Нетримання сечі у чоловіків: причини, лікування, профілактика

Зміст

Нетримання сечі (синонім – інконтиненція) – патологічний процес, який характеризується неконтрольованим зусиллям волі витікання сечі.

Нетримання сечі частіше зустрічається в літньому віці (частіше старше 65 років).

Людям з такою патологією стає важко адаптуватися в суспільстві.

Причини нетримання сечі у чоловіків

Причини появи нетримання сечі у чоловіків можуть бути різноманітні. Серед найбільш поширених етіологічних факторів прийнято виділяти такі:

аденома передміхурової залози;
наявні в анамнезі оперативні втручання на органах сечостатевої системи і малого тазу (цистектомія, радикальна простатектомія, трансуретральна резекція передміхурової залози та інші);
сечоміхуреві свищі;
неврологічні захворювання (хвороба Альцгеймера, інсульти, хвороба Паркінсона, розсіяний склероз);
травматичні пошкодження головного мозку або спинного мозку;
захворювання органів видільної системи інфекційного генезу;
тривале лікування антидепресантами, діуретиками, транквілізаторами, антигістамінними лікарськими засобами;
хронічна інтоксикація (алкогольна, медикаментозна);
психічні захворювання;
стресові ситуації;
вроджені аномалії розвитку органів сечовидільної системи (епіспадія уретри – розщеплення її передньої стінки, екстрофія сечового міхура – повна відсутність стінки сечового міхура спереду і розщеплення сечовипускального каналу);
птоз (опущення) органів черевної порожнини або малого таза;
сечокам’яна хвороба;
вікові зміни в м’язовому апараті сечового міхура і просвіту сечівника.

Класифікація

В даний час прийнято виділяти декілька видів нетримання сечі у чоловіків. Вони класифікується в залежності від причини, що викликала дане захворювання:

1) Стресовий (мимовільне виділення сечі виникає в результаті неповноцінного функціонування сфінктерів і детрузоров сечового міхура). Цей тип провокується сміхом, кашлем, чханням, підйомом тягарів;

2) Ургентне (виникає в результаті гіперреактивності сечового міхура нейрогенного, інфекційного або ж пухлинного характеру);

3) Змішана (поєднання стресового і ургентного компонентів);

4) Післяопераційне (найчастіше переважає стресовий характер нетримання, одним з компонентів якого є неспроможність м’язового апарату);

5) Транзиторне (є наслідком інтоксикації організму або ж інфекційного, неврологічного захворювання);

6) Від переповнення (коли є порушення відтоку сечі внаслідок блоку просвіту уретри).

Клінічна картина патологічного процесу

Залежно від причини, яка викликала нетримання сечі клінічна картина захворювання може бути дуже варіабельна.

Симптоми основного захворювання можуть виходити на перший план і маскувати саме нетримання. Що стосується «класичного» нетримання сечі у чоловіків, то воно проявляється наступними ознаками:

1) Мимовільне неконтрольоване виділення сечі (частіше по краплях) в проміжку між актами довільного сечовипускання. Цей процес часто провокується кашлем, чханням, напруженням, підняттям тягарів – факторами, що сприяють підвищенню внутрішньочеревного тиску;

2) Відчуття незавершеності і неповного обсягу спорожнення сечового міхура;

3) Неможливість утримувати сечу при імперативних позивах.

Можливі ускладнення

Несвоєчасне лікування нетримання сечі може призвести до ряду неприємних наслідків: соціальна дезадаптація, неврози, депресії, зниження статевого потягу і еректильна дисфункція, захворювання органів сечостатевої системи з активним запальним компонентом, гідронефроз, хронічна ниркова недостатність, артеріальна гіпертензія вазоренального типу.

Діагностика нетримання сечі у чоловіків

Діагностувати конкретний тип захворювання надається можливим лише після проведення детального обстеження. В основу розширеного діагностичного пошуку включені такі лабораторні та інструментальні методи дослідження, як:

загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі;
УЗД органів малого тазу та нирок;
уретроцистоскопия – ендоскопічний огляд уретри та сечового міхура;
уретроцистография – рентгенологічне дослідження органів сечостатевої системи;
урофлоуметрія – вимірювання швидкості потоку сечі при сечовипусканні;
сфинктерометрия;
цситометрия;
профілометрія;
ведення тридобового щоденника контрольованих і неконтрольованих виділень сечі, а також відношення обсягів нічного діурезу до денного;
«кашлевая» проба.

Читайте також, як лікувати цистит у чоловіків.

Лікування нетримання сечі у чоловіків

Лікування нетримання сечі у чоловіків засноване на виявлення і усунення етіологічного фактора.

Лікувальні заходи можуть носити як консервативного, так і оперативного характеру – це визначається причиною розвитку захворювання і ступенем вираженості патології, а також ефективністю проведеної терапії.

Серед лікарських препаратів, застосовуваних при даному захворюванні, найбільш часто використовуються такі групи, як: спазмолітики, препарати, що поліпшують мікроциркуляцію, а також ті, які призначаються індивідуально в залежності від основного захворювання.

Важливу роль в лікуванні нетримання сечі у чоловіків грає фізіотерапія. Серед основних фізіотерапевтичних процедур слід виділити: магнітотерапію, електрофорез, електростимуляцію м’язів тазового дна.
Не варто забувати про старий, але перевірений спосіб зміцнення м’язового апарату тазового дна – вправи Кегля.

Крім того, при даній патології можуть бути застосовані такі методи лікування, як: вплив на гіпертрофовані тканини мікрохвильовим випромінюванням, баллонное розширення уретри, вплив на гіпертрофовані тканини сечового міхура та/або ультразвуковими хвилями, приуретральная ін’єкційна терапія колагеном.

У разі неефективності консервативного лікування або наявність певних показань показано оперативне втручання, яке може бути представлено:

канальної резекцією передміхурової залози (такий тип операції виконується відносно швидко і має мінімальний ризик розвитку ускладнень);
установкою штучного сфінктера сечового міхура;
імплантацією чоловічий петлі.

Профілактика хвороби

Для того щоб уникнути можливого розвитку даної патології рекомендується вести активний і здоровий спосіб життя. При цьому важливо не забувати про необхідність регулярного профілактичного відвідування уролога (щорічно).

Своєчасна діагностика і лікування інших захворювань (у тому числі онкологічних, інфекційних та неврологічних) також є невід’ємною частиною профілактики захворювання.