Ця недуга відомий ще з давніх часів. Тоді, в Греції і Римі епілепсію називали «священною хворобою», так як раніше вважали, що боги насилали цю недугу на рід людський провідний грішне життя.
У сучасному світі епілепсія — це хронічне психоневрологічне захворювання головного мозку, основною ознакою якого є епілептичні припадки. Епілепсія — одне з найбільш поширених неврологічних захворювань від якого страждає більше 50 млн. чоловік по всьому світу.
Основою патогенезу епілепсії є пароксизмальні розряди в нейронах головного мозку, які призводять до епілептичних нападів, розладів настрою й свідомості, а також з часом сприяють зміні особистості і навіть призводять до епілептичному недоумства.
Причини захворювання на епілепсію
Всього 30% захворювань на епілепсію мають причинний характер.
До розвитку хвороби можуть призвести всі можливі ураження головного мозку та ряд інших причин:
- Вроджені вади головного мозку (не спадкові).
- Важкі черепно-мозкові травми.
- Інфекційні захворювання (менінгіт, туберкульоз, нейроцистицеркоз, енцефаліт).
- Інсульти головного мозку.
- Пухлини головного мозку.
- Генетичні синдроми.
- Порушення розвитку (аутизм і нейрофіброматоз).
- Сильний стрес.
- Генетична спадковість.
Але основний відсоток причин виникнення цього захворювання невідомий і донині. 70% випадків епілепсії неможливо пояснити навіть з допомогою ряду спеціальних медичних обстежень.
Симптоми епілепсії
Симптоматика цього захворювання може бути самою різноманітною в залежності від типу епілепсії і від локалізації вогнища надмірної електричної активності у корі головного мозку.
Основні симптоми захворювання:
- Запаморочення.
- Зорові і слухові галюцинації.
- Тимчасова сплутаність.
- Мимовільні посмикування кінцівок.
- Втрата створення.
- Повна втрата усвідомлення дійсності.
- Судоми (м’язи кінцівок, обличчя, шиї, спини).
- Різка втрата свідомості.
- Тряска у всьому тілі.
- Втрата контролю над сечовим міхуром.
- Прикушення мови.
Як правило, всі типи нападів є короткочасними і тривають від декількох секунд до 3-х хвилин. Майже всі напади характерні відчуттям сонливості і сплутаністю свідомості після їх закінчення.
Епілепсія і спадковість
Епілепсія дійсно має здатність передаватися у спадок, проте її спадковий характер залежить від форми цього захворювання. Наприклад, ідіопатична форма епілепсії вважається спадковою і дає близько 7% ризику розвитку будь-якої з форм епілепсії у потомства.
У будь-якому випадку досі точний процес генетичної передачі цієї недуги невідомий. Відомо лише, що в 50% людей, що страждають епілепсією в роду були родичі, які страждають тим же самим захворюванням.
Ризик передачі генетичної епілепсії від матері (2,8%-8,7%) до дитині куди більш суттєвим, ніж від батька (1%-3,6%). Однак у випадку генетичної схильності обох батьків ризик зростає в 10 разів. Також хочеться відзначити, що ризик розвитку епілептичних припадків навіть у сім’ях без генетичної схильності становить більше 1%.
Завдяки дослідженням було виявлено, що спадковий фактор у передачі цього захворювання становить лише 8% від загальної кількості хворих. Тому, навіть з генетичною схильністю велика ймовірність, що у батьків може народитися цілком здорова дитина.
Насправді епілепсія, як сама хвороба не передається у спадок, а передається саме органічна будова нейронів головного мозку, їх стійкість до фізичним впливом.
Одним словом, передається схильність до цього захворювання, а не саме захворювання. Тобто велику роль у розвитку цього захворювання відіграє взаємодія спадковості з іншими життєвими чинниками: умови навколишнього середовища, перенесені захворювання, психологічний тип людини.
Цю хворобу неможливо передбачити навіть якщо точно знати, що ген її спадкування існує, а так само неможливо знати, в якому з поклонінь він себе проявить. Іноді для активації цього гена потрібні додаткові умови, такі як, перенесена інфекція, черепно-мозкова травма, алкоголізм, сильний стрес.
Для того, щоб приблизно розрахувати ймовірність генетичної схильності потрібно проконсультуватися з лікарем-генетиком, який з урахуванням всіх індивідуальних факторів зможе відповісти на запитання.
Можливо, дуже скоро з допомогою науки з’являться більш чіткі відповіді на питання про генетичної схильності епілепсії, а поки залишається лише боротися з вже існуючим захворюванням для лікування якої було виготовлено безліч добре діючих медикаментів, які в свою чергу допомагають досягти позитивних результатів у лікуванні.
