Перитоніт – це результат порушення нормального функціонування органів порожнини живота за інтоксикації організму, яка збуджує процеси запалення в очеревині.
Перитоніт — що це за хвороба
Що з себе являє перитоніт
Зміст
- 1 Що з себе представляє перитоніт
- 2 Види перитоніту
- 3 Симптоматика перитоніту
- 4 Стадії перебігу перитоніту
- 5 Діагностика перитоніту
- 6 Лікування перитоніту
- 7 Післяопераційний догляд
- 8 Можливі ускладнення
- 9 Прогнози при перитоніті
- 9.1 Відео — Перитоніт кишечника (запалення очеревини)
Сполучна тканина внутрішніх стінок черевної порожнини (парієтальна очеревина) фіксує внутрішні органи області живота через їх оболонки (вісцеральна очеревина). Найбільш залежними у цьому положенні виявляються печінка, жовчний міхур, середня частина прямої кишки та два відділи ободової кишки, оскільки вони з трьох боків вкриті сполучною тканиною. Вона виступає розмежувачами між м’язами живота і його внутрішніми органами.
Анатомічна будова черевної порожнини
В нормальному стані очеревина виконує кілька функцій.
Якщо ж робота цих функцій порушується з-за попадання в організм специфічного вірусу або інфекції, в просторі між парієтальної і вісцеральної брюшинами може почати накопичуватися рідина. Її надлишок провокує початок запальних процесів, які стають причиною вироблення великої кількості токсинів. Це явище і називається перитонітом.
Черевна порожнина здорової людини і людини з перитонітом
Відсутність захисних механізмів на локальному рівні в області очеревини може призвести до отруєння організму. При вчасно наданої медичної допомоги у разі місцевого перитоніту ймовірність летального результату не перевищує 6%. Якщо ж запалення очеревини має розлиту ступінь, ймовірність смерті можлива більш ніж в 45% випадків.
Розвиток перитоніту
Передумови розвитку перитоніту:
- процеси запалення в органах очеревини, наприклад, апендицит;
- пошкодження органів живота;
- хірургічне втручання в органи черевної порожнини;
- процеси загноения будь-якої природи, що не мають відношення до внутрішніх органів очеревини.
Причини розвитку перитоніту
Види перитоніту
За характером виникнення і своєю специфікою перитоніт ділять на три типи.
Види перитоніту
Первинний. Є результатом попадання шкідливих вірусів або інфекції через лимфуили кров. У свою чергу, він поділяється на:
- спонтанний дитячий (в зоні ризику найчастіше виявляються дівчатка дошкільного віку);
- спонтанний дорослий (як результат гемодіалізу при нирковій недостатності);
- первинний перитоніт як наслідок захворювання на туберкульоз активної форми.
Вторинний. Викликаний пошкодженням або запалення внутрішніх органів черевної порожнини. До нього відносять:
- перитоніт як наслідок порушення цілісності оболонки внутрішніх органів очеревини;
- перитоніт, викликаний травмою живота;
- перитоніт у післяопераційний період як наслідок операції.
Перитоніт може бути наслідком травми
Третинний. Такий перитоніт зустрічається рідко і є рецидивом вже мав місце захворювання. Найчастіше його виникнення супроводжується відмовою роботи внутрішніх органів черевної порожнини. Організм втрачає захисні властивості, лікування не дає результату, а перебіг хвороби призводить до летального результату.
Існують і інші класифікації перитоніту. Залежно від збудника, захворювання ділять на два види.
Основні патогенетичні синдроми при перитоніті
За ступенем поширення запального процесу розрізняють:
- місцевий перитоніт (уражений один відділ очеревиною порожнини);
- поширений (покриває від двох до п’яти відділів);
- тотальний (встиг вразити шість і більше відділів черевної порожнини).
Типи і етапи перитоніту
Симптоматика перитоніту
Перитоніт супроводжується місцевими та загальними симптомами. Перші виникають як наслідок подразнення очеревини, наприклад, шлунковим соком або жовчю. В результаті цього процесу починає боліти живіт, м’язи фронтальної стінки черевної порожнини знаходяться в напруженому стані. Загальні симптоми перебігу перитоніту проявляються спільно з спробами організму позбавитися від токсинів: нудота, рефлекторна блювота, загальна слабість, затьмареність свідомості.
Симптоматика перитоніту
До основних симптомів захворювання також відносять:
- великі болі в животі, визначити конкретне джерело яких неможливо без діагностики лікаря;
- сухість слизових;
- почастішання пульсу до 140 ударів в хвилину;
- затримку стільця і здуття живота;
- холодний піт;
- блідість шкіри;
- мова набуває темний наліт;
- біль легше переноситься в положенні лежачи на боці з підібганими до грудей колінами («поза ембріона»).
Стадії перебігу перитоніту
У перебігу хвороби фахівці виділяють три стадії.
СтадияКак проявляється
Фази перебігу перитоніту
Діагностика перитоніту
Насамперед лікар проводить пальпаторне обстеження живота. З його допомогою встановлюється тонус м’язів передньої стінки очеревини, виявляються найбільш гостро реагують на огляд ділянки, визначається інтенсивність опору м’язів обмацуванню.
Далі лікар виявляє присутність перитонеальних симптомів.
Симптом Щоткіна-Блюмберга
Пункція черевної порожнини
Також лікар призначає аналіз крові, ректальне обстеження чоловікам і вагінальне – жінкам. У комплексі з оглядом пацієнта можуть відправити на рентгенологічне дослідження і УЗД внутрішніх органів черевної порожнини з метою виявлення місць скупчення рідини. У разі нестачі зазначених вище методів діагностики лікар може вдатися до лапароцентнезу — взяття пункцій для визначення складу надлишкової рідини в черевній порожнині.
Лікування перитоніту
Якщо лікар виявив у пацієнта перитоніт, необхідність хірургічного втручання стає невідкладною. Алгоритм усунення хвороби наступний.
Хірургічне лікування
Дренування черевної порожнини при дифузному (а) і розлитий (б) перитоніті
Чим швидше буде здійснено хірургічне втручання, тим більше вірогідність одужання. Якщо діагностувати перитоніт через дві доби після його виникнення, вірогідність летального результату перевищує 45%.
Післяопераційний догляд
Продовження медикаментозного лікування в період реабілітації є невід’ємним в процесі одужання. У післяопераційний період пацієнту призначають лікарські препарати різних груп: антибіотики, дезінфікуючі засоби, інфузійні розчини, білкові препарати, протизапальні, протиблювотні та кошти, загальмовуючі активність холінестерази.
Вже на другу добу після операції пацієнта починають годувати за допомогою інфузійної терапії. Добова норма такого харчування становить 500-600 мл на кожні 10 кг ваги пацієнта.
Інфузійна терапія після хірургічної операції
Коли моторика кишечника відновлюється, хворого переводять з харчування через кровотік на споживання сумішей через зонд у роті. Коли кишечник повністю готовий повернутися до звичайної їжі, у раціон вводять низькокалорійну дієту. Найчастіше це відбувається на п’яту добу після проведення операції.
Крім харчування, особливу увагу в післяопераційний період необхідно приділити стану рани. Необхідно стежити за її чистотою і ступенем промокання пов’язки на швах. Також слід контролювати стан дренажної трубки. Вона не повинна зміщуватися, щоб уникнути порушення процесу загоєння.
Рекомендації після операції. Дієта після перитоніту
Можливі ускладнення
Якщо медична допомога не була надана своєчасно, можуть мати місце такі ускладнення:
- кровотеча;
- ускладнення у функціонуванні нирок;
- відмирання відділів кишечника.
Ускладнення можуть розвиватися і на стадії реабілітації в післяопераційний період:
- освіта внутрішньочеревних спайок;
- різні дефекти кишечника, перешкоджають його нормальному функціонуванню;
- поява вентральної грижі;
- освіта наривів в кишечнику.
Приклади результатів ускладнення перитоніту
Прогнози при перитоніті
Своєчасні діагностика і проведення операції не доставлять проблем у процесі післяопераційної терапії. Вчасно надана допомога скорочує вірогідність летального результату від гнійної інтоксикації. Якщо ж з моменту появи хвороби минуло більше двох діб, а допомога досі не була надана, смерть настає більш ніж у 45% випадків. Варто пам’ятати і про те, що вік пацієнта має значення в процесі перебігу хвороби і реабілітації після неї. Діти до 10 років і літні люди після 65 вимагають до себе особливої уваги.
Шрам після усунення перитоніту
Якщо ви відчуваєте посилюються болі в животі, зверніться до лікаря для отримання професійної діагностики. Вилікувати вчасно помітили захворювання набагато простіше, ніж рятувати пацієнта, чиї шанси практично рівні нулю.
