описані вище розлади виникають внаслідок впливу на організм, як правило, комплексу факторів. Такими факторами є:

  • вроджені особливості функціонування серцево-судинної та/або нервової системи;
  • особливості характеру – схильність до егоцентризму, егоїзму;
  • малорухливий спосіб життя;
  • порушений режим праці та відпочинку: робота без вихідних, в нічні зміни, ненормований робочий день, результатом якого є перевтома;
  • гормональна перебудова в організмі (підлітковий період, вагітність і лактація, аборти, порушення менструального циклу, сексуальні розлади і так далі);
  • психоемоційні стреси;
  • гострі і хронічні інфекційні процеси;
  • перегрів організму;
  • вплив іонізуючої радіації;
  • різної природи інтоксикації;
  • травми;
  • шкідливі звички – куріння, регулярний прийом алкоголю.

Під впливом одного або декількох причинних факторів порушуються процеси регуляції обміну речовин у деяких відділах головного мозку – кори, лімбічної системи і гіпоталамусі. Внаслідок цього виникає дисфункція вегетативної нервової та гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової систем – розвивається НЦД.

Класифікація нейроциркуляторної дистонії

Як було сказано вище, в залежності від переважання клінічної симптоматики розрізняють наступні типи НЦД:

  • Кардіальний (ведучими є скарги з боку серця – біль, дискомфорт, прискорення частоти серцевих скорочень або інші види аритмії).
  • Гіпотензивний (переважають скарги на зниження артеріального тиску).
  • Гіпертензивний, або гіпертонічний (на перший план виступають скарги хворого на підвищення артеріального тиску до прикордонних цифр – 135-140/85-90 мм. рт. ст.
  • Змішаний.
  • Залежно від причинного фактора вона буває:

    • невротична (виникає внаслідок психічних розладів, стресів);
    • дисгормональна (розвивається на тлі гормонального дисбалансу);
    • есенціальна (обумовлена конституціональними факторами);
    • інфекційно-токсична (виникає на тлі гострого або хронічного інфекційно-запального процесу);
    • від фізичного перенапруження (є результатом перевтоми організму);
    • змішана (причиною хвороби є 2 або більше факторів).

    Залежно від вираженості симптомів розрізняють 3 ступеня тяжкості нейроциркуляторної дистонії:

    • легкий перебіг;
    • протягом середньої тяжкості;
    • важкий перебіг.

    Критерії цих ступенів будуть розглянуті нижче в однойменному розділі.

    НДЦ по гіпертонічному типу: симптоми

    Ознаками будь-якого типу нейроциркуляторної дистонії є:

    • слабкість, швидка втомлюваність;
    • розлади сну (безсоння, часті нічні пробудження, після ранкового пробудження людина все одно відчуває себе втомленим);
    • головний біль нечіткої локалізації, запаморочення;
    • дратівливість;
    • поганий настрій, відсутність бажання займатися побутовими справами і роботою, відсутність мотивації отримувати нові знання;
    • зниження концентрації уваги;
    • підвищена пітливість, особливо в стресових ситуаціях;
    • відчуття жару в області обличчя і всієї голови, «припливи»;
    • відчуття нестачі повітря;
    • мерзлякуватість кистей і стоп;
    • вегетосудинні кризи.

    Вегетативні кризи бувають 2-х видів:

    • вагоинсулярные (проявами такої кризи є запаморочення, урежение частоти серцевих скорочень, відчуття завмирання серця, пітливість, посилення перистальтики кишечника, загальмованість, відчуття сильної слабкості після нападу);
    • симпатоадреналовые (сьогодні це стан позначають терміном «панічна атака»; розвивається після сильного стресу або як результат перевтоми, а також в останні дні менструального циклу (при ПМС) і при різкій зміні погоди; симптоми з’являються ввечері або навіть вночі; характеризується почуттям тривоги і страхом смерті, емоційним і руховим збудженням хворого, відчуттям нестачі повітря, головним болем, болями в серці і животі, нудотою; завершується рясним сечовипусканням і вираженою слабкістю протягом 1-3 діб).

    Особливістю гіпертонічного типу НЦД є транзиторне підвищення артеріального тиску до прикордонних значень – 135-140/85-90 мм рт. ст., не супроводжується істотною зміною стану хворого. Часто виявляється випадково – під час проходження профілактичного медогляду. Підвищення артеріального тиску поєднується з іншими – описаними вище – симптомами нейроциркуляторної дистонії. Потребує проведення диференціальної діагностики з прикордонною артеріальною гіпертензією. Не викликає органічних змін серцевого м’яза, нирок, очного дна.


    Критерії ступеня тяжкості НЦД

    • При НЦД легкого ступеня симптоми з’являються переважно після сильних стресів або впливу інших факторів; їх небагато, виражені помірно. Вегетативні кризи відсутні. Витривалість фізичних навантажень збережена повністю або незначно знижена. Працездатність не порушена. Лікарської терапії цей стан не вимагає – проходить саме по собі після відпочинку.
    • НЦД середнього ступеня тяжкості характеризується полисимптомностью і тривалим періодом їх існування. Періодично, але досить рідко у хворого трапляються вегетосудинні пароксизми, тобто кризи. Витривалість фізичних навантажень знижена майже у 2 рази. В період загострення захворювання працездатність хворого порушена, а стан його нормалізується тільки на тлі медикаментозної терапії.
    • Про важку нейроциркуляторної дистонії свідчать численні симптоми, не які усуваються прийомом класичних препаратів. Симптоми виражені значно і суттєво порушують стан хворого. Часто трапляються кризи. Психічний стан пацієнта також страждає – часто у таких хворих визначаються депресивні розлади. Працездатність різко знижена, хворому показане лікування в стаціонарі.

    Принципи діагностики та диференційної діагностики

    Лікар запідозрить нейроциркуляторну дистонію на підставі багатопланових скарг хворого, даних анамнезу його життя і захворювання (вразливість, порушення режиму праці та відпочинку, стреси і так далі), а також на результатах об’єктивного обстеження (блідість, підвищена вологість шкіри, пітливість, білий/червоний дермографізм, серцебиття, трохи підвищений артеріальний тиск, дихальна аритмія і так далі). Щоб підтвердити або спростувати діагноз, він призначить додаткове обстеження пацієнта, основними методами якого є:

    • ЕКГ + проби (ортостатична, з бета-блокаторами, з гіпервентиляцією та інші);
    • добове моніторування ЕКГ за Холтером;
    • велоергометрія (ВЭГ) та/або тредміл;
    • УЗД серця (ЭхоГК);
    • термометрія кожні 2-3 години кілька днів поспіль з веденням щоденника вимірювань.

    Диференціювати НЦД слід з такими захворюваннями, як:

    • ішемічна хвороба серця;
    • гостра ревматична лихоманка;
    • набуті вади серця;
    • гіперфункція щитовидної залози.

    Принципи лікування

    Терапія НЦД має бути комплексною – включати в себе загальні заходи, медикаментозне лікування та фізіотерапевтичні методики.

    Загальні заходи

    Головним напрямком терапії є виявлення провокуючого фактора і абсолютне усунення впливу його на організм. Тобто хворому потрібно навчитися уникати стресових ситуацій, а якщо це неможливо, то намагатися реагувати на них простіше, не беручи близько до серця; пролікувати вогнища хронічної інфекції, якщо такі є, і не допускати гострих інфекційних захворювань (не переохолоджуватися, вести активний спосіб життя, раціонально харчуватися і так далі). Якщо хвороба є результатом впливу на організм професійних шкідливостей – змінити роботу. Висипатися, не працювати без вихідних. Проводити своєчасну адекватну терапію гормональних збоїв.

    Не менше значення має психотерапія. Лікар зобов’язаний роз’яснити хворому все, що стосується його хвороби. Відповісти на всі його запитання. Переконати в тому, що патологія хоч і приносить йому дискомфорт, але все ж є доброякісною і загрози для життя не уявляє. Розповісти, що при дотриманні всіх рекомендацій симптоми хвороби, ймовірно, повністю регресують і хворий одужає.

    Психотерапію можна проводити індивідуально, і у вигляді групових занять. Також не слід нехтувати методикою аутотренінгу.

    Медикаментозне лікування

    Головним напрямком медикаментозної терапії є вплив на нервову систему – необхідно знизити її збудливість і відновити раніше порушені механізми нейроендокринної регуляції.

    Лікування НЦД по гіпертензивному типу можуть бути використані:

    • седативні засоби рослинного походження – пустирник, корінь валеріани, листя м’яти перцевої та інші;
    • ноотропи – пірацетам та інші;
    • препарати, що покращують кровообіг в головному мозку – вінпоцетин (Кавінтон), цинаризин та інші;
    • анксіолітики – мебікар (Адаптол), тофизопам (Грандаксин), оксазепам (Нозепам, Тазепам);
    • бета-блокатори (бісопролол (Конкор), метопролол (Корвитол) та інші).

    Фізіотерапія

    Лікування фізичними методами, як правило, починають відразу ж після надходження хворого в стаціонар. Зазвичай йому призначають 2 методу: одну электропроцедуру і одну методику водолікування.

    • Гальванічний комір по Щербаку. Тривалість процедури становить від 6 хвилин до початку терапії до 16 хвилин до кінця курсу лікування. Курс лікування включає в себе 10-12 процедур, що проводяться 1 раз в день.
    • Електрофорез брому на комірцеву зону. Застосовують при вираженому невротичному синдромі і розладах сну. Впливають протягом 15-20 хвилин. Курс лікування включає в себе 10 сеансів, проведених щодня або 1 раз в 2 дні.
    • Електрофорез на комірцеву зону магнію. Є одним з методів вибору при гіпертонічному типі НЦД. Тривалість, частота проведення і курс лікування аналогічні таким при електрофорезі брому.
    • Електросон. Призначають при вираженому неврозоподобном синдромі. Частота впливів становить від 5 Гц до початку до 100 Гц в кінці курсу лікування (верхня межа стосується саме гіпертензивної форми НЦД, при схильності до гіпотензії вона істотно нижче). Тривалість процедури становить від 20 хвилин до початку 50 хвилин до кінця курсу лікування, який складається з 10 процедур, що проводяться щодня.
    • Вуглекислі ванни. Температура – 34-36 °С. Приймати протягом 15 хвилин 1 раз в 2 дні курсом в 15 процедур.
    • Хвойні ванни. Температура – 35-36 °С. Приймати протягом 15 хвилин кожен день курсом в 15 процедур.
    • Загальна кріотерапія. Температура суміші дорівнює -160 °С, тривалість сеансу – 3 хвилини, частота проведення – кожен день, курс – 10 впливів.
    • Гіпоксітерапія. Здійснюють щоденні 30-40-хвилинні впливу курсом 10-12 сеансів.

    Також хворим на нейроциркуляторну дистонію рекомендований відпочинок в санаторіях з м’яким кліматом – в Криму, Сочі, а також у місцевих лікарнях. У комплексі санаторних процедур можуть бути використані такі методики, як прийом мінеральних вод, бальнеолікування, теренкур, кліматотерапія, ЛФК і вищеперелічені методи фізіотерапії.

    Завершуючи статтю, повторимо, що нейроциркуляторна дистонія по гіпертонічному типу, як правило, добре піддається лікуванню. Пацієнту слід правильно ставитися до своєї хвороби і слідувати всім рекомендаціям лікаря – отримувати терапію, складовими частинами якої є модифікація способу життя, пара-трійка медикаментів і фізіолікування.

    Клініка «Будь здоровий», сюжет на тему «Вегетосудинна дистонія»:

    Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
    Здоровий спосіб життя