Пальпація живота по Образцову – Стражеско: протипоказання і техніка виконання

Зміст статті:

  • Діагностичне значення методу
  • Цілі проведення пальпації по методу Образцова-Стражеско
  • Протипоказання до проведення пальпації
  • Техніка виконання
  • Послідовність пальпації органів черевної порожнини

Виконання глибокої ковзної пальпації живота по методу Образцова-Стражеско показано для виявлення патологій внутрішніх органів, що локалізуються в черевній порожнині. Даний метод діагностики широко використовується для обстеження різних категорій хворих. Він дозволяє виявити незначні відхилення від норми. Це неможливо зробити при виконанні поверхневій пальпації, яка ефективна лише при наявності гострих патологічних станів.

Діагностичне значення методу

Пальпація органів черевної порожнини, що виконується досвідченим фахівцем при строгому дотриманні техніки і методичних рекомендацій, дозволить поставити точний діагноз пацієнту без додаткового використання спеціальної апаратури. Дослідження абсолютно безпечно для хворих усіх вікових груп. Пальпація органів може бути поверхневої або глибокої по методу Образцова-Стражеско.

Перший тип дослідження зазвичай виконується справа наліво при відсутності болю в животі. Якщо біль є, пальпація здійснюється за направленням до вогнища запалення. У процесі проведення діагностики лікар плавно ковзає по животу, злегка натискаючи пальцями, без різких рухів. В результаті фахівець виявляє освіти великого розміру, грижі, слабкі місця і зони хворобливості в передній черевній стінці.

При виконанні глибокої пальпації по Образцову можна отримати набагато більше діагностичної інформації щодо стану внутрішніх органів. Але для її правильного проведення лікар повинен ковзати пальцями по передній черевній стінці в строгій послідовності. Лише ретельне дотримання методології дослідження надає спеціалісту достовірну інформацію і дозволяє з високою точністю поставити діагноз.

Цілі проведення пальпації по методу Образцова-Стражеско

Алгоритм виконання пальпації по Образцову-Стражеско передбачає глибоке проникнення пальців через передню черевну стінку. При цьому стан внутрішніх органів оцінюється з використанням техніки ковзання по поверхні. Методика дозволяє отримати наступну діагностичну інформацію:

  • форма і розмір пальпуємих органів;
  • присутність новоутворень доброякісного або злоякісного характеру;
  • консистенція, стан поверхні, рухливість внутрішніх органів;
  • наявність виражених зон болючості.

За допомогою зазначеної діагностичної методики лікар здатний виявити патології, вразили печінка, кишечник, шлунок, селезінку, підшлункову залозу, а також стан нирок.

Протипоказання до проведення пальпації

Глибока пальпація органів черевної порожнини практично не має протипоказань до виконання. Вона може використовуватися для діагностики здорових людей або для виявлення проблем у хворих з хронічними патологіями.

Основним протипоказанням до проведення процедури називають присутність кровотеч, вираженого больового синдрому. Глибока пальпація вважається небезпечною при наявності гнійних процесів у черевній порожнині, при ригідності м’язів черевного преса.

Техніка виконання

Для отримання достовірної інформації при виконанні глибокій пальпації лікар навчає пацієнта дихати з залученням в процес черевної порожнини. Під час вдиху покладена на живіт рука піднімається, а при видиху – опускається.

Фахівець, який буде проводити обстеження пацієнта, зобов’язаний досконало володіти технікою глибокій пальпації. Він повинен вміти тримати пальці строго паралельно осі досліджуваного органу. На вдиху лікар формує шкірну складку. Під час видиху занурює пальці всередину черевної порожнини. Щоб запобігти надмірний натяг тканин, складка шкіри збирається в сторону, що протилежна напрямку руху рук.

Під час діагностики фахівець без додаткових зусиль ковзає по досліджуваного органу, поступово переходячи на задню стінку очеревини. У цей момент йому необхідно оцінити властивості тканин та виявити можливі патології.

Послідовність пальпації органів черевної порожнини

При виконанні пальпації по Образцову-Стражеско має значення певна послідовність руху або ковзання пальцями по внутрішнім органам. Спочатку досліджується сигмовидна і сліпа кишка з червоподібним відростком. Після цього лікар переходить до клубової (її кінцевої частини) та ободової кишці.

На наступному етапі діагностики ретельно пальпується шлунок – воротар, велика кривизна. Потім переходять до поперечної ободової кишки, печінки, жовчного міхура, підшлункової залозі. На заключному етапі дослідження пальпують селезінку та нирки. На цьому обстеження закінчують і переходять до оцінки отриманих результатів.

Для кожного органу черевної порожнини існують норми, які вказують на відсутність у них певних патологій. При будь-якому відхиленні показана більш ретельна діагностика конкретної області для постановки точного діагнозу.

Сигмовидна, сліпа, клубова кишка

Сигмовидна кишка розміщується з лівого боку в клубової області. Вона пальпується у вигляді гладкого циліндра, діаметр якого не повинен перевищувати 3 див. Сигмовидна кишка має щільну еластичну консистенцію. Вона рухлива, але не бурчить. При відсутності патологій при пальпації даній області не відчувається хворобливості.

Сліпа кишка локалізується в правій частині живота в клубової області. При пальпації визначається гладкий валик діаметром до 2 см. Сліпа кишка повинна мати щільну еластичну консистенцію. У нормі під час її обстеження відсутня болючість. Орган є рухливим і не бурчить.

При наявності патологій у досліджуваній анатомічної області виявляється:

  • підвищена щільність поверхні, горбистість – вказує на присутність новоутворень;
  • невисока рухливість – розвиток спаєчних процесів;
  • зменшення розмірів в поєднання з хворобливістю – наявність запальних процесів;
  • збільшення розмірів атонія кишки;
  • зменшення діаметру – наявність спазмів.

При пальпації клубової кишки визначається щільний гладкий валик діаметром до 1 див. Відсутній больовий синдром. При обстеженні спостерігається бурчання.

Печінка, селезінка, жовчний міхур, підшлункова залоза

У нормі жовчний міхур, селезінка та підшлункова залоза не повинні пальпуватися під час огляду. При виконанні діагностики відсутня болючість. При виявленні збільшених у розмірі органів підозрюють наявність певних захворювань, які уточнюються за допомогою інших методів діагностики.

При дослідженні печінки визначають, виступає вона за реберну дугу (в нормі не повинна). Її край при відсутності патологій гладкий, м’який, болючості не спостерігається.

Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Здоровий спосіб життя