Периферичні набряки: причини, діагностика та лікування

Набряки є наслідком накопичення води в тканинах і серозних порожнинах організму (грудної, черевної порожнини перикарда). Набряк тканин супроводжується порушенням їх функцій. У цій статті наведемо визначення набряків, розповімо про можливі причини їх появи, про принципи діагностики та лікування.

Набряки умовно можна розділити на два види: місцеві і загальні.

Місцеві викликані порушенням кровопостачання або іннервації ділянки органу. До них відносяться набряки при запаленні, при порушеному венозному та лімфатичному відтоку, при ураженнях нервової системи, алергічні та передменструальні.

Загальні набряки, пов’язані з затримкою рідини в організмі. Вони діляться на набряки при серцевій недостатності, ниркові, при ентеропатії з підвищеною втратою білка, кахектичні і медикаментозні.
У початкових стадіях загальні набряки носять характер периферичних, тобто охоплюють лише певні ділянки тіла, наприклад, кінцівки. Надалі відбувається поширення набряклості з формуванням великих набряків, з накопиченням рідини в порожнинах. Формується анасарка.

Зміст

  • 1 Причини розвитку набряків
  • 2 Особливості набряків при деяких захворюваннях
  • 3 Діагностика набрякового синдрому
  • 4 Лікування набрякового синдрому


Причини розвитку набряків

Найчастіше вода в організмі починає накопичуватися при надмірної затримки натрію в нирках. Зниження виділення натрію з сечею пов’язано з підвищеною секрецією гормону альдостерону, викликаної зменшенням інтенсивності кровотоку в нирках. Цей процес часто обумовлений серцевою недостатністю або хворобами нирок. Кількість альдостерону збільшується також при хворобах печінки, наслідком яких є зниження його інактивації.

Набряки виникають при зниження онкотичного тиску плазми. Воно обумовлено вмістом в крові альбумінів, меншою мірою – глобулінів. Такий механізм появи набряків при голодуванні, нефротичному синдромі, важких хворобах печінки з порушенням її білок-синтетичної функції, энтеропатиях з підвищеними втратами білка через кишечник.
Набряки з’являються також при підвищенні проникності стінок кровоносних капілярів, при збільшенні венозного тиску, порушення обміну електролітів і гормонів, і при механічних перешкодах до відтоку рідини з тканин.
Підвищення венозного тиску відіграє роль у механізмі розвитку набряків при серцевій недостатності, порушеннях венозного відтоку. Обмін електролітів і гормонів порушується при хворобах нирок, передменструальному синдромі, гіпокаліємії різного походження. Пошкодження стінок капілярів характерно для гломерулонефриту, запальних та алергічних набряків, ураження нервової системи.
Таким чином, патогенез (механізм розвитку) набрякового синдрому складний. У його появі відіграють роль численні, пов’язані між собою фактори.

Особливості набряків при деяких захворюваннях

Механізм виникнення набряків ніг при варикозі

Запальні набряки супроводжують відповідні процеси в організмі. Найчастіше вони виникають при флебіті і тромбофлебіті. Їх особливістю є почервоніння шкіри, болючість при пальпації, місцеве підвищення температури. Запальний набряк найчастіше однобічний.
Набряки при порушеннях венозного відтоку можуть бути пов’язані з варикозною хворобою вен. Вони м’які, шкіра синюшна, тепла. Видно і інші ознаки основного захворювання. Набряки при синдромі верхньої порожнистої вени розташовуються у верхній половині тулуба, в області обличчя і шиї.
При лімфатичних набряках спочатку поступово набрякає одна нога, набряк поширюється до щиколоток, а потім і вище. Щільний набряк, ямки при натисканні на нього не залишається. У запущених випадках виникає так звана слоновість: значний лімфатичний набряк обох нижніх кінцівок.
Передменструальні набряки виникають в області щиколоток у другій половині менструального циклу. Вони супроводжуються головним болем, порушеннями сну, підвищенням апетиту та іншими ознаками так званого передменструального синдрому.
Набряки при серцевій недостатності виникають поступово. Вони завжди симетричні. Спочатку з’являється набряклість гомілок до вечора, в ранкові години вона відсутня. Поступово з’являються набряки гомілок, а потім і стегон. Шкіра гомілок стає натягнутою, холодної, синюшного. При натисканні на набряк залишається ямка. Відзначається збільшення гомілки в об’ємі. У важких випадках приєднуються асцит, гідроторакс, анасарка.

«Ниркові» набряки

Ниркові набряки можуть бути нефритические і нефротичні. Нефритические набряки з’являються на ранній стадії гострого гломерулонефриту за рахунок зниження клубочкової фільтрації. Набряк швидко виникає на обличчі, рідше на кінцівках.
Набряки при нефротичному синдромі пов’язаний насамперед з втратою білка через нирки. Він виникає поступово, спочатку на обличчі в ранкові години. Потім набряк з’являється на кінцівках, попереку, животі, статевих органах. Набряки можуть зміщуватися при зміні положення тіла. Шкіра суха, бліда, іноді блискуча. Набряк м’який.
Медикаментозні набряки можуть виникати при прийомі нестероїдних протизапальних засобів, мінералокортикоїдів, статевих гормонів, глюкокортикостероїдів. Набряки м’які, з’являються вранці на повіках або особі, а також на гомілках і стопах.


Діагностика набрякового синдрому

Загальні набряки стають помітні при затримці в організмі не менше 2 літрів рідини. Приховані набряки виявляються за допомогою щоденного вимірювання маси тіла і об’єму випитої та виділеної рідини.
При виявленні набряку визначається його розташування і умови появи. З’ясовуються супутні захворювання. Проводиться ретельний огляд хворого. Призначаються мінімальні обстеження: загальні аналізи крові та сечі, біохімічний аналіз крові, електроліти крові, електрокардіографія, рентгенографія органів грудної клітки. За результатами цих досліджень можна віднести набряк до якого-небудь синдрому (серцева недостатність, нефротичний і так далі).
На наступному етапі діагностики уточнюється причина появи набряків. При наявності хвороб серця проводиться ехокардіографія, при хворобах нирок – функціональні проби та інші спеціальні методи дослідження.

Лікування набрякового синдрому

Лікування набряків залежить від викликала їх причини. У багатьох випадках призначаються діуретичні засоби, в тому числі і для диференціальної діагностики причин затримки рідини.
При набряках будь-якого походження рекомендується помірне обмеження кількості споживаної рідини і кухонної солі.
Після консультації з лікарем у багатьох випадках допустимо застосування рослинних засобів, що поліпшують функцію нирок (нирковий чай, лист брусниці, мучниці і інші лікарські рослини). Можуть використовуватися «Канефрон», «Фитолизин».
Лікування основного захворювання, що викликало набряки, призводить до поліпшення стану.
Основними діуретиками, зменшують набряки, є фуросемід і гіпотіазид. Після визначення рівня електролітів у крові, можливе їх поєднання з препаратами калію: аспаркамом, панангін. В деяких випадках лікар призначає калій-зберігаючі сечогінні препарати, наприклад, верошпірон.
Важливо розуміти, що лікування набряків повинно проводитися тільки під контролем лікаря. Самолікування може призвести до тяжких ускладнень як самого захворювання, що викликало набряк, так і до токсичної дії неадекватно прийнятих ліків.

ТВЦ, передача «Доктор…» на тему «Набряки ніг»:

 

 

Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Здоровий спосіб життя