Одонтогенний гайморит: симптоми, лікування та діагностика

Зміст

Одонтогенний гайморит – нетипове запалення слизової оболонки, яка розташована в верхньощелепної пазусі.

Як відомо, звичайний гайморит виникає через ускладнення гострого риніту або ГРВІ, на тлі зниження імунітету. Розвиток одонтогенного форми ніяк не пов’язано з цими факторами.

Не варто відкладати лікування в довгий ящик, так як ускладнення мають вельми неприємні наслідки.

Причини

Виникає одонтогенний гайморит через вогнища інфекції, який розташований в ротовій порожнині, як правило, це різні захворювання корінних зубів. Коли хвороботворні мікроорганізми з порожнини рота проникають в гайморову пазуху, то викликають її запалення.

Розглянемо основні причини, які сприяють цьому:

1) Помилки у пломбуванні верхніх корінних зубів через непрофесійних дій стоматолога. Фізіологічно влаштовано так, що коріння цих зубів розташовані занадто близько до верхньощелепної пазусі, з цього, при чищенні і пломбуванні каналів можна випадково занести використовуваний матеріал в гайморові пазухи. Організм розцінює пломбувальний матеріал як чужорідне тіло і починає боротися з ним, тим самим провокуючи біль і нежить. Якщо після візиту в стоматологічну клініку ви помітили дискомфортні відчуття, а також наявність нежитю – зверніться до лікаря, щоб не погіршити процес.

2) Несвоєчасне відвідування стоматолога, і як наслідок неналежний догляд за ротовою порожниною є головною причиною виникнення одонтогенного гаймориту. У зоні ризику знаходяться ті, хто має глибокий карієс, так як при відсутності лікування він викликає некроз нерва зуба. В результаті відбувається запалення розташованих поруч тканин, що сприяє переходу інфекції в гайморові пазухи.

3) Невдало видалений зуб також провокує розвиток запалення. В процесі видалення, зубний корінь здатний потрапити в ту саму пазуху, і як у випадку з пломбувальними матеріалами організм намагається позбутися від нього викликаючи при цьому больові відчуття.

4) Крім перерахованого вище, провокувати захворювання можуть і такі процеси, як: остеомієліт, періодонтит, радикулярна кіста, запалення навколо ретенированного зуба. Регулярно стежте за своєю ротовою порожниною, щоб не допустити виникнення інфекції.

Стадії розвитку

Всього можна виділити 2 стадії, які проходить дана різновид гаймориту. Все починається з серозної форми, яка охарактеризовывает гострий запальний процес почався в гайморової пазусі. Вона сприяє утворенню набряку, наповнення клітин рідиною, а також розширенню судин.

Якщо не почати своєчасне лікування, то процес перейде в гнійну стадію. Так як відбувається рясне набухання слизової оболонки, в результаті чого простір соустья перекривається, тим самим ускладнюючи відтік слизу.

Гнійний гайморит проявляється рясної симптоматикою – підвищується температура, закладає ніс, з’являється слабкість і виникає поганий запах з рота. Кожна зі стадій може бути як гострим, так і хронічним. Причому, у результаті зниження імунітету хронічний гайморит здатний знову перейти в гостру фазу, з проявом відповідних симптомів інтоксикації.

Симптоми одонтогенного гаймориту

Одонтогенний гайморит, і його симптоми гострої стадії не відрізняються від звичайних проявів гаймориту, так як запалення знаходиться в одному і тому ж місці.

В основному, на прийомі у лікаря дорослі скаржаться на такі симптоми, як:

слабкість і нездужання;
біль в голові, і дискомфорт в області гайморових пазух;
підвищення температури тіла до 38.5 – 39 градусів;
зниження нюху;
одностороння закладеність носа;
гнійні виділення, з тієї сторони носа, де знаходиться запалення;
біль при натисканні на зуб, який став джерелом інфекції.

При пальпації в районі щоки (собача ямка) відзначається болючість. З відповідної сторони спостерігається запалена оболонка слизової оболонки у роті, можливо наявність гнійного виділення, а також лімфаденіту.

Симптоми хронічної стадії

Хронічна форма часто протікає безсимптомно. Проявляється несистематичними болючими відчуттями в районі гайморових пазух, а також відчуттям розпирання і тяжкості. Температура нормальна або злегка підвищена, загальний стан задовільний.

Крім цього, характерним симптомом одонтогенного гаймориту є виділення лише з однієї пазухи носа, а також утворенням в ній кірок. В порожнині рота можливе утворення поліпів, та наявність запалення.

Для підтвердження діагнозу слід зробити рентгенографію, на ній можна буде побачити “зуб-винуватець”, а також наявність гною в пазухах.

Діагностика

Для початку необхідно провести диференціальну діагностику, щоб відрізнити одонтогенную форму від риногенного синуситу.

І так, для одонтогенного гаймориту характерно одностороннє ураження – відчуття важкості, розпирання і гнійні виділення, а також наявність запалення в порожнині рота. Надалі необхідно визначити уражений зуб, і оглянути гайморові пазухи.

1) Найбільш інформативним методом діагностики є рентгенографія. Вона може проходити з використанням різних методів (панорамний, прицільний знімок). Завдяки комп’ютерній томографії можна без проблем визначити, чи в пазусі сторонні предмети. Однак, не завжди цього буває достатньо, тоді лікар призначає конусно-променеву томограму. Вона здатна розгледіти різниця щільності тканин, але достовірно визначити що це таке не завжди виходить.

2) Коли комп’ютерні методи не дають достатньо інформації, на допомогу приходить перевірена часом ендоскопія. Завдяки невеликій эндоскопу можна детально вивчити вміст пазух і соустья. Інші методи діагностики ґрунтуються на огляді пацієнта, та проведення відповідних тестів.

Лікування одонтогенного гаймориту

Одонтогенний гайморит є небезпечним захворюванням, і його лікування повинне проходити тільки в поліклініці, під наглядом досвідченого ЛОР-лікаря і хірурга-стоматолога.

В першу чергу, стоматолог проводить видалення причини, яка викликала гайморит (чужорідне тіло, пломба, або сам зуб). Після даних маніпуляцій виконується санація порожнини рота.

Потім до роботи приступає ЛОР-лікар, в його обов’язки входить промивання гайморових пазух, яка здійснюється за допомогою проколу, і введення туди необхідних лікарських препаратів (антисептики, антибіотики). Після завершення лікування хворому призначає назальні краплі з судинозвужувальним ефектом, а також фізіолікування. У разі ускладнень, виписуються антибіотики.

Як правило, лікування гострого одонтогенного гаймориту проходить під впливом місцевого знеболювання. У важких випадках може знадобиться загальна анестезія і госпіталізація в стаціонар. Самолікування в домашніх умовах необхідно повністю виключити.

Лікування хронічної форми

Якщо хронічний одонтогенний гайморит протікає без ускладнень, то його лікування мало чим відрізняється від терапії гострої форми.

Однак, не завжди вдається досягти ефекту потрібно видаливши тільки один зуб, так як вогнища вже встигли розростися на велику поверхню пазухи. При таких запущених випадках проводять велику операцію, щоб видалити разросшеюся тканина з гайморових пазух. Для цього роблять розріз в порожнині рота, через який і проводять подальші маніпуляції. Стінку пазухи пробивають бормашиною, і видаляють всі виниклі новоутворення.

Далі використовують йодоформну турунду з виходом в носову порожнину, яку поміщають в заздалегідь зроблений отвір в області нижнього носового проходу, діаметр якого 1-2 див. Заздалегідь зроблений прохід у роті повністю закривають. Тундру витягають тільки через добу після операції. На 5 добу проводиться промивання пазух антисептиками. Шви знімають поступово, мінімум через 7-8 днів.

Профілактика

Будь-яке захворювання завжди краще попередити, ніж боротися з наслідками.

Виходячи з причин виникнення одонтогенного гаймориту, основа профілактика – своєчасний догляд за порожниною рота, і регулярне відвідування стоматолога (раз в 6 місяців).

Запам’ятайте, вилікувати одонтогенний гайморит народними засобами просто нереально. При перших ознаках захворювання негайно звертайтеся до лікаря. Не доводьте синусит до хронічної стадії.