Зміст:
- 1 Щитовидна залоза і її роль в організмі
- 2 Захворювання, при яких показана операція на щитовидці
- 3 Види і методи операцій на щитовидній залозі
- 4 Післяопераційний період
- 5 Відео
Надзвичайно важливою ланкою в ендокринній системі людини є щитовидна залоза. Чому щитовидна? Свою назву вона отримала ще в 17-му столітті від відомого англійського хірурга Джона Бартона, який назвав її «тироидом» (від латинського thyroid – має форму щита). Причиною такої назви стала форма залози, яка дійсно нагадує щит, як би закриває ділянку шиї – її передню і частково бічні поверхні. Але подальше вивчення щитовидної залози розвивається медициною відкрило й інше значення цієї назви. Вона дійсно є «щитом» організму, виконуючи безліч важливих функцій.
Щитовидна залоза і її роль в організмі
Популярну назву залози – щитовидка, а медики жартома називають її «батарейкою організму», і в цьому жарті велика частка правди. Справа в тому, що цей маленький ендокринний орган вагою лише в 15-20 грамів виділяє в кров багато біоактивних речовин, гормонів, що впливають практично на всі функції організму. Основними її гомонами є:
- тиреоїдні йодовмісні гормони (тироксин, трийодтиронін);
- кальцитонін;
Щитовидна залоза
Йодовмісні гормони стимулюють ріст і розвиток організму – як фізична, так і розумова, підвищують її захисні властивості, стійкість клітин до несприятливих впливів, що впливають на інтенсивність обміну речовин. Для їх нормального синтезу в тканині залози необхідний йод і амінокислоти (компоненти білка). Тому в регіонах з нестачею йоду в їжі і воді часто виникають захворювання щитовидки.
Кальцитонін – гормон, який бере участь у регуляції фосфорно-кальцієвого обміну, від нього багато в чому залежить стан кісткової системи, міцність кісткової тканини. Наприклад, вікове зниження функції залози призводить до розвитку остеопорозу, крихкості кісток і частих переломів у людей похилого віку.
Крім того, біологічно активні речовини залози впливають на багато функції:
- на стан нервової системи;
- на стан серцево-судинної системи;
- на стан дихальних шляхів;
- на стан травлення, апетит;
- на статеві залози – їх активність;
- на розвиток молочних залоз;
- на ріст і вага тіла;
- на стан шкіри, волосся, потових залоз.
Отже, можна тільки собі уявити, які проблеми розвиваються при порушенні гормональної функції залози.
Порада: поява таких симптомів, як часте серцебиття, підвищена збудливість нервової системи або, навпаки, загальмованість, зниження або збільшення ваги, посилене випадання волосся, утруднення при ковтанні, першіння в горлі може вказувати на захворювання щитовидної залози. Необхідно звернутися до лікаря для обстеження.
Захворювання, при яких показана операція на щитовидці
Рак щитовидної залози
Статистика говорить про те, що майже у 15% населення є ті чи інші проблеми зі щитовидкою. Це – і нешкідлива на перший погляд гіперплазія (збільшення), і більш серйозна патологія – зоб, тиреоїдит (запалення), тиреотоксикоз, рідше – рак залози. В одних випадках проводиться консервативне лікування, в інших показана операція:
- злоякісні пухлини – рак щитовидної залози, саркома, лімфома;
- доброякісні пухлини – аденома, кісти та інші;
- вузловий зоб з множинними вузлами;
- поодинокий вузол з тенденцією до зростання;
- дифузний тиреотоксичний зоб – ДТЗ, що не піддається гормональної корекції;
- рецидивуючий зоб.
Під поняттям зоб об’єднуються всі непухлинні захворювання залози, в тому числі і тиреоїдит (зоб Хашимото). У кожному окремому випадку індивідуально обирається вибирається метод операції – повне видалення щитовидної залози або часткове (резекція), або ж альтернативні способи лікування.
Порада: не слід боятися операції на щитовидній залозі та утримуватися від неї, якщо вона показана. Це може призвести до розвитку ускладнень, лікування яких буде набагато складнішим.
Види і методи операцій на щитовидній залозі
В залежності від характеру патології, на щитовидці можуть виконуватися різні втручання:
- повне видалення залози – тотальна тиреоїдектомія;
- видалення однієї частки – гемитиреоидэктомия;
- енуклеація вузла, кісти (вилущування);
- субтотальна тиреоїдектомія – видалення із залишенням невеликої ділянки залозистої тканини.
Гемитиреоидэктомия
Повне видалення залози з капсулою, як правило, виконується у разі злоякісної пухлини, коли небезпечно залишати ділянку тканини, в якій можуть бути ракові клітини. При цьому дотримується велика обережність. Позаду капсули розташовані паращитовидні залози по 2 з обох сторін. Вони виділяють паратгормон, який регулює участь іонів кальцію в нервових процесах і скорочення м’язів. Така операція виконується після попередньої пункції щитовидної залози з біопсією і підтвердженням онкологічного діагнозу.
Субтотальне видалення залози виконується при дифузному токсичному зобі, а також множині вузловому зобі, при цьому не видаляється капсула і залишається ділянку здорової активної залозистої тканини, що виробляє гормони. Видалення однієї частки виконується, коли в ній знаходиться великий вузол або множинні вузли, при здоровій другій долі. І, нарешті, видалення вузла або кісти – операція на обмеженій ділянці, коли здорова тканина не зачіпається.
Існують наступні технології операцій:
- традиційне хірургічне видалення;
- малоінвазивне ендоскопічне втручання з відеотехнікою;
- альтернативні способи видалення.
Сьогодні традиційний метод застосовується лише у разі раку залози, щоб виконати ретельний огляд і видалити всі прилеглі лімфовузли. У більшості ж випадків застосовують ендоскопічну відеотехніку, коли зонд і інструменти вводяться через кілька невеликих надрізів, причому не на шиї, а в пахвовій області.
Серед альтернативних методів застосовується склерозування вузлів і кіст шляхом пункційного введення етанолу або інших речовин під контролем УЗД. Застосовується також радіочастотна абляція (припікання) вузлів, кріодеструкція (вплив наднизької температури), лазерна та ультразвукова аблація. У кожному випадку вибір методу операції здійснюється з урахуванням характеру захворювання, особливостей анатомії, віку і стану організму.
Післяопераційний період
Після операції на щитовидній залозі ні в якому разі не можна ігнорувати прийом препаратів, прописаних лікарем
Наслідки операції на щитовидній залозі залежить від її методу, якості виконання, так і від самого пацієнта. В ранньому реабілітаційному періоді можуть виникнути кровотеча, нагноєння рани, але це трапляється вкрай рідко при сучасній техніці втручання.
Після виписки в реабілітаційний період до 2-3 тижнів може турбувати біль у горлі, порушення тембру голосу, припухлість на шиї, які поступово проходять. Причина їх – набряклість внутрішніх тканин після втручання.
Найсерйознішим наслідком тотальної тиреоїдектомії може бути мікседема – стан, що розвивається при відсутності тиреоїдних гормонів. Але і це сьогодні не проблема. Пацієнт, що переніс таку операцію, отримує довічно замісну терапію гормонами (эутирокс і аналоги) і почуває себе добре.
Порада: після повного видалення щитовидної залози ні в якому разі не можна ігнорувати замісну гормонотерапію. Ці гормони аналогічні природним, вони легко всмоктуються, не дають ускладнень, а головне, є життєво необхідними, як аналог видаленої залози.
Операції на щитовидній залозі – це необхідність в ім’я збереження здоров’я і життя. Сучасна ендокринна хірургія має безліч засобів для успішного їх виконання та профілактики ускладнень.
Радимо почитати: видалення аденоїдів
