Нічне нетримання сечі (друга назва цієї патології – енурез) – це мимовільне сечовипускання уві сні, в нічний час. Встановити такий діагноз можливо тільки у дитини віком старше трьох років – саме до цього часу контроль нервової системи над сечовим міхуром повністю сформований.
Цей розлад має не органічну, а функціональну природу, і дуже часто зустрічається у дітей. Причому, найбільша захворюваність відзначається у дітей дошкільного віку (15-18 %), з віком вона поступово зменшується, складаючи до 18 років і старше всього лише 0.5-1 %. Частіше енурез страждають хлопчики – у них ця патологія зустрічається в півтора рази частіше, ніж у дівчаток.
Про те, чому виникає і як проявляється нічне нетримання сечі, які принципи його діагностики і лікування, включаючи фізіотерапевтичні методики, ви дізнаєтеся з нашої статті.
Зміст
- 1 Види енурезу
- 2 Причини та механізм розвитку
- 3 Симптоми
- 4 Принципи діагностики
- 5 Тактика лікування
- 5.1 Психотерапія
- 5.2 Медикаментозне лікування
- 5.3 Фізіотерапія
- 6 Висновок
Види енурезу
Клініцисти розрізняють два види нетримання сечі вночі – первинне і вторинне. Первинний розвивається з раннього віку і проявляється регулярно, без так званих світлих проміжків. Про вторинному нетриманні сечі говорять тоді, коли воно протягом якогось часу (хоча б півроку) відсутнє, а потім відновлено знову. Як правило, чотири з п’яти хворих страждають саме первинною формою енурезу, а на вторинну ж доводиться всього 15-20 % випадків хвороби.
Причини і механізм розвитку
Остаточно причини розвитку енурезу дослідникам розібратися поки не вдалося. Вважається, що викликає таке порушення поєднане вплив на організм дитини сприяючих чинників, таких як:
Зміна циркадного ритму вироблення антидіуретичного гормону. У здоровому організмі рівень цього гормону в денні та нічні години різний. Якщо з якихось причин добовий ритм порушується, об’єм сечі, що утворюється саме вночі, значно підвищується – сечовий міхур розтягується. Коли цей стан сполучається з порушенням нервової регуляції сечових шляхів, виникають мимовільні сечовипускання.Симптоми
За характером перебігу розрізняють енурез ускладнений та неускладнений. При неускладненому підтікання сечі під час сну дитини є єдиним клінічним ознакою патології. Частота підтікань варіюється в діапазоні від двох-трьох разів на місяць до кількох за одну ніч. Ускладнена форма окрім підтікань сечі вночі супроводжується і денними порушеннями – денним нетриманням, почастішанням сечовипускання, помилковими позивами до них.
Крім розладів у сечовий сфері дитина часто має і неврологічні розлади – неврози, неврозоподобный синдром. Він емоційно лабільний, плаксивий, схильний до переживань, запальний.
Принципи діагностики
Коли батьки з дитиною звернуться за допомогою до педіатра або невролога, він докладно розпитає їх про те, як часто виникають епізоди нетримання сечі, є чи інші розлади з боку сечовидільної системи, про психоемоційному стані свого пацієнта, про особливості спілкування його з однолітками, про психологічному кліматі в сім’ї, умови житла, перенесених захворюваннях та умов виховання. Ретельно зібраний анамнез часто допомагає встановити причину енурезу, завдяки чому лікувальні заходи в подальшому можна буде спрямувати безпосередньо на її усунення. Під час огляду лікар зверне увагу на будову зовнішніх статевих органів дитини.
Наступним етапом діагностики стануть лабораторні та інструментальні методи дослідження, зокрема:
- загальний аналіз сечі;
- загальний аналіз крові;
- біохімічний аналіз крові (особливу увагу буде приділено показниками, що дозволяє оцінити функцію нирок);
проба Зимницьким;- підрахунок числа нормальних сечовипускань і помилкових позивів до нього;
- УЗД нирок та сечового міхура;
- неврологічне обстеження (оцінка сухожильних рефлексів та інші маніпуляції);
- цистометрія (дозволяє діагностувати зниження максимального обсягу і мимовільну активність м’язової оболонки сечового міхура);
- оглядова та екскреторна урографія;
- цистоскопія (можна виявити зменшення об’єму сечового міхура, наявність в його порожнині перегородок – трабекул, зяяння шийки);
- рентгенографія турецького сідла (для діагностики патологічних змін гіпофіза);
- оглядова рентгенографія попереково-крижового відділу хребта (з метою виявлення вродженого незаращения дужок хребців).
проба Зимницьким;Тактика лікування
Терапія нічного нетримання сечі повинна бути комплексною, що поєднує в собі три компоненти: психотерапію, медикаментозне лікування та лікування фізичними факторами, або фізіотерапію.
Психотерапія
Дуже важливо в лікуванні енурезу участь батьків. Насамперед мова йде про адекватної реакції на мокру постіль. Карати дитину за нездатність утримувати сечу, лаяти його за це категорично забороняється, оскільки такий підхід ще більше дестабілізує і без того нестійку психіку дитини з нетриманням сечі. Правильний підхід – мотиваційна психотерапія, суть якої зводиться до заохочення дитини за кожну ніч без «мокрих пригод».
Також психотерапевти рекомендують вплив, спрямований на те, щоб виробити у хворого умовний рефлекс на пробудження вночі і подальше сечовипускання. Для цього ввечері за три години до сну йому рекомендують відмовитися від прийому їжі і рідини, безпосередньо перед сном пропонують з’їсти щось солоне (наприклад, оселедець) і через три-чотири години сну будять. Вже після повного пробудження пацієнт робить повноцінний акт сечовипускання. Лікування проводять курсом від 3 до 3,5 місяців, а протягом наступних 12 тижнів його поступово відміняють.
Медикаментозне лікування
Найбільш ефективні стосовно лікування енурезу препарати наступних груп:
- антихолінергічні (атропін, дріптан);
- трициклічні антидепресанти (іміпрамін);
- ноотропи (фенібут);
- папаверин і подібні йому кошти;
- синтетичний аналог антидіуретичного гормону – десмопресин;
- адаптогени (настоянка елеутерококу, женьшеню, лимонника).
Лікарські засоби підвищують функціональну ємність сечового міхура і знижують його активність в нічний час доби. Дози їх підбирають в залежності від ваги і віку дитини.
Фізіотерапія
Допомагає зміцнити рефлекс довільного сечовипускання апарат Ласкава. Суть методу полягає у з’єднанні за принципом умовного рефлексу позиву і власне сечовипускання з чим-небудь неприємним, тут – з ударом фарадическим струмом. Замість цього струму раніше застосовували інтенсивні світлові або звукові подразники безпосередньо після того, як дитина помочитися у постіль.
Відразу ж за мимовільним сечовипусканням слід удар фарадическим струмом – нервова система об’єднує ці два моменти в єдиний комплекс. В результаті цього позив на сечовипускання сприймається організмом як умовний сигнал, і бажання стає таким сильним, що викликає пробудження.
Активні електроди апарату розміщують в області промежини або над лобком. Коли дитина мочиться під себе, електрична ланцюг замикається, і він отримує удар струмом. Для досягнення ефекту, як правило, достатньо 10-15 процедур.
Альтернативою цьому методу є так званий «энурезный будильник». Це прилад, що має маленький датчик, який мама поміщає дитині в трусики і коли на нього потрапляють перші крапельки сечі, сигнал з датчика подається на будильник, той дзвонить, дитина прокидається і самостійно йде в туалет.
Не менш ефективним методом, що дозволяє в 97 % отримати позитивний результат, є електростимуляція через пряму кишку. Циліндричний електрод поміщають в марлевий мішечок, змочену теплою водою і вводять у кишку на 3-5 див. Індиферентний електрод через змочену теплою водою поміщають прокладку над лобком. Курс лікування включає в себе 10 дій, що проводяться щодня. Якщо виник рецидив захворювання, терапію можна повторити через місяць.
Дітям дошкільного віку ректальні електроди не застосовують, використовуючи замість них два зовнішніх електрода, які встановлюють на стегнах у верхньо-задній їх області.
Також особам, які страждають нетриманням сечі, може бути призначено голковколювання (по дві голки в область живота, попереку і серединно-внутрішньої поверхні гомілки), электросонтерапия і комплекси лікувальної фізкультури.
Комплексне лікування енурезу більше, ніж ефективно – воно допомагає домогтися припинення мимовільних нічних сечовипускань у 90% дітей. Повний успіх лікування можна відзначити в тому випадку, якщо протягом 24 місяців після припинення терапії епізоди енурезу абсолютно відсутні.
Висновок
Нетримання сечі вночі, або енурез, – це досить часта серед пацієнтів дитячого віку патологія, яка може виникати з-за впливу на організм цілого ряду причин, починаючи від психологічних і закінчуючи органічними захворюваннями сечовивідних шляхів та вродженою патологією нервової та сечової систем. Лікування цього стану повинно бути комплексним і спрямованим насамперед на усунення причинного фактора. Важливу роль грає психотерапія, в якій активну участь зобов’язані приймати батьки. Не менше значення має прийом спеціальних лікарських препаратів, що допомагають підвищити функціональну ємність сечового міхура і знизити його спонтанну активність. Важливим компонентом терапії є й лікування фізичними факторами, методики якого дозволяють виробити умовний рефлекс довільного сечовипускання, коли організм навіть вночі, уві сні, може контролювати цей процес, не допускаючи підтікань.
У будь-якому випадку, якщо у вашої дитини виникла така проблема, не лайте його і не зволікайте зі зверненням до лікаря. Звичайно, можливо, проблема лежить на поверхні і дитина сам «переросте» це стан, але якщо її причини глибші, лікар допоможе усунути їх у максимально короткий термін.
Здоров’язберігаючий канал, відеосюжет на тему «Лікування енурезу»:
Школа доктора Комаровського, випуск на тему «Енурез»:
Школа доктора Комаровського, випуск на тему «Коли і як потрібно лікувати енурез»:
