Остеомієліт кістки: що це таке? Лікування гострого та хронічного остеомієліту

Остеомієліт кістки: що це таке? Лікування гострого та хронічного остеомієлітуОстеомієліт є однією з найбільш важких патологій кістково-м’язової системи людини і характеризується високою кількістю ускладнень і рецидивів. Зустрічається частіше у чоловіків працездатного віку.
Зміст:

  • Класифікація остеомієліту
  • Симптоми остеомієліту
  • Лікування остеомієліту

Остеомієліт – це гнійне запальне захворювання кісткового мозку, компактної та губчастої речовини кістки, окістя. Як правило, у патологічному процесі беруть участь і м’які тканини, розташовані поруч. Остеомієліт частіше всього локалізується в трубчастих кістках і має інфекційну етіологію.

Класифікація остеомієліту

За характером перебігу розрізняють:

  • гострий остеомієліт – відрізняється швидким розвитком симптоматики, характеризується вираженою запальною реакцією, ознаками інтоксикації;
  • хронічний ? як правило, є наслідком гострого. Важливим діагностичним критерієм є утворення нориць, а також секвестрів – ділянок некрозу кісткової тканини.

За механізмом виникнення:

  • первинний (ендогенний або гематогенний) ? виникає при занесенні в кісткову тканину гноєтворних мікроорганізмів з потоком крові з первинних вогнищ (фурункулів, абсцесів, інфікованих ран, уражених карієсом зубів, синуситів, отитів). Частіше хворіють діти і підлітки;
  • вторинний (екзогенний, посттравматичний) ? розвивається внаслідок травм кісток. Як правило, це відкриті переломи, оперативні втручання, вогнепальні поранення;
  • контактно-компресійний остеомієліт. Первинний осередок гнійної інфекції розташований у прилеглих м’яких тканинах (при глибоких норицевих пролежнях, панариції).

Симптоми остеомієліту

Остеомієліт кістки: що це таке? Лікування гострого та хронічного остеомієліту
Гострий гематогенний остеомієліт зустрічається головним чином в дитячій практиці. У дорослих являє собою рецидив перенесеного в дитинстві захворювання. В залежності від важкості його перебігу існує три варіанти клінічних проявів:

  • місцевий варіант ? симптоми проявляються в місці ураження, загальний стан не страждає;
  • септико-пиемический ? характеризується більш важким перебігом. Внаслідок загальної інтоксикації організму з’являється загальна слабкість, відзначається підйом температури тіла. У місці ураження виникає значна біль, кінцівка займає вимушене положення, пасивні рухи утруднені, активні відсутні. При огляді спостерігається набряк м’яких тканин, почервоніння, з’являється симптом флюктуації, що є ознаками формування і зростання гнійного вогнища.
  • токсичний ? найважчий варіант перебігу з несприятливим прогнозом. Становить 2,5% від всіх форм, відрізняється блискавичним розвитком клініки і частою загибеллю таких хворих.

У маленьких дітей, особливо до однорічного віку, гострий гематогенний остеомієліт протікає по типу епіфізарного. При цьому уражаються голівки (епіфізи) плечової, великогомілкової, стегнової кісток із залученням суглобового хряща. У дітей спостерігаються наступні ознаки остеомієліту:

  • дитина проявляє занепокоєння, знижується апетит, порушується сон;
  • рухи в суглобі обмежені;
  • в ураженій області виникає припухлість, згладженість контурів суглоба;
  • температура тіла підвищується до субфебрильних і фебрильних значень.

До рідкісних форм гематогенного остеомієліту відноситься остеомієліт хребта.
Для цієї форми захворювання характерні такі особливості:

  • частіше розвивається у чоловіків літнього віку;
  • має підгострий перебіг і стерту клінічну картину;
  • виявляється, у першу чергу, больовим синдромом в ураженому відділі хребта.

Посттравматичний остеомієліт – є вторинним і зустрічається у дорослих. У чоловіків виявляється частіше, ніж у жінок в 2 рази. Виникає внаслідок відкритих переломів, вогнепальних ран, оперативних втручань. В результаті в рану потрапляють гноєтворні мікроорганізми: стафілокок, синьогнійна паличка, стрептокок, ентерокок, можливі поєднання декількох бактерій. Для посттравматичного остеомієліту характерно наступне:

  • розвивається на 14 ? 21 день з моменту отримання травми;
  • відбувається наростання лихоманки;
  • з’являється виражена загальна слабкість;
  • збільшуються гнійні виділення з рани;
  • часто переходить в хронічну форму або відразу тече по первинно-хронічного варіанта.

Хронічний остеомієліт може протікати в двох варіантах:

  • первинно-хронічний ? зустрічається при туберкульозі, сифілісі. Сюди ж відносяться атипові форми: абсцес Броді, альбуминозный остеомієліт Оллье та склерозуючий остеомієліт Гарре;
  • Вторинно-хронічний ? є результатом гострого остеомієліту. Розвивається в різні терміни ? від 3 до 6 тижнів. Початком хронічної форми вважається утворення кісткових секвестрів і гнійних нориць, а також рецидивуючий характер перебігу.

До окремих форм остеомієліту кістки можна віднести одонтогенний остеомієліт. Зустрічається як у дітей, так і дорослих Джерелом інфекції є каріозні зуби. Уражається частіше нижня щелепа, рідше верхня. Симптоми одонтогенного остеомієліту щелепи:

  • загальні: швидкий розвиток симптоматики з лихоманкою, досягає фебрильних значень, ознаками інтоксикації, ознобом;
  • місцеві: постійний біль в області зуба, неможливість змикання зубів, розхитування їх на стороні ураження;
  • при огляді: асиметрія обличчя за рахунок набряку, лімфаденопатія.

Остеомієліт кістки: що це таке? Лікування гострого та хронічного остеомієліту

Лікування остеомієліту

Терапія захворювання повинна проводитися в умовах спеціалізованого відділення стаціонару. Включає консервативне та хірургічне лікування.

До медикаментозної терапії відноситься:

  • Корекція електролітних, гемодинамічних порушень – вводять плазму, альбумін, еритроцитарну масу, розчини електролітів;
  • детоксикація ? використовують розчин хлориду натрію, плазмоферез, гемосорбцію.
  • антибіотикотерапія – є основним в лікуванні остеомієліту. Як правило, використовують ін’єкційні форми. Призначаються антибіотики з широким спектром дії. З метою уточнення збудника і його чутливості до препаратів проводять посів на поживні середовища. Своєчасна раціональна антибактеріальна терапія дозволяє зменшити терміни лікування та запобігти ускладненням.

Хірургічне лікування передбачає:

  • первинну обробку гнійного вогнища з видаленням некротизованих тканин;
  • при гострому остеомієліті проводять остеоперфорацию з метою дренування вогнища запалення, а також для внутрішньокісткового введення антибіотиків і обробки зони запалення антисептиками;
  • при хронічних формах проводяться радикальні хірургічні операції (резекція кістки з секвестрэктомией);
  • відновлювальні косткопластичні операції.

Сподобалася стаття? Поділитися з друзями: