Зміст статті:
- 1. Як заражає трихомонада
- 2. Симптоматика
- 3. Лікування
Інфекційне захворювання сечостатевої системи – трихомоніаз, є наслідком впливу на організм паразита під назвою піхвова трихомонада. Відразу уточнимо, що думка лікарів за природою походження захворювання розділені, частина відносить його до венеричних, частина до інфекційних.
Що стосується поширеності трихомонади, то уточнимо, що кожен рік у світі реєструється до 170 мільйонів випадків зараження цим захворюванням, причому ці дані враховують лише інформацію від обстежуваних пацієнтів, так що можна припустити, що реальна картина ще більш гнітюча.
Як заражає трихомонада
Як ми вже зазначили, в основі розвитку урогенітального трихомоніазу знаходиться діяльність найпростішого одноклітинного організму – піхвової трихомонади.
Важливо! В організмі людини завжди знаходиться ще два види трихомонад – ротова і кишкова, але захворювання сечостатевої системи викликає тільки піхвовий паразит.
В принципі, трихомонада відноситься до мікроорганізмів, які практично відразу гинуть у зовнішньому середовищі, однак вони можуть деякий час бути присутнім і на мокрому білизну, мочалки. Тобто їм необхідна для життя вологе середовище.
Передача трихомонади відбувається через статевий контакт, проте це не єдиний шлях зараження, зазначимо, що рідко, але зараження можливе і наступними шляхами:
- Вертикальний шлях. При проходженні плода через родові шляхи, якщо мати заражена, то трихомонади вражають і дитини.
- Побутовий шлях. Деякі лікарі переконані, що трихомонада може бути передана через рушник, купальника і т. д.
Важливо! Побутова передача так досі не отримала практичного докази, тому її не можна віднести до 100% варіанту зараження.
Точно можна сказати, що піхвова трихомонада відмінно поєднується і з іншими статевими інфекціями, в тому числі і з хламідіозом, мікоплазмозом, гонореєю. Це пояснюється тим, що найпростіший мікроорганізм легко заковтує збудників інфекцій.
Крім того, сьогодні вже можна говорити з упевненістю, що трихомонади беруть участь в передачі ВІЛ.
Зазначимо фактори, які сприяють розвитку урогенітального трихомоніазу, викликаного як раз піхвової трихомонадою:
- Розлад у функціонуванні ендокринної системи, і як наслідок – порушення гормонального фону.
- Порушення обміну речовин в організмі.
- Гіповітаміноз.
- Бактеріальне забруднення піхви, в ході якого змінюється кислотність піхви.
- Менструація і послеменструальный період.
Симптоматика
Основна картина по симптоматиці стосується жінок, тож приділимо їм увагу, і почнемо з опису гострої форми захворювання.
При гострій і підлаштуй формі трихомоніазу, пацієнтка скаржиться на:
- Рясні і пінисті виділення, що супроводжуються вкрай неприємним запахом.
- З’являється свербіж і печіння в області зовнішніх статевих органів.
- Виділення можуть бути жовтуватого або навіть зеленуватого відтінків.
Якщо трихомонади поширюються далі і зачіпають сечовипускальний канал, у пацієнтки з’являються симптоми, схожі на прояви уретриту, тобто болю і печіння при спорожненні сечового міхура.
При ураженні матки та її придатків, можливі появи болів внизу живота, а також печіння при сечовипусканні і характерних больових відчуттів під час статевого акту.
Вкрай сильний свербіж може призводити до порушення сну.
Що стосується симптомів, які виявляє гінеколог під час планового огляду, то можна уточнити, що видно рясні гноевідние білі, які накопичуються в задньому склепінні піхви.
Крім того, можна помітити і процес запалення і набряклості слизової матки і піхви. Характерним симптомом виступає множина крововиливи на слизовій піхви, яке представлено точеними кровотоками.
Тепер перейде до прояву симптомів при хронічній формі. Відразу уточнимо, що ця форма характеризується тривалим плином і рецидивами, які викликаються найпростішим порушенням правил особистої гігієни, а також зниженням ендокринної функції яєчників і деякими хронічними інфекціями.
При хронічній формі пацієнтки скаржаться на свербіж, однак процес запалення мало виражений, посилюючись тільки в періоди загострення.
Лікування
Тривалість курсу лікування від піхвової трихомонади складає до двох тижнів. У самій терапії використовується:
- Метронідазол.
- Тержинан.
- Трихопол.
- Флагіл.
Доза і тривалість курсу визначаються лікарем в залежності від тривалості захворювання, а також враховуючи, які симптоми проявляються і є супутня патологія.
Препарати можуть призначатися як у вигляді місцевого ліки, так і перорально у вигляді таблеток. Місцеве лікування передбачає використання кремів, мазей та вагінальних свічок.
Відзначимо, що лікування трихомонад у вагітної жінки препаратами імідазольної групи можна починати тільки з другого триместру, до цього компоненти препаратів небезпечні для здоров’я плоду. В цьому випадку використовується лікування іншими препаратами , наприклад, можна використовувати трихомоноцид, трихоцид в свічках. Вони менш ефективні, безпечні для плода.
Під час лікування не рекомендується вживати алкоголь та жити статевим життям. Крім того, необхідно протягом трьох місяців проходити контрольні обстеження.
Після того, як період основного лікування закінчено, необхідно відновити мікрофлору піхви і вже після цього можна говорити, що трихомонади знищені, а трихомоніаз вилікуваний.
