Зміст:
- Ліквор – що це, його основні функції
- Що таке пункція, техніка виконання
- З якою метою проводиться пункція
- Наслідки пункції
Ліквор – що це, його основні функції
Спинний і головний мозок людини оточений оболонками – тверда (поверхнева), павутинна (середня) і м’які (прилягає безпосередньо до речовини мозку) оболонка. Між павутинної і м’якої оболонкою циркулює ліквор (спинномозкова рідина), який являє собою специфічну рідина, синтезируемую клітинами судинних сплетінь шлуночків головного мозку. Ліквор виконує ряд функцій, важливих для нормального функціонування органів нервової системи, до них відносяться:
- Захист речовини мозку від механічних ушкоджень, за рахунок рідинної прошарку немає можливості травматизації про кісткові структури (кістки черепа і спинномозковий канал хребта).
- Підтримання гомеостазу – з допомогою ліквору середовище міжклітинної рідини головного і спинного мозку постійно знаходиться на одному рівні (слабокисла середовище).
- Забезпечення клітин нервової системи (нейроциты) постійністю електролітного складу внутрішнього середовища – концентрація та співвідношення розчинених солей мінералів знаходиться на постійному рівні.
- Трофічна функція – харчування більшості нейроцитов здійснюється за рахунок дифузії поживних речовин з ліквору.
- Формування внутрішньочерепного тиску і утримування його на одному рівні.
Що таке пункція, техніка виконання
Пункція спинного мозку – це введення голки в простір між м’якої і павутинної оболонкою (субарахноїдальний простір) для взяття певної кількості ліквору. Вона виконується в поперековому відділі хребта, зазвичай між 3-м і 4-м хребцями. Це дозволяє провести прокол оболонок без пошкодження нейроцитов, так як на рівні попереку в каналі хребта проходять тільки корінці спинного мозку. За рахунок такого анатомічного вибору місця проколу оболонок виключається можливість ушкодження. Процедура проводиться під місцевим знеболенням з допомогою анестетиків, пацієнт розташовується лежачи на боці, максимально зігнувши ноги в тазостегнових суглобах і колінах, а голову нахиляє вперед, притиснувши підборіддя до грудної клітки. Лікар під візуальним контролем проводить введення голки між відростками хребців. При входженні в субарахноїдальний простір починає виділятися ліквор.
З якою метою проводиться пункція
Поперекова пункція є лікувально-діагностичною процедурою і виконується для досягнення декількох цілей:
- Взяття невеликої кількості ліквору для подальшого лабораторного дослідження.
- Виведення надлишку спинномозкової рідини при її надмірної продукції і підвищення внутрішньочерепного тиску.
- Введення в субарахноїдальний простір спеціальних лікарських речовин, які надходять безпосередньо з крові.
Найбільш частою процедурою є діагностична люмбальна (поперекова) пункція, яку виконують для діагностики ряду захворювань нервової системи:
- Інфекційна патологія, спричинена бактеріями, вірусами або грибками (енцефаліт, менінгіт, арахноїдит).
- Крововилив у речовину мозку або у підпавутинний простір внаслідок пошкодження судин (інсульт, судинні пухлини, черепно-мозкова травма).
- Злоякісні та доброякісні новоутворення органів нервової системи.
- Аутоімунні, дистрофічні процеси.
Лабораторне дослідження взятого ліквору при цих патологічних процесах дозволяє виявити характерні зміни в ньому (наявність бактерій, еритроцитів, великий вміст лейкоцитів і гній) і поставити діагноз захворювання.
Абсолютним протипоказанням до проведення поперекової пункції і взяття ліквору є підозра на дистопию (зміщення) головного мозку внаслідок зниження внутрішньочерепного тиску. При цьому взяття навіть невеликої кількості рідини може призвести до вклиниванию довгастого мозку в канал хребта подальшим його здавленням, зупинкою дихання та зниженням артеріального тиску.
Наслідки пункції
При проведенні пункції існує потенційний ризик розвитку наслідків, до яких відносяться:
- Інфікування місця проколу з попаданням інфекції в субарахноїдальний простір і органи нервової системи.
- Кровотеча при пошкодженні судини під час пункції.
- Здавлювання (вклинювання) довгастого мозку.
- Пошкодження нейроцитов при неправильному виборі місця виконання пункції.
- Занесення клітин епітелію шкіри в ліквор з подальшим їх осіданням в центральній нервовій системі і розвитком пухлини.
З урахуванням можливих ризиків спинномозкова пункція проводиться тільки за суворими показаннями спеціально навченим лікарем. Перед її проведенням лікар обов’язково попереджає пацієнта про можливі ускладнення і наслідки.
