Печериці при грудному вигодовуванні, можна годуючим мамам?

Як ви ставитеся до печерицям? Дуже натхненно, але вам їх не можна, як відповідальній годуючій мамі. Гриби, цитрусові, капуста, горох… цей список можна продовжувати нескінченно. Незрозуміло тільки, як цей перелік поєднати з повноцінним харчуванням, яке життєво необхідно при грудному вигодовуванні. Інакше дитина в буквальному сенсі почне поїдати свою маму, витягаючи з молоком і так спустошені після вагітності запаси організму. Зупинимося на печерицях.

А чи можна їсти печериці?

Таке питання перед годуючої жінкою рідко постає там, де процвітають так звані цивілізовані країни. В Європі взагалі не існує якоїсь спеціальної дієти при грудному вигодовуванні, і лише наших дітей те пучить, то мучать кольки, то просто несмачно, бо мамі заманулося з’їсти не те, що належить їй за законом.

Останнім часом все більше людей та медичного профілю, і просто навчених досвідом, схиляються до думки, що коліки — явище більше психологічна, ніж залежне від того, що потрапляє в шлунок дитини з грудним молоком. Як? Та дуже просто — новонароджена дитина після безтурботного існування в маминому животику зіткнувся з тим, що тепер у нього всередині щось завелося, булькає і вирує, і постійно проситься назовні. У перший час це незвично і страшно. А що робить дитина, коли йому страшно? Правильно, кричить як можна голосніше, суча ніжками і выгибаясь в спробі якнайшвидшого позбавлення від цього страшного щось. Довго, тому що нервова система далека від досконалості і малюкові складно швидко заспокоїтися.

Годуючій мамі можна взагалі нічого їсти, або закидати в травну топку все підряд без розбору — в обох випадках явище «коліки» самостійно проходить до 3-5 місяця життя дитини з встановленням балансу мікрофлори кишечника і більш-менш вдосконаленим травленням. Розлади стільця і надмірне газоутворення пов’язані з харчуванням годуючої жінки, але не так, як прийнято про це думати. Такі порушення з’являються, якщо травна система матері не справляється у якийсь певний момент з тією їжею, яку вона з’їла.

Якщо у мами не вистачає ферментів або представників мікрофлори кишечника, щоб «перемолоти» горох, то нізвідки ще взятися таким і у новонародженого. «Недобиті» в травному тракті компоненти гороху проникають в кров, потім у грудне молоко, і здуває обох страждальців. Тільки дитина менше пристосований до таких газовим атакам і мучиться сильніше.

Таким же чином відбувається і алергічна реакція у немовляти. Найчастіше вона виникає на молекули чужорідних білків, зрадницьки всмоктатися в материнську кров, обійшовши м’ясорубку травної системи. Чужий білок і будь підозріле новизною речовина в організмі — завжди ворог, з яким потрібно боротися, що і відбувається надто активно при алергії.

Печериці, як і все інше, що годує мамі їсти можна, але дотримуючись одне золоте правило. Будь-який новий продукт здатний викликати розлад, не засвоєння і в гіршому випадку алергію.

Вводити його в свій раціон потрібно, починаючи з мікродоз — у розглядуваному випадку з половинки печериці.

І бажано вранці, щоб дослідити поведінку і самопочуття дитини. Два дні все добре — мамі можна з’їсти вже пару-трійку грибочків. Політ нормальний? Тоді вже через тиждень печериці можна сміливо включити в свою програму смачного харчування.

Цікава інформація про печерицях

Гриби — щось середнє між рослиною і твариною. Завдяки своїм неперевершеним смаковим і ароматичним властивостям здавна користуються популярністю. Їстівні гриби, до яких відносяться печериці, не вимагають попереднього вимочування або відварювання. Їх можна вживати в їжу сирими, попередньо почистивши і обшпаривши окропом.

Причому печериці — найбільш безпечні гриби при грудному вигодовуванні, так як вони потрапляють на прилавки магазинів не з таємничих місць зростання, як у випадку з дикими грибами, а з ферм і плантацій, де їх «одомашнили» і культивують у промислових масштабах.

Так як печериці досить чутливі до навколишніх умов, то при їх вирощуванні не використовуються різні хімікати. Гриби вбирають в себе все, як губка, тому застосування агресивних хімічних засобів в агротехніці перетворить їх у непридатний для прийому всередину продукт.

Весь процес вирощування відбувається на термічно знезараженої компості з соломи і гною, так що про культурно вирощених печерицях можна сміливо сказати, що це 100% натуральний продукт. Якими корисними речовинами можна урізноманітнити харчовий раціон, побалувавши себе печерицями? У складі грибів цінні білки, здатні конкурувати з м’ясом, вуглеводи і органічні кислоти. Годуючим мамам можна не боятися погладшати від печериць — енергетична цінність 1 кг сирих грибів в середньому дорівнює всього лише 220-300 ккал.

Мінеральні речовини представлені залізом, калієм, цинком, фосфором, йодом, магнієм, хромом… Найбільше в печерицях калію — 530 мг на 100 г, цинку — 280 мг і фосфору — 115 мг. Фосфор — базова складова кісток і зубів в організмі, в печерицях він міститься у формі цінного органічного з’єднання — лецитину. Цинк стоїть на сторожі імунітету, а калій необхідний для нормального функціонування серцево-судинної системи.

Обмін речовин неможливий без вітамінів. В печерицях присутні вітаміни групи В, яких навіть більше, ніж у свіжих овочах, Е, D, РР. Хітин, що міститься в печерицях, працює в кишечнику як «йоржик», прочищая всі закутки, а заодно пов’язуючи солі важких металів і токсинів, проводжаючи їх за ручку до природного виходу з організму.

Як по максимуму використовувати корисний склад печериць?

Незважаючи на такий багатий склад, той же хітин ускладнює перетравлення білка і знижує поживну цінність. З хітину складається клітинна стінка гриба, він виконує опорну і захисну функцію, надаючи жорсткість клітці. Причому цей будівельний матеріал клітини знаходиться у зв’язаному з білком стані, що робить його засвоєння майже непосильним завданням. Дуже прикро, з урахуванням того, що молекула білка печериці містить 18 амінокислот — майже всіх необхідних «цеглинок» для побудови і функціонування органів і систем людського тіла.

Невже заяву про те, що гриби — гарна заміна м’яса, поспішно? Зовсім ні. Щоб амінокислоти вистрілили в заданому корисному напрямку, гриби треба добре пережовувати, руйнуючи хітинові стінки механічно. Рятує ситуацію дрібна нарізка грибів.

Також печериці можна висушити, розтерши в пил і зробивши грибний супчик або запашну соус.

Єдиний мінус таких способів — втрата частини вітамінів, хімічно нестійких у зовнішньому середовищі.

Якщо годуючій мамі захотілося печериць, то немає на світі такої сили, яка здатна її зупинити. Грудне вигодовування — не привід викреслювати з життя маленькі смачні радості. І якщо ваше травлення у відмінній фізичній формі, з дотриманням правила поступового введення в свій раціон чогось нового, вперед з оглядкою на дитину!

Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Здоровий спосіб життя