Озонотерапія: шляхи введення озону, показання та протипоказання

Озон – це газ, молекула якого складається з трьох атомів кисню і має одну вільну зв’язок. Саме вона забезпечує високу активність цієї речовини. У чистому вигляді озон для організму не тільки не корисний, але і отруйний – він є токсином для дихальної системи – подразнює слизові і руйнує сурфактант. Проте вводиться в організм у розведеному вигляді, цей газ активізує ряд фізіологічних процесів, покращуючи роботу багатьох органів і систем. Про те, які саме ефекти озон впливає на організм людини, які шляхи введення цієї речовини в організм використовуються на сьогоднішній день, а також про показання, протипоказання та ускладнення озонотерапії і піде мова в нашій статті.

Зміст

• 1 Ефекти озонотерапії
• 2 Шляхи введення озону
  • 2.1 Локальна озонотерапія
  • 2.2 Системна озонотерапія
• 3 Показання до проведення озонотерапії
• 4 Протипоказання
• 5 Особливості проведення процедури
• 6 Побічні ефекти і ускладнення

Ефекти озонотерапії

Завдяки вільній зв’язку, яку має молекула озону, це речовина в організмі людини легко вступає в хімічні реакції, якими і обумовлені його позитивні ефекти:

• активізує обмін речовин (потрапляючи в організм, озон зменшує в’язкість крові, покращує її реологічні властивості, збільшує споживання тканинами глюкози, підвищує вміст в крові кисню і подальший газообмін у тканинах);
• згубно діє на віруси, бактерії та патогенні гриби (пошкоджує мембрани мікроорганізмів, підвищує їх чутливість до антибактеріальних препаратів);
• уповільнює ріст пухлин;
• знеболює (сприяє зменшенню передачі сигналу про болі в центральну нервову систему);
• пригнічує запальний процес (руйнує речовини-медіатори запалення, покращує споживання ураженими тканинами кисню і відновлює в них обмінні процеси);
• прискорює виведення токсинів з організму (покращує функції нирок і печінки, які згодом краще виводять токсичні речовини);
• покращує функції імунітету (стимулює утворення речовин, що забезпечують імунну відповідь).

Шляхи введення озону

В залежності від методу введення озонотерапію ділять на локальну і системну.

Локальна озонотерапія

• Зовнішнє застосування озону – газація у пластиковому мішку. Застосовується для лікування опіків, трофічних виразок, що погано гояться ран, радіаційних уражень, грибкової та герпетичної інфекції, пролежнів і гангрени. Надає дезинфікуючу дію, прискорює процеси загоєння ран.
• Озоноване масло. Як правило, широко використовується масажистами для боротьби з целюлітом (руйнує оболонку жирових капсул), а також у складі омолоджуючих кремів і масок для обличчя. Крім того, застосовується для лікування гінекологічної та офтальмологічної патології.
• Бальнеотерапія з озонованою водою. Проводиться з метою боротьби з інфекцією, прискорення процесів загоєння ран, стимуляції кровообігу.
• Підшкірні ін’єкції озону. Покращують місцевий кровообіг, надають антибактеріальну дію. Із загальних ефектів слід відзначити поліпшення настрою, самопочуття та нервово-психічного статусу. При введенні в акупунктурні точки надають знеболюючу дію і підвищують здатність тканин до регенерації.
• Ректальні інсуфляції киснево-озонової суміші.

Системна озонотерапія

• Внутрішньом’язові ін’єкції озону, розчиненого у крові пацієнта (або мала озонова аутогемотерапія). Чинить виражену антибактеріальну дію.
• Внутрішньовенне введення озону, розчиненого у фізрозчині або крові пацієнта (велика озонова аутогемотерапія). У результаті тканини отримують більшу кількість кисню, в них активізуються обмінні процеси і процеси виведення з організму токсинів, а також покращується імунітет, гинуть хвороботворні мікроорганізми.
• Вживання озонованої води. Покращує функції органів травного тракту, а також широко застосовується в стоматології.

Показання до проведення озонотерапії

Озонотерапія як один із методів комплексного лікування ефективна при безлічі захворювань. Показаннями до її проведення є:

• захворювання очей (кон’юнктивіт, блефарит, кератит, виразки і травми рогівки, атрофія зорового нерва, грижі століття та інші);
• захворювання шкіри (дерматози, фурункульоз, вугрова хвороба, екзантеми та енантеми, трофічні виразки, мікози шкіри, атопічний дерматит);
• косметологічні проблеми (рястяжки (стрії) на шкірі, целюліт, судинні зірочки або телеангіектазії, мімічні зморшки);
• інфекції будь-якої локалізації і природи;
• хвороби серця і судин (ішемічна хвороба серця, артеріальна гіпертензія, аритмії та інші);
• виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки, хронічні гастрити, дуоденіти;
• хвороби кишечника (синдром подразненої кишки, хвороба Крона, НЯК (неспецифічний виразковий коліт), сигмоидит, проктит, геморой, стану після операції на кишечнику, дисбактеріоз);
• гепатити вірусної природи та алкогольні;
• хронічний панкреатит, холецистит;
• цукровий діабет;
• хвороби нирок і сечовивідних шляхів (пієлонефрит, уретрит, цистит);
• у чоловіків – простатит;
• у жінок – сальпінгоофорити, ендометрити, лейкоплакія і ерозія шийки матки, пельвіоперитоніт, бактеріальний вагіноз та інші;
• в акушерстві – загроза переривання вагітності, гестози, інфекції, передчасне старіння плаценти, внутрішньоутробна гіпоксія плода, профілактика слабкості родових сил;
• артрити, артрози, подагра, остеохондроз, м’язові болі, пов’язані зі спортом;
• хвороби периферичної нервової системи (неврити, плексити і інші).

Протипоказання

При деяких захворюваннях озонотерапія не тільки не зробить очікуваних від неї позитивних ефектів, але і може погіршити стан хворого. Отже, протипоказаннями є:

• органічна патологія головного мозку, судомний синдром;
• схильність до кровотеч (хвороби системи згортання крові);
• перенесений в останні півроку геморагічний інсульт або внутрішні кровотечі іншої локалізації;
• гостра інтоксикація алкоголем;
• гіперфункція щитовидної залози (гіпертиреоз);
• вік до 18 років;
• індивідуальна гіперчутливість до озону.

Особливості проведення процедури

В залежності від захворювання конкретного пацієнта, лікар визначає методику введення озону, його концентрацію, частоту проведення сеансів, а також їх кількість на курс лікування. Як правило, їх проводять з інтервалом 1-4 дня курсом 10-12 процедур.

Сеанси озонотерапії зазвичай спокійно переносяться пацієнтом. Залежно від методики введення озону процедура може тривати від декількох хвилин (наприклад, мала аутогемотерапія) до півгодини-години (внутрішньовенна інфузія озоносодержащего розчину). Під час ін’єкції або інфузії пацієнт може відчувати легку біль і розпирання в місці введення препарату, які проходять незабаром після закінчення процедури.

Особливого режиму після сеансу озонотерапії дотримуватися немає необхідності пацієнту дозволяється відразу ж займатися повсякденними справами. Але! Вкрай не рекомендується після даної процедури засмагати в солярії, відвідувати масажиста, паритися в сауні – ці заходи слід відкласти як мінімум на дві доби. Крім того, не варто поєднувати лікування озоном з лазерної та мезотерапією.

Побічні ефекти і ускладнення

При введенні озону підшкірно в місці ін’єкції можуть виникнути точкові крововиливи (в народі – синці) і легка набряклість, а також пацієнт може відчувати неинтенсивную біль, яка минає після припинення введення препарату або ж протягом перших діб.

При системному введенні озону вкрай рідко виникають:

• параплегії (порушення рухової активності в кінцівках з одного боку тіла);
• головні болі;
• судоми;
• порушення зору;
• уповільнена депресія;
• панцитопенія (різке зниження в крові вмісту формених елементів – еритроцитів, лейкоцитів, тромбоцитів);
• алергічні реакції.

Як правило, ці ускладнення обумовлені введенням озону занадто великої концентрації і відсутністю у лікаря повної інформованості про стан здоров’я хворого (тобто наявність у останнього захворювань, які він приховав від лікаря).

Відео на тему «Чим корисна озонотерапія? Каже експерт»: