Зміст:
- 1 Підводне витягування хребта
- 1.1 Чим відрізняється підводний тракція від сухої?
- 1.2 Підводне витягування — результат
- 1.3 Як виконується підводна витяжка хребта?
- 1.3.1 Аутотракція
- 1.3.2 Підводне горизонтальне витягнення хребта
- 1.3.3 підводне Вертикальне витягнення
- 1.4 Загальні правила проведення процедур
- 1.5 Відео про підводному витягнення хребта
Підводний тракція визнана однією з найбільш ефективних методик у справі оздоровлення хребта. Лікувальний ефект процедури зумовлений одночасним впливом на тіло пацієнта теплої води і витягування. За допомогою такої терапії можна не тільки позбутися від болю, але і домогтися самовправления грижі диска.
Принципи впливу на хребет під час витягнення — читайте ТУТ.
Підводне витягування хребта
Чим відрізняється підводний тракція від сухої?
Принципова відмінність криється в умовах виконання методик. Підводне витяжіння, як випливає з його назви, проводиться в басейні або спеціальних ваннах. Сухе — в повітряному середовищі.
Водна процедура має ряд переваг завдяки більш безпечного та фізіологічного впливу на тіло пацієнта. Тепла вода сприяє інтенсивному розслабленню м’язів і зменшенню больового синдрому, внаслідок чого хребет легше піддається «розправленні».
Про всі види сухого витягнення хребта можете прочитати у нас на сайті: «Сухе витягування хребта».
Підводне витягування — результат
Підводне витягування чинить спазмолітичну та анальгетичну дію. В процесі тракції збільшується відстань між хребцями. У міжхребцевих отворах створюється своєрідний вакуум, завдяки якому грижового випинання і протрузії дисків «всмоктуються» назад.
Попутно звільняються піддавалися компресії нерви і судини. В уражених сегментах хребта відновлюється кровообіг, усувається патологічне напруження м’язів. Пацієнт перестає відчувати біль і відчуття скутості в спині.
Показання та протипоказання
Процедура призначається при наступних станах:
- міжхребцеві грижі,
- протрузії дисків,
- остеохондроз,
- корінцевий компресія,
- хронічна люмбалгія,
- радикуліт,
- анкілозуючий спондилоартрит,
- деформації хребта (лордоз, кіфоз, сколіоз).
У числі основних протипоказань:
- серцева недостатність,
- остеопороз,
- пухлини хребта,
- нестабільні хребці,
- остеомієліт,
- ожиріння,
- вік старше 60 років,
- вагітність,
- загострення жовчнокам’яної або сечокам’яної хвороби,
- цукровий діабет у важкій формі,
- бронхіальна астма,
- гострі больові синдроми.
Як виконується підводна витяжка хребта?
Існує кілька модифікацій підводного тракції.
Аутотракція
Витягування хребта відбувається внаслідок зусиль самого хворого. Варіантами підводного аутотракции є акваджоггинг («біг під водою»), вправи на розтягування у бортика басейну, плавання з витягнутими ногами. Деякі з прийомів дозволяють впливати тільки на уражені сегменти, інші — на весь хребет.
Підводне горизонтальне витягнення хребта
Проводиться з використанням спеціальних ванн та тракційних механізмів.
Однією з найбільш ефективних визнана методика по Лисунову. Пацієнта закріплюють на похилій платформі, зануреної в теплу воду. Верхню частину тіла фіксують лямками, до нижньої прикріплюють вантажі. Навантаження збільшують з кожним наступним сеансом. Масу вантажів визначають індивідуально, виходячи з ваги хворого. Курс лікування складає 10-15 процедур.
При поперекових кіфозах практикується тракція за Бюшельбергеру. Хворого точно так само укладають і закріплюють на похилому столі, але з зігнутими ногами. Під витягнуті гомілки поміщають підставку. Таким чином вдається досягти потрібного вектора сили на деформовані хребці.
Різновидом горизонтального тракції можна вважати провисання тіла. Голову і плечі пацієнта фіксують у одного торця ванною, кінцівки — у іншого. У такій позі середня частина тулуба провисає і відбувається витягування хребта у поперековому відділі.
Підводне вертикальне витягнення
Виконується в басейні. Найбільше поширення отримала методика Молла – Бюшельбергера. Верхню частину тулуба хворого розміщують на водою, закріплюючи за допомогою кронштейнів. Нижня частина залишається зануреною у басейн, при цьому ноги не торкаються дна. Температура води-36-37 градусів.
На область тазу надягають пояс з вантажем, під впливом якого й починає відбуватися тракція. Сеанс триває протягом 20-40 хвилин. Курс лікування складається з 12-15 процедур. При кіфозах використовують додаткові ремені, які допомагають підтримувати ноги в зігнутому положенні.
Вертикальне витягування шийного відділу хребта здійснюють за допомогою петлі Глиссона. Голову пацієнта фіксують у воді головодержателем. На підборіддя лямку одягають, розташовану на одному з кінців петлі. Шнур перекидають через блок і прикріплюють до іншого його кінця вантаж. Методику використовують рідко, головним чином із-за складнощів занурення шийного відділу у воду.
Підводне витягування часто поєднують з гідромасажем або природними факторами — радоновими, сірководневими, скипидарними та іншими ваннами. Така терапія допомагає знизити тонус мускулатури і домогтися додаткових лікувальних ефектів (анальгетичної, венотонизирующего та ін).
Загальні правила проведення процедур
- Курс лікування починають з проведення пробних тракций — це перші 3-5 процедур, під час яких застосовують мінімальні обтяження. При погіршенні стану хворого (посилення болю, появою запаморочення, шуму у вухах) терапію відміняють.
- До початку тракційної лікування пацієнт повинен підійти максимально підготовленим. Раціонально попереднє проходження медикаментозного курсу фізіотерапії, які допоможуть послабити больовий синдром і запалення.
- Силу тракції нарощують поступово — від процедури до процедури. Величину вантажів підбирають з урахуванням ваги, росту хворого і тяжкості захворювання.
- В період лікування слід уникати різких рухів, переохолоджень та важких фізичних навантажень.
- Відразу після сеансу на пацієнта надягають жорсткий корсет, який утримує хребет в розтягнутому положенні. На каталці хворого перевозять в палату, де залишають лежати протягом 1-3 годин. Підйоми і будь-які різкі рухи заборонені.
- Протягом 1,5-2 місяців після завершення курсу пацієнтам рекомендують спати на ортопедичному матраці і носити корсет.