Найпоширенішою причиною візиту до уролога у чоловіків вважається аденома простати. На різних стадіях цього захворювання її обсяг істотно відрізняється.
Спочатку в 20 років об’єм простати набуває свій нормальний, природний розмір (не більше 26 кубічних сантиметрів). З медичної точки зору це вважається нормою. Після 45 вона поступово починає збільшуватися.
Це збільшення не зупиняється до кінця життя. Після 50 доброякісна пухлина передміхурової залози є, за статистикою, у одного чоловіка з двох. Після 80 аденома простати зустрічається у дев’ять чоловіків з десяти.
У нормі, поперечний розмір простати складає 2.5-3.5 див. Поздовжній розмір передміхурової залози – 2.5-3 см (хоча багато в чому це залежить від індивідуальних фізіологічних та вікових особливостей).
При ультразвуковому дослідженні об’єм передміхурової залози здорового чоловіка повинен складати приблизно 20-30 мл. При розрахунку об’єму передміхурової залози доктора користуються так званою «формулою Громова»: V=0,13+16,4. V – об’єм передміхурової залози. В – це вік обстежуваного. Якщо передньо-задній розмір залози більше, ніж 24 міліметра, у поперечнику – більше 44 міліметрів, а розміри зверху вниз більше 42 міліметрів, то це вже серйозний привід звернутися до лікаря-уролога.
Обсяги і видимі розміри пухлини простати не завжди відповідають за складність проблеми сечовипускання. І справа тут не в розмірах, а в напрямку росту пухлини. Пухлина невеликого розміру, перебуваючи над уретрою, може спровокувати затримку сечі. У той же час, аденома великих обсягів, яка зростає в напрямку прямої кишки, може взагалі ніяк не впливати на життєдіяльність.
Аденому простати поділяють на три стадії розвитку захворювання, де обсяг передміхурової залози значно змінюється:
1 стадія захворювання
На самій першій стадії появи аденоми простати відбувається незначне, але все ж уже помітне збільшення передміхурової залози в обсязі від 30 до 50 мл з-за появи рубців. Якщо розмір простати більш 3.9-4 сантиметрів, то це вже говорить про наявність захворювання. Якщо на першій стадії у хворого не виникає дискомфорту і виражених хворобливих симптомів, то проводиться класичне лікування лікарськими препаратами.
На ранніх стадіях із-за збільшення обсягів простати з’являються неприємні симптоми інфравезікальной обструкції, ірритативні симптоми, порушення в уродинаміці і ниркова недостатність. Кажучи просто, це — млявий струмінь при сечовипусканні, хворобливе і дуже часте сечовипускання, поява каменів у сечовому протоці, затруднення відтоку сечі з нирок, поява залишкової сечі.
Навіть на першій стадії вже неодмінно треба переступити до профілактики та лікування, інакше об’єм передміхурової залози збільшиться і захворювання переходить у другу стадію, більш ускладнену.
2 стадія захворювання
Об’єм передміхурової залози на цій стадії вже вважається патологією. Якщо він значно перевищує 45-50 мл (до 60 сантиметрів кубічних) і лікарський лікування не приносить видимих результатів, з’являються перші проблеми з сечовипусканням, то тоді рекомендується операція. При ній відбувається видалення ділянки передміхурової залози. В особливо важкому випадку, якщо обсяг передміхурової залози набагато перевищує 60 мл, то мова йде про третій, останній стадії розвитку аденоми простати. Не можна запускати захворювання до такої міри.
При подальшому розвитку пухлина передміхурової залози своїм зростаючим обсягом може здавлювати пряму кишку і проростати прямо всередину неї. Тоді з’являються такі неприємні симптоми, як:
3 стадія захворювання
Якщо обсяг передміхурової залози знаходиться в діапазоні від 60 до 80 мл (100-120 кубічних сантиметрів), то обов’язково проводиться відкрита операція. Такий обсяг передміхурової залози вважається максимальним. У самої операції такого характеру існує безліч недоліків, головні з яких — залишковий, видимий, неестетичний післяопераційний рубець, розлади сексуального характеру, проблеми з сечовипусканням.
Пухлина передміхурової залози на пізній, третьої стадії викликає проблеми з відтоком лімфи. Лімфовузли деформуються, викликають набряки кінцівок. У підсумку: пухлина простати може призвести до анемії і кровотеч при сечовипусканні.
