Остеопороз являє собою захворювання кісткової тканини, при якому відбувається зменшення її щільності, порушення будови, підвищення крихкості. Найчастіше порушення мінеральної щільності кісток у ділянці кульшового суглоба не має вираженої симптоматики, і першою ознакою захворювання є проксимальний перелом стегнової кістки.
Зміст:
- Класифікація та причини розвитку захворювання
- Симптоми захворювання
- Діагностика остеопорозу
- Лікування
- Терапія народними засобами
Класифікація та причини розвитку захворювання
Остеопороз кульшового суглоба може виступати компонентом генералізованого (системного) остеопорозу, при якому в патологічний процес втягуються всі кісткові структури організму.
Виділяють первинний і вторинний генералізований остеопороз.
Головним чином зустрічається первинний остеопороз, який розвивається самостійно. До цієї форми захворювання відноситься:
- постменопаузальний – обумовлений природними змінами в організмі або проведенням оперативного втручання з видалення яєчників;
- сенільний тип остеопорозу – розвивається як у чоловіків, так і у жінок в літньому віці;
- ідіопатичний – захворювання, причина якого не встановлена, виникає у осіб середнього віку;
- ювенільна форма – характеризується розвитком патології у підлітків.
Вторинний остеопороз викликаний впливом певних факторів на процеси мінералізації. Розрізняють такі причини розвитку захворювання:
- ендокринна патологія – гіперкортицизм, гіперфункція щитовидної залози, паращитовидних залоз, інсулінопотребний цукровий діабет;
- хронічна ниркова недостатність, що вимагає застосування гемодіалізу;
- системні ураження сполучної тканини;
- патологія травної системи, пов’язана з порушенням всмоктування;
- хвороби крові;
- прийом лікарських препаратів (кортикостероїдів, протисудомних засобів, імунодепресантів, фуросеміду);
- куріння, зловживання алкоголем.
Також ураження кульшового суглоба може бути локальним і бути регіональною формою остеопорозу. Виділяють наступні варіанти хвороби:
- синдром Зудека (альгонейродистрофия) – характеризується виникненням пекучих болів, трофічних і вазомоторних порушень, обумовлених травмою і тривалою іммобілізацією;
- регіональний мігруючий остеопороз – варіант альгонейродистрофии, при якому відбувається послідовне ураження двох і більше ділянок опорно-рухового апарату;
- транзиторний ідіопатичний регіональний остеопороз – рідкісне захворювання, що являє собою оборотне порушення мінералізації кісткової тканини, виникає у чоловіків середнього та похилого віку;
- іммобілізаційний – розвивається при зниженні кровотоку в кісткової і м’язової тканини при тривалій іммобілізації.
Симптоми захворювання
Можуть бути присутніми наступні ознаки розвитку остеопорозу в області тазостегнових суглобів:
- больовий синдром – біль виникає при фізичному навантаженні, відсутній ефект від застосування нестероїдних протизапальних засобів;
- характерна швидка стомлюваність при ходьбі;
- спостерігається зміна ходи, кульгавість;
- часто присутня деформуючий остеоартроз кульшового суглоба.
Діагностика остеопорозу
Для виявлення перших ознак захворювання застосовують наступні методи:
- денситометрія – дозволяє діагностувати прояви остеопенії на початкових етапах, розрізняють ізотопних і ультразвукову остеоденситометрию;
- кількісна комп’ютерна томографія – володіючи високою інформативністю, має високу променеве навантаження;
- визначення біохімічних показників кісткового метаболізму – призначається з метою діагностики, а також застосовується для проведення контролю якості лікування;
- рентгенологічний метод – є доступним способом, але чутливість методу низька і дозволяє виявити ознаки захворювання при втраті кісткової маси понад 30%.
Залежно від змін на рентгенограмі розрізняють наступні ступені тяжкості патологічного процесу:
- остеопороз 1 ступеня – підозра на розвиток захворювання;
- 2 ступінь – остеопороз легкого ступеня;
- 3 ступінь – помірно виражені зміни на рентгенограмі;
- 4 ступінь відповідає ознаками тяжкого остеопорозу.
Лікування
Основним завданням терапії захворювання є:
- уповільнення процесів демінералізації;
- профілактика переломів;
- нормалізація метаболічних процесів;
- розширення рухової активності;
- зниження больових відчуттів.
У лікуванні можна виділити три основних напрямки:
- симптоматична терапія включає призначення препаратів кальцію, знеболювання;
- патогенетична терапія спрямована на стимуляцію кісткоутворення, гальмування кісткової резорбції;
- етіологічна терапія – корекція проявів основного захворювання (при вторинному остеопорозі).
Немедикаментозні способи лікування включають в себе:
- дотримання принципів харчування ? дієта при остеопорозі передбачає вживання продуктів, що забезпечують добову потребу кальцію в кількості 1200-1500 мг/добу, а також містять необхідні вітаміни (вітамін Д, фолієва кислота, вітаміни групи В) і мінеральні речовини (мідь, цинк, бор, магній, фосфор). Рекомендується відмовитися від вживання великої кількості кофеїновмісних напоїв, гідрогенізованих жирів, солі;
- помірна регулярне фізичне навантаження ? гімнастика вранці, ходьба пішки на свіжому повітрі, плавання.
Терапія народними засобами
В народній медицині широко застосовується спосіб лікування порошком, приготованим з яєчної шкаралупи, змішаним з лимонним соком.
Жінкам в періоді менопаузи корисно застосовувати настій шавлії, який є фітоестрогеном і запобігає вимиванню кальцію з кісток. Подібними ефектами володіють такі трави, як люцерна, конюшина червоний, пажитник.
Сприяють нормалізації обміну і засвоєння кальцію в організмі такі рослини, як шабельник, плоди ялівцю, корінь живокосту.
Незважаючи на те, що остеопороз є медико-соціальною проблемою, широко поширений і, на думку ВООЗ, відноситься до одних з десяти найважливіших хронічних захворювань, у даний час розроблені високоінформативні способи діагностики патології на ранніх етапах, а також існує ефективне лікування, що дозволяє попередити прогресування захворювання та розвиток ускладнень.