Що це таке – деформуючий остеоартроз є найчастішим захворюванням кістково-м’язової системи. На його частку припадає майже 80% усіх патологічних процесів, що вражають суглоби.
В основному йому схильні пацієнти літнього і старечого віку, але початок захворювання наблюдется ще в дитинстві і юності. Саме тому профілактичні заходи повинні починатися як можна раніше.
За сучасними уявленнями, деформуючим остеоартрозом називається такий патологічний процес, при якому відбувається дегенерація і дистрофія суглобового хряща з його частковим або повним руйнуванням, що супроводжується порушенням функції суглобів тій чи іншій мірі вираженості. Поразка цим патологічним процесом колінного суглоба називається гонартрозом.
Причини і фактори ризику остеоартрозу
З етіологічної точки зору прийнято розрізняти дві форми захворювання:
1) Первинний остеоартроз, який розвивається на незміненому суглобовому хрящі внаслідок надмірного навантаження на колінний суглоб
2) Вторинний остеоартроз. У цій ситуації навантаження на суглоб не перевищує допустиму, але є патологічні процеси, які спочатку привели до руйнування суглобового хряща, тому резерв його міцності істотно знижений. Основними факторами ризику, які призводять до остеоартрозу, є:
підвищене навантаження на суглоб
надлишкова маса тіла
гіподинамія
порушення мікроциркуляції в суглобовому хрящі на тлі тромбозів і атеросклерозу
перенесений у дитинстві рахіт
х – або О-подібне викривлення ніг
дисплазія колінного суглоба
плоскостопість
травми – удари і переломи всередині суглоба
люди похилого віку, коли спостерігається зменшення води і хондроитинов в суглобовому хрящі
запальні захворювання суглобів, при якому спостерігається вторинне залучення суглобового хряща в патологічний процес (ревматоїдний артрит, інфекційно-залежний артрит)
хвороби накопичення, коли певні хімічні речовини відкладаються в підвищеній кількості всередині суглоба (подагра, гемохроматоз)
цукровий діабет
обтяжена спадковість.
Симптоми остеоартрозу
При остеоартрозі колінного суглоба процес, як правило, односторонній. На початку захворювання з’являються незначні клінічні симптоми, які поступово посилюються і поповнюються новими при прогресуванні патологічного процесу.
Першим симптомом гонартрозу є підвищена чутливість колін до холоду. Потім з’являються такі ознаки, як:
1) Незначна скутість, яка спостерігається в самому початку руху, а потім проходить
2) Біль тупого характеру, які з’являються при найменшій фізичному навантаженні і повністю купіруються в спокої. Проте при прогресуванні захворювання болі стають все більш вираженими і можуть самостійно не проходити і турбувати пацієнта навіть у нічний час
3) Вранці механічні болі відсутні
4) Стартові болі, що виникають на початку руху
5) Іррадіація болів, коли спостерігається їх перехід на здоровий суглоб. Так, при гонартрозі біль може локалізуватися не тільки в коліні, але і в тазостегновому і гомілковостопному суглобах
6) Хрускіт в коліні під час руху (проте ця ознака може бути і в нормі, тому при його появі не слід думати тільки про остеоартрозі)
7) Заклинювання суглоба, тобто появу раптової гострої болі, яка обумовлена попаданням шматочка некротизованного хряща між суглобовими поверхнями
Почуття швидкої стомлюваності і тяжкості в нижніх кінцівках.
Діагностика остеоартрозу
Діагностичний пошук при підозрі на остеоартроз починається з об’єктивного обстеження суглоба. Для цього захворювання характерні такі ознаки, як:
форма суглобів тривалий час не змінюється, але поступово за рахунок кісткових розростань з’являється дефігурація (стійке зміна їх форми)
локальна болючість при пальпації суглоба
температура шкіри над суглобом не підвищено на відміну від артриту
пасивні рухи в суглобі супроводжуються хрустом
поступово відзначається зменшення об’єму рухів в коліні.
Дані об’єктивного дослідження можуть змінитися в тому випадку, коли приєднується вторинний синовіт, тобто запалення синовіальної оболонки.
У цьому випадку з’являються:
постійні болі, які турбують пацієнта навіть ночами
збільшення суглоба в об’ємі за рахунок скупчення в ньому ексудату (запальної рідини)
шкіра червоніє на д ним і підвищується її температура
різко обмежується обсяг як пасивних, так і активних рухів у суглобі.
Після проведення об’єктивної оцінки суглоба показано рентгенологічне дослідження. На підставі його результатів можна судити про занедбаності патологічного процесу (виставляється діагноз стадія захворювання).
Основними рентгенологічними критеріями, що використовуються для діагностики, є:
утворення кісткових розростань навколо суглоба
підвищення щільності кістки безпосередньо під суглобовим хрящем
звуження суглобової щілини, яке зазвичай починається з внутрішньої поверхні коліна (є достовірною ознакою остеоартрозу)
освіта кістозних порожнин в кістки в межах ураженого суглоба
зміна форми кістки, бере участь в утворенні колінного суглоба
на останній стадії відзначається відкладення солей кальцію в суглобовій капсулі.
Проте проведення якісної рентгенологічної діагностики остеоартрозу передбачає виконання знімків в трьох взаємно перпендикулярних площинах.Це дає можливість виявити навіть мінімальні зміни в ширині щілини між кістками, які беруть участь в утворенні суглоба. Тому рентгенограма повинна бути проведена у фронтальній, аксіальної та боковій проекціях.
Також для ранньої діагностики деформуючого остеоартрозу колінного суглоба можуть бути використані такі методи, як:
комп’ютерна томографія
сцинтиграфія
артроскопія.
Всі вони дозволяють виявити навіть мінімальне звуження суглобової щілини, яке спостерігається в самому початку захворювання. За допомогою рентгенографії це буває практично не можливо зробити.
Лікування остеоартрозу
Лікування остеоартрозу проводиться довгостроково, що пов’язано з поганою регенераторною здатністю хряща. Основні цілі, які повинні бути в результаті досягнуто, полягають у наступному:
зменшення процесів прогресування патологічного процесу
боротьба з реактивним синовітом, розвинувся вдруге
максимально можливе відновлення функції суглоба.
Для реалізації цих цілей показано проведення наступних лікувальних заходів:
1) Зменшення навантаження на уражений суглоб. Для цього виключаються тривалі прогулянки. Знаходження на ногах протягом 30-40 хвилин повинно супроводжуватися 15-хвилинним відпочинком
2) Добір відповідних вправ, які дозволять зміцнити м’язовий корсет суглоба
3) Проведення фізіотерапевтичних процедур, до яких відносять УВЧ, електрофорез, електромагнітна терапія
4) Використання милиць або ортопедичних тростин у разі розвитку реактивного синовіту для зменшення вираженості больового синдрому
5) Проведення медикаментозної терапії. Реалізація останньої задачі здійснюється шляхом призначення препаратів з наступних груп:
1) Хондропротектори, які є препаратами патогенетичної терапії. Вони дозволяють уповільнити прогресування патологічного процесу, запобігти руйнуванню хряща і прискорити процеси його відновлення
2) Нестероїдні протизапальні засоби
3) Кортикостероїдні препарати, які вводять всередину суглоба
4) Препарати, які відновлюють порушену мікроциркуляцію в субхондральній зоні (антиагреганти). Пацієнтам з групи високого ризику необхідно дотримуватися профілактичних заходів, до яких відносять:
своєчасне лікування фонових патологічно процесів (Х – або О-подібне викривлення нижніх кінцівок, рахіт, дисплазії суглобів, кіфоз, сколіоз, гіпермобільність суглобів)
обмеження навантаження на суглоби, в тому числі і раціональний вибір майбутньої професії при наявності обтяженої спадковості по остеоартрозу
контроль маси тіла та її зниження при наявності ожиріння
регулярне виконання комплексу помірних фізичних вправ.