Як ви ставитеся до печерицям? Дуже натхненно, але вам їх не можна, як відповідальній годуючій мамі. Гриби, цитрусові, капуста, горох… цей список можна продовжувати нескінченно. Незрозуміло тільки, як цей перелік поєднати з повноцінним харчуванням, яке життєво необхідно при грудному вигодовуванні. Інакше дитина в буквальному сенсі почне поїдати свою маму, витягаючи з молоком і так спустошені після вагітності запаси організму. Зупинимося на печерицях.
А чи можна їсти печериці?
Таке питання перед годуючої жінкою рідко постає там, де процвітають так звані цивілізовані країни. В Європі взагалі не існує якоїсь спеціальної дієти при грудному вигодовуванні, і лише наших дітей те пучить, то мучать кольки, то просто несмачно, бо мамі заманулося з’їсти не те, що належить їй за законом.
Останнім часом все більше людей та медичного профілю, і просто навчених досвідом, схиляються до думки, що коліки — явище більше психологічна, ніж залежне від того, що потрапляє в шлунок дитини з грудним молоком. Як? Та дуже просто — новонароджена дитина після безтурботного існування в маминому животику зіткнувся з тим, що тепер у нього всередині щось завелося, булькає і вирує, і постійно проситься назовні. У перший час це незвично і страшно. А що робить дитина, коли йому страшно? Правильно, кричить як можна голосніше, суча ніжками і выгибаясь в спробі якнайшвидшого позбавлення від цього страшного щось. Довго, тому що нервова система далека від досконалості і малюкові складно швидко заспокоїтися.
Годуючій мамі можна взагалі нічого їсти, або закидати в травну топку все підряд без розбору — в обох випадках явище «коліки» самостійно проходить до 3-5 місяця життя дитини з встановленням балансу мікрофлори кишечника і більш-менш вдосконаленим травленням. Розлади стільця і надмірне газоутворення пов’язані з харчуванням годуючої жінки, але не так, як прийнято про це думати. Такі порушення з’являються, якщо травна система матері не справляється у якийсь певний момент з тією їжею, яку вона з’їла.
Якщо у мами не вистачає ферментів або представників мікрофлори кишечника, щоб «перемолоти» горох, то нізвідки ще взятися таким і у новонародженого. «Недобиті» в травному тракті компоненти гороху проникають в кров, потім у грудне молоко, і здуває обох страждальців. Тільки дитина менше пристосований до таких газовим атакам і мучиться сильніше.
Таким же чином відбувається і алергічна реакція у немовляти. Найчастіше вона виникає на молекули чужорідних білків, зрадницьки всмоктатися в материнську кров, обійшовши м’ясорубку травної системи. Чужий білок і будь підозріле новизною речовина в організмі — завжди ворог, з яким потрібно боротися, що і відбувається надто активно при алергії.
Печериці, як і все інше, що годує мамі їсти можна, але дотримуючись одне золоте правило. Будь-який новий продукт здатний викликати розлад, не засвоєння і в гіршому випадку алергію.
Вводити його в свій раціон потрібно, починаючи з мікродоз — у розглядуваному випадку з половинки печериці.
І бажано вранці, щоб дослідити поведінку і самопочуття дитини. Два дні все добре — мамі можна з’їсти вже пару-трійку грибочків. Політ нормальний? Тоді вже через тиждень печериці можна сміливо включити в свою програму смачного харчування.
Цікава інформація про печерицях
Гриби — щось середнє між рослиною і твариною. Завдяки своїм неперевершеним смаковим і ароматичним властивостям здавна користуються популярністю. Їстівні гриби, до яких відносяться печериці, не вимагають попереднього вимочування або відварювання. Їх можна вживати в їжу сирими, попередньо почистивши і обшпаривши окропом.
Причому печериці — найбільш безпечні гриби при грудному вигодовуванні, так як вони потрапляють на прилавки магазинів не з таємничих місць зростання, як у випадку з дикими грибами, а з ферм і плантацій, де їх «одомашнили» і культивують у промислових масштабах.
Так як печериці досить чутливі до навколишніх умов, то при їх вирощуванні не використовуються різні хімікати. Гриби вбирають в себе все, як губка, тому застосування агресивних хімічних засобів в агротехніці перетворить їх у непридатний для прийому всередину продукт.
Весь процес вирощування відбувається на термічно знезараженої компості з соломи і гною, так що про культурно вирощених печерицях можна сміливо сказати, що це 100% натуральний продукт. Якими корисними речовинами можна урізноманітнити харчовий раціон, побалувавши себе печерицями? У складі грибів цінні білки, здатні конкурувати з м’ясом, вуглеводи і органічні кислоти. Годуючим мамам можна не боятися погладшати від печериць — енергетична цінність 1 кг сирих грибів в середньому дорівнює всього лише 220-300 ккал.
Мінеральні речовини представлені залізом, калієм, цинком, фосфором, йодом, магнієм, хромом… Найбільше в печерицях калію — 530 мг на 100 г, цинку — 280 мг і фосфору — 115 мг. Фосфор — базова складова кісток і зубів в організмі, в печерицях він міститься у формі цінного органічного з’єднання — лецитину. Цинк стоїть на сторожі імунітету, а калій необхідний для нормального функціонування серцево-судинної системи.
Обмін речовин неможливий без вітамінів. В печерицях присутні вітаміни групи В, яких навіть більше, ніж у свіжих овочах, Е, D, РР. Хітин, що міститься в печерицях, працює в кишечнику як «йоржик», прочищая всі закутки, а заодно пов’язуючи солі важких металів і токсинів, проводжаючи їх за ручку до природного виходу з організму.
Як по максимуму використовувати корисний склад печериць?
Незважаючи на такий багатий склад, той же хітин ускладнює перетравлення білка і знижує поживну цінність. З хітину складається клітинна стінка гриба, він виконує опорну і захисну функцію, надаючи жорсткість клітці. Причому цей будівельний матеріал клітини знаходиться у зв’язаному з білком стані, що робить його засвоєння майже непосильним завданням. Дуже прикро, з урахуванням того, що молекула білка печериці містить 18 амінокислот — майже всіх необхідних «цеглинок» для побудови і функціонування органів і систем людського тіла.
Невже заяву про те, що гриби — гарна заміна м’яса, поспішно? Зовсім ні. Щоб амінокислоти вистрілили в заданому корисному напрямку, гриби треба добре пережовувати, руйнуючи хітинові стінки механічно. Рятує ситуацію дрібна нарізка грибів.
Також печериці можна висушити, розтерши в пил і зробивши грибний супчик або запашну соус.
Єдиний мінус таких способів — втрата частини вітамінів, хімічно нестійких у зовнішньому середовищі.
Якщо годуючій мамі захотілося печериць, то немає на світі такої сили, яка здатна її зупинити. Грудне вигодовування — не привід викреслювати з життя маленькі смачні радості. І якщо ваше травлення у відмінній фізичній формі, з дотриманням правила поступового введення в свій раціон чогось нового, вперед з оглядкою на дитину!