Трансплантація печінки проводиться по ряду медичних показань, причому донором може стати не лише помер, але і жива людина (у цьому випадку вилучається лише сегмент печінки, і завдяки високій здатності до регенерації, печінка донора повністю відновлюється). Реципієнт може прожити з пересадженим органом довгі роки, єдине – він довічно буде потребувати імунодепресивної терапії.
Пересадка печінки і джерела донорських органів
Під трансплантацією (від лат. transplantare — «пересаджувати») печінки розуміється процес заміни її пошкоджених чи втрачених частин або цілого органу. У будь трансплантації беруть участь донор (організм, від якого беруть органи або тканини для пересадки) і реципієнт (організм, якому їх пересаджують).
Вперше спробу пересадки печінки людини зробив в 1963 році американський хірург Томас Старзл. Він же 4 роки зумів здійснити першу в історії успішну пересадку печінки. Поступово трансплантація печінки, вийшовши з категорії експериментальної медицини, стала широко впроваджуватися в клінічну практику. На сьогоднішній день в світі вироблено вже близько 100 000 подібних операцій. У Росії пересадку печінки першим здійснив професор А. К. Ерамишанцев в 1990 році.
Показаннями до трансплантації печінки є:
- гостра печінкова недостатність;
- вірусні гепатити В, С, D, аутоімунний гепатит з виходом в цироз;
- цирози печінки різної етіології;
- вроджений фіброз печінки, гемохроматоз;
- первинні злоякісні пухлини печінки;
- травми печінки.
Існує три основних види трансплантації печінки:
- Алотрансплантація — пересадка печінки від однієї людини до іншої (якщо донор і пацієнт є близнюками або кровними родичами — изотрансплантация).
- Аутотрансплантація — пересадка в межах одного організму.
- Ксенотрансплантация — пересадка печінки тварин людині.
Основним ускладненням у післяопераційний період є відторгнення організмом пересадженої печінки: для імунної системи людини вона є настільки ж чужорідної субстанцією, як віруси або бактерії.
У зв’язку з цим пацієнту проводять довічну імунодепресивну терапію — призначають медикаментозні препарати, що уповільнюють або пригнічують діяльність імунної системи.
В даний час трансплантація органів і тканин, а також органне донорство в Росії регламентуються законом Російської Федерації «Про трансплантацію органів і (або) тканин людини» від 1992 року.
При пересапдке печінки донором може стати не тільки померлий, але й жива людина, у якого вилучають сегмент печінки.
Ця Процедура абсолютно безпечна для здоров’я донора, оскільки заснована на здатності печінки до регенерації.