Остеопороз кульшового суглоба

Остеопороз являє собою захворювання кісткової тканини, при якому відбувається зменшення її щільності, порушення будови, підвищення крихкості. Найчастіше порушення мінеральної щільності кісток у ділянці кульшового суглоба не має вираженої симптоматики, і першою ознакою захворювання є проксимальний перелом стегнової кістки.
Зміст:

  • Класифікація та причини розвитку захворювання
  • Симптоми захворювання
  • Діагностика остеопорозу
  • Лікування
  • Терапія народними засобами

Класифікація та причини розвитку захворювання

Остеопороз кульшового суглоба може виступати компонентом генералізованого (системного) остеопорозу, при якому в патологічний процес втягуються всі кісткові структури організму.
Виділяють первинний і вторинний генералізований остеопороз.

Головним чином зустрічається первинний остеопороз, який розвивається самостійно. До цієї форми захворювання відноситься:

  • постменопаузальний – обумовлений природними змінами в організмі або проведенням оперативного втручання з видалення яєчників;
  • сенільний тип остеопорозу – розвивається як у чоловіків, так і у жінок в літньому віці;
  • ідіопатичний – захворювання, причина якого не встановлена, виникає у осіб середнього віку;
  • ювенільна форма – характеризується розвитком патології у підлітків.

Вторинний остеопороз викликаний впливом певних факторів на процеси мінералізації. Розрізняють такі причини розвитку захворювання:

  • ендокринна патологія – гіперкортицизм, гіперфункція щитовидної залози, паращитовидних залоз, інсулінопотребний цукровий діабет;
  • хронічна ниркова недостатність, що вимагає застосування гемодіалізу;
  • системні ураження сполучної тканини;
  • патологія травної системи, пов’язана з порушенням всмоктування;
  • хвороби крові;
  • прийом лікарських препаратів (кортикостероїдів, протисудомних засобів, імунодепресантів, фуросеміду);
  • куріння, зловживання алкоголем.

Також ураження кульшового суглоба може бути локальним і бути регіональною формою остеопорозу. Виділяють наступні варіанти хвороби:

  • синдром Зудека (альгонейродистрофия) – характеризується виникненням пекучих болів, трофічних і вазомоторних порушень, обумовлених травмою і тривалою іммобілізацією;
  • регіональний мігруючий остеопороз – варіант альгонейродистрофии, при якому відбувається послідовне ураження двох і більше ділянок опорно-рухового апарату;
  • транзиторний ідіопатичний регіональний остеопороз – рідкісне захворювання, що являє собою оборотне порушення мінералізації кісткової тканини, виникає у чоловіків середнього та похилого віку;
  • іммобілізаційний – розвивається при зниженні кровотоку в кісткової і м’язової тканини при тривалій іммобілізації.

Симптоми захворювання

Можуть бути присутніми наступні ознаки розвитку остеопорозу в області тазостегнових суглобів:

  • больовий синдром – біль виникає при фізичному навантаженні, відсутній ефект від застосування нестероїдних протизапальних засобів;
  • характерна швидка стомлюваність при ходьбі;
  • спостерігається зміна ходи, кульгавість;
  • часто присутня деформуючий остеоартроз кульшового суглоба.

Діагностика остеопорозу

Для виявлення перших ознак захворювання застосовують наступні методи:

  • денситометрія – дозволяє діагностувати прояви остеопенії на початкових етапах, розрізняють ізотопних і ультразвукову остеоденситометрию;
  • кількісна комп’ютерна томографія – володіючи високою інформативністю, має високу променеве навантаження;
  • визначення біохімічних показників кісткового метаболізму – призначається з метою діагностики, а також застосовується для проведення контролю якості лікування;
  • рентгенологічний метод – є доступним способом, але чутливість методу низька і дозволяє виявити ознаки захворювання при втраті кісткової маси понад 30%.


Залежно від змін на рентгенограмі розрізняють наступні ступені тяжкості патологічного процесу:

  • остеопороз 1 ступеня – підозра на розвиток захворювання;
  • 2 ступінь – остеопороз легкого ступеня;
  • 3 ступінь – помірно виражені зміни на рентгенограмі;
  • 4 ступінь відповідає ознаками тяжкого остеопорозу.

Лікування

Основним завданням терапії захворювання є:

  • уповільнення процесів демінералізації;
  • профілактика переломів;
  • нормалізація метаболічних процесів;
  • розширення рухової активності;
  • зниження больових відчуттів.

У лікуванні можна виділити три основних напрямки:

  • симптоматична терапія включає призначення препаратів кальцію, знеболювання;
  • патогенетична терапія спрямована на стимуляцію кісткоутворення, гальмування кісткової резорбції;
  • етіологічна терапія – корекція проявів основного захворювання (при вторинному остеопорозі).

Немедикаментозні способи лікування включають в себе:

  • дотримання принципів харчування ? дієта при остеопорозі передбачає вживання продуктів, що забезпечують добову потребу кальцію в кількості 1200-1500 мг/добу, а також містять необхідні вітаміни (вітамін Д, фолієва кислота, вітаміни групи В) і мінеральні речовини (мідь, цинк, бор, магній, фосфор). Рекомендується відмовитися від вживання великої кількості кофеїновмісних напоїв, гідрогенізованих жирів, солі;
  • помірна регулярне фізичне навантаження ? гімнастика вранці, ходьба пішки на свіжому повітрі, плавання.

Терапія народними засобами

В народній медицині широко застосовується спосіб лікування порошком, приготованим з яєчної шкаралупи, змішаним з лимонним соком.

Жінкам в періоді менопаузи корисно застосовувати настій шавлії, який є фітоестрогеном і запобігає вимиванню кальцію з кісток. Подібними ефектами володіють такі трави, як люцерна, конюшина червоний, пажитник.

Сприяють нормалізації обміну і засвоєння кальцію в організмі такі рослини, як шабельник, плоди ялівцю, корінь живокосту.

Незважаючи на те, що остеопороз є медико-соціальною проблемою, широко поширений і, на думку ВООЗ, відноситься до одних з десяти найважливіших хронічних захворювань, у даний час розроблені високоінформативні способи діагностики патології на ранніх етапах, а також існує ефективне лікування, що дозволяє попередити прогресування захворювання та розвиток ускладнень.

Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Здоровий спосіб життя