Опік окропом: лікування, реабілітація

Опіком називають ушкодження тканин, що виникло у зв’язку з впливом на них високої температури, електричного струму, хімічних речовин, випромінювання – іонізуюче або світлового. Термічні опіки – одна з найбільш поширених травм. Частою причиною термічного опіку у побуті є гаряча вода або окріп. Про те, якими є симптоми цього стану, як оцінити ступінь тяжкості ураження, а також про принципи невідкладної та кваліфікованої медичної допомоги потерпілому, включаючи фізіотерапевтичні методики, ви дізнаєтеся з нашої статті.

Зміст

  • 1 Класифікація опіків
  • 2 Симптоми
    • 2.1 Місцева симптоматика
    • 2.2 Симптоми загального процесу
  • 3 Як визначити площу ураження при опіках
  • 4 Принципи лікування опіків
    • 4.1 Перша допомога
    • 4.2 Принципи кваліфікованої медичної допомоги
  • 5 Фізіотерапія при опіках


Класифікація опіків

Найбільш важливою для клініцистів є класифікація опіків за глибиною ураження – саме від неї залежить тактика лікування хворого. Отже, розрізняють такі ступені опіків:

  • I – частково пошкоджується поверхневий шар шкіри; шкіра гіперемована (почервоніла), злегка набрякла, потерпілий зазначає пекучий біль в осередку ураження; шкірний покрив відновлюється швидко, не залишаючи після себе сліду – одужання відзначається вже через 3-4 дні;
  • II – поверхневий шар шкіри пошкоджений повністю; шкіра гіперемована, набрякла, на ній визначаються бульбашки невеликого діаметра, після розкриття яких виявляються ерозії яскраво-червоного кольору; потерпілий зазначає виражений біль пекучого характеру в області ураження; загоюються такі опіки протягом 7-14 днів, безслідно – рубців після себе вони не залишають;
  • ІІІА – крім поверхневого шару шкіри, в патологічний процес частково залучені глибокі її шари; безпосередньо після впливу окропу в області ураження утворюється волога, м’яка кірка сірувато-білого кольору – так званий опіковий струп; також візуалізуються бульбашки великого діаметру з тенденцією до злиття; ранова поверхня, яка оголюється при розтині бульбашок, являє собою сірі, білі і рожеві ділянки, на яких згодом формується або волога плівка фібрину, або тонкий струп; також відмінною особливістю ураженої ділянки є зниження в ньому больової чутливості; ймовірність самостійного загоєння залежить від того, наскільки пошкоджені глибокі шари шкіри, і також від особливостей перебігу захворювання (приєднання інфекції та інших факторів);
  • ІІІБ – ушкоджені всі шари шкіри і, можливо, підшкірна жирова клітковина;
  • IV – уражаються тканини на максимальну глибину – шкіра, підшкірна жирова клітковина, м’язи і навіть кістки; опіки цій і ІІІБ ступеня не загоюються самостійно, а вимагають хірургічного видалення відмерлих ділянок тканин і подальшої шкірної пластики.

Симптоми

Залежно від площі і глибини опікового ураження у потерпілого можуть визначатися як місцеві симптоми, так і симптоми загального характеру.

Місцева симптоматика

Як правило, опіки I-ІІІА ступенів, які займають до 10% шкіри, або ІІІБ-IV ступеня – до 5-6%, проявляються місцевими симптомами, а порушення функцій організму в цілому відсутня. Винятком є такі категорії постраждалих, як діти, особи похилого і старечого віку, особи, які страждають важкою соматичною патологією – у них загальні симптоми з’являються при майже вдвічі меншою, ніж у здорових людей площі ураження.

Локальні ознаки опіку залежать від його ступеня і являють собою або ділянка гіперемії (почервоніння) шкіри і незначною набряклості, або бульбашки невеликого розміру з червоного кольору ерозивній поверхнею під ними, або великі міхури з тенденцією до злиття, на місці розтину яких визначається строката поверхню, або ділянки некрозу (омертвіння) тканин – шкіри, підшкірної жирової клітковини, м’язів і кісток.

Іноді, особливо при глибоких поширених процесах, розвиваються ускладнення:

  • запалення регіонарних лімфатичних вузлів – лімфаденіт;
  • абсцес;
  • гангрена;
  • гнійний целюліт.

Симптоми загального процесу

Функції органів і систем організму порушуються в тому випадку, якщо мають місце великі і глибокі опікові ураження – це стан отримало назву «опікова хвороба». Вона протікає в декілька стадій:

  • I – опіковий шок (є результатом вираженого больового синдрому і втрати великої кількості рідини через опікову поверхню; небезпечний для життя потерпілого; триває від 12 годин до 3 діб; в перші хвилини після опіку хворий збуджений, але незабаром цей стан змінюється загальмованістю; постраждалого мучить спрага, визначається м’язова тремтіння, його морозить; характерна сплутаність або навіть повна втрата свідомості; артеріальний тиск або трохи підвищений, або знаходиться в межах нормальних значень; пульс прискорений, об’єм виділеної сечі знижений, вона набуває коричневий, чорний або вишневий відтінок і запах гару);
  • II – опікова токсемія (цей стан розвивається тоді, коли продукти розпаду некротизованих тканин і токсини бактерій всмоктуються в кров – зазвичай це відбувається через 48-96 годин після поразки і продовжується до 10-14 днів; визначається сплутаність свідомості хворого, він збуджений, температура його тіла підвищена; можуть розвинутися судоми, галюцинації (слухові, так і зорові), маревні ідеї; також виявляються ускладнення з боку травного тракту (ерозії, виразки, шлункові кровотечі, кишкова непрохідність, панкреатит, гепатит та інші), серцево-судинної (тромбози, токсичний міокардит і перикардит), нирок (нефрити, пієліт) і дихання (бронхіти, пневмонія, плеврит, набряк легенів) систем);
  • III – септикотоксемія (є наслідком втрати через опікову поверхню великої кількості білка, а також реакції всього організму на присоединившуюся інфекцію; триває ця стадія від 2 тижнів до 2 місяців і більше; симптомами септико є великі рани, в яких визначається велика кількість гнійного вмісту; опіки не заживають, а почався раніше відновний процес регресує; уражений дуже слабкий, в’ялий, у неї відсутній апетит, порушується сон і відзначаються різкі коливання температури тіла; маса тіла також знижується; прогресують атрофічні процеси в м’язах, знижується рухливість в суглобах, в місцях контакту тіла з поверхнею ліжка виникають пролежні; незабаром розвиваються тяжкі інфекційні ускладнення і хворий гине).

При своєчасному наданні адекватної медичної допомоги та задовільною опірності організму потерпілого інфекцій з опіковою хворобою вдається впоратися і пацієнт одужує.

Як визначити площу ураження при опіках

Правильно визначити, яка площа тіла потерпілого вражена опіками, дуже важливо, адже від цього, так само як і від ступеня ураження, залежить тактика лікування і прогноз. Зазвичай з цією метою використовують 2 правила «дев’ятки» і «долоні».

Правило «дев’яток» дозволяє розділити всю поверхню тіла людини на «дев’ятки» — 9%. Отже, по 9% припадає на:

  • шию і голову;
  • груди;
  • живіт;
  • верхню кінцівку (одну);
  • стегно (одна);
  • гомілку і стопу.

Площа становить спини 9*2 – 18%, і 1% займає промежину з зовнішніми статевими органами.

За «правилом долоні» площа долоні у дорослої людини складає 1% поверхні його тіла. При опіках визначають на око, скільки долонь помістилося б на ошпаренном ділянці та у відповідності з цим числом визначають площу ураження.

Звертаємо увагу читача на те, що вищеописані правила справедливі виключно у відношенні дорослих – хворі дитячого віку мають інші пропорції тіла, тому правила «дев’яток» і «долоні» до них не застосовуються.


Принципи лікування опіків

Потерпілому від опіків необхідно надати першу допомогу, після чого транспортувати його до медичного закладу, де подальшим лікуванням займуться травматологи, комбустіологи або реаніматологи. Доцільність госпіталізації визначає лікар залежно від тяжкості стану хворого. Слід зазначити, що обов’язково повинні бути госпіталізовані особи з опіками кисті (будь-якої площі!), оскільки навіть при видимому невеликому ураженні глибина його може бути досить значною. А це, безсумнівно, може порушити рухливість і працездатність кисті, а отже, призведе до інвалідизації потерпілого.

Перша допомога

  • Насамперед важливо як можна в більш короткий термін припинити контакт тіла хворого з гарячою рідиною – зняти мокрий окропом одяг. Якщо вона прилипла до рани, насильно віддирати її не можна – це тільки посилить пошкодження.
  • Слід знати, що навіть після припинення контакту з гарячою рідиною нагревшиеся раніше тканини продовжують нагрівати тканини інші, розташовані навколо і глибше них, тобто площа і глибина опіку все одно збільшуються. Щоб запобігти цьому, необхідно помістити уражену ділянку тіла під проточну холодну воду або в ємність з холодною водою на 10-15 хвилин. Льодом обкладати область опіку протипоказано, адже він викличе додаткове пошкодження і так вже ослаблених тканин – обмороження, що ускладнить одужання.
  • Після охолодження необхідно нанести на шкіру засіб типу Пантенола і накласти чисту (бажано стерильну) пов’язку.
  • Заспокоїти хворого; якщо він скаржиться на сильний біль, запропонувати знеболювальне, дати тепле пиття (в ідеалі – лужну мінеральну воду).
  • Чекати на прибуття швидкої допомоги (звичайно, попередньо викликавши її).

Принципи кваліфікованої медичної допомоги

  • Первинна обробка опікової рани (видалення отслоившегося епідермісу і чужорідних тіл, промивання рани розчинами антисептиків, марлева пов’язка, просочена противоожоговой маззю).
  • У разі масивного ураження і шокового стану потерпілого його насамперед загортають у стерильну простирадло і надають протишокові заходи, а після нормалізації стану вже проводять первинну обробку ран.
  • У період гострого запалення здійснюють щоденні перев’язки з розчинами препаратів, що містять йод (повідон-йод та інші), хлоргексидином, фурациліном, мірамістином або іншими антисептиками. В кінці цієї фази ранового процесу застосовують мазі на водорозчинній основі – сильвацин, левомеколь та інші.
  • Щоб прискорити процес відторгнення некротизованих тканин, застосовують ферменти – трипсин, стрептокиназу, папаїн та інші.
  • При глибоких ураженнях січуть відмерлі тканини і закривають ранову поверхню аутотрансплантатом – шкірним клаптем хворого, пересадженим з іншої частини тіла.
  • В післяопераційному періоді застосовують спеціальні губчасті покриття, такі як дигиспон, коласпон та інші, які стимулюють процеси загоєння тканин і, крім того, надають протизапальний ефект.
  • Якщо є надлишкові грануляції, на рану накладають мазі, що містять гормони, зокрема, гідрокортизон.

Фізіотерапія при опіках

Методи фізичного впливу, використовувані в складі комплексного лікування опіків, знижують інтенсивність болю, зменшують симптоми запалення і прискорюють репаративні процеси, що полегшує стан потерпілого і в більш швидкі терміни призводить до одужання.

1. Після того як пацієнт оговтається від опікового шоку, з метою знеболення використовують транскраніальну електростимуляцію за відповідною методикою апаратами «Трансаир», «Ель Ескулап МедТеКо», «Ленар» та іншими.

2. У стадію утворення струпа хворому призначають вплив на опікову поверхню червоним і синім світлом апарату «Геска»; процедура триває протягом 20-30 хвилин, протягом доби проводять 2-3 таких процедур; повний курс включає в себе дії протягом 2-3 тижнів.

3. У відновлювальному періоді, який характеризується утворенням грануляцій і епіталізації рани, можуть бути використані:

  • електростимуляція з використанням апарату «Hivamat» (процедура триває від 15 до 20 хвилин; курс лікування складається з 12-15 впливів);
  • франклінізація (при опіках II-III ступеня; тривалість процедури становить до 20 хвилин; проводяться сеанси кожен день курсом 30 процедур);
  • УФ-терапія в суберитемних дозах в імпульсному режимі апаратом «Мелітта» (курс лікування складається з 10-12 впливів, які проводяться 1 раз в 2 дні);
  • імпульсна магнітотерапія низькочастотна на ділянці ураження (використовують апарат «Полимаг-01»; тривалість одного сеансу становить 30-40 хвилин; курс лікування складається з 15 процедур, які проводяться 1 раз на день);
  • магнітотерапія постійним магнітним полем (використовують листові эластомагниты, накладаючи їх на область опіків щодня на 4-5-6 годин; курс лікування включає в себе 15-20 сеансів);
  • лазеротерапія гелій-неоновий (процедура триває до 20 хвилин; курс лікування включає в себе до 20 процедур, які проводять щодня).

4. У стадії утворення келоїдних рубців хворому можуть бути призначені:

  • електрофорез ферментів – лідазу, коллализина та інших – на область рубців (впливають щодня протягом 20-30 хвилин курсом в 15 сеансів);
  • аплікації парафіну на уражену область (використовують парафін температурою 50-55 °С; знімають аплікації через півгодини від початку впливу; застосовують метод щодня курсом 15-20 сеансів);
  • ультрафонофорез на рубцеву тканину делагила або гідрокортизону (тривалість сеансу становить від 10 до 15 хвилин; курс – 12 впливів).

Опік окропом – це, на жаль, дуже часта побутова травма. Своєчасно надані адекватні перша і кваліфікована медична допомога суттєво покращують прогноз до одужання. Одним з незамінних компонентів лікування постраждалих від опіків є фізіотерапія.

Навчальний фільм «Перша допомога при опіках»:

Школа доктора Комаровського, випуск на тему «Термічний опік. Опіки порожнини рота, очей у дітей»:

Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Здоровий спосіб життя