Зміст:
- Дія і види протизапальних препаратів (НПЗП)
- Список часто застосовуваних протизапальних препаратів при ураженні суглобів
Показання до використання протизапальних лікарських засобів:
- больовий синдром різної інтенсивності при запальних процесах і травмах;
- запальні та дегенеративно-дистрофічні зміни суглобів: артрити, бурсити, синовіти, тендовагініти різної етіології;
- невралгічні, посттравматичні і післяопераційні болі.
Дія і види протизапальних препаратів (НПЗП)
Фармакологічна дія НПЗП обумовлено зниженням вироблення циклооксигенази – головного ферменту, який бере участь у синтезі в організмі медіаторів запальних реакцій, зокрема простогландинів. За рахунок інактивації медіаторів запалення спостерігається зниження болю, набряку, склеротичного процесу у вогнищі запалення.
Всі НПЗП за механізмом дії діляться на дві великі підгрупи:
- неселективні протизапальні препарати відрізняються інгібуючу дію на циклооксигеназу першого і другого виду (ЦОГ-I і ЦОГ-II);
- селективні препарати – вибірково інгібують циклооксигеназу другого виду (ЦОГ-II).
За хімічним складом виділяють:
- утворення оцтової кислоти – кеторолак, індометацин, диклофенак;
- освіти пропіонової кислоти – кетопрофен, ібупрофен, фенопрофен;
- освіти оксикамів – мелоксикам, піроксикам, теноксикам;
- освіти коксибов – рофекоксиб, эторикоксиб, парекоксиб;
- освіти бутилпиразолидона – клофезон, фенілбутазон;
- утворення інших хімічних груп – набуметон, глюкозамін, німесулід.
Список часто застосовуваних протизапальних препаратів при ураженні суглобів
Неселективні препарати:
- диклофенак (вольтарен, ортофен, диклоген, артрозан, флотак);
- індометацин (метиндол, индобене);
- ібупрофен (ибусан, нурофен, ибупром);
- кеторолак (долак, кетолор).
Протизапальні препарати неселективною групи в різній мірі проявляють протизапальну, аналгетичну та антипіретичну дію. У високій мірі викликають ураження слизової поверхні шлунково-кишкового каналу при тривалому застосуванні. Деякі препарати групи (індометацин та його аналоги) мають пригнічуючою дією на біосинтез хрящової тканини.
Селективні препарати:
- нимесил (найз, немулекс);
- моваліс (мелоксикам, оксикамокс);
- целекоксиб;
- ксефокам;
- этерококсиб.
Протизапальні препарати селективної групи володіють високим протизапальну та аналгетичну впливом. Перевагою даної групи вважається мінімальна побічна дія на слизову поверхню шлунково-кишкового каналу при тривалому застосуванні. А також нейтральне або стимулюючий вплив препаратів на процеси синтезу хрящової тканини.
Для поліпшення переносимості протизапальних препаратів рекомендується:
- одночасне призначення лікарських засобів захищають слизову поверхню шлунково-кишкового тракту – мізопростол, ранітидин, фамотидин, омепразол;
- зміна лікарської форми та зниження дози препарату. При розвитку побічних реакцій таблетки слід замінити на ректальні свічки, кишково-розчинні або ін’єкційні лікарські форми;
- для тривалого застосування при лікуванні суглобів використовувати протизапальні препарати селективної групи.
Загальні протипоказання до застосування НПЗП:
- гастрит, виразкові ураження шлунка та дванадцятипалої кишки;
- висока чутливість до компонентів препарату;
- сильна серцева, печінкова та ниркова недостатність;
- хвороба Крона, виразково-некротичний коліт;
- вагітність і етап грудного вигодовування;
- прийом більше одного препарату цієї групи.
Тривалий прийом протизапальних препаратів у високих дозах може викликати:
- гастрит, виразку, перфорація, шлунково-кишкова кровотеча, диспепсичні порушення, зміна функції печінки з підвищенням активності печінкових ферментів;
- ниркову недостатність, порушення сечовипускання;
- алергічні реакції – ангиоотек, еритему, кропив’янку, булезный дерматит, бронхіальну астму, анафілактичний шок;
- порушення роботи нервової системи – зміна настрою, дезорієнтацію, запаморочення, апатичність, шум у вухах, головний біль, погіршення зору;
- зміна роботи серця і судин – серцебиття, збільшення кров’яного тиску, набряки.
Протизапальні мазі для суглобів
Мазі і гелі для зовнішнього застосування призначаються на ранніх етапах захворювання або у комплексному лікуванні паралельно з прийомом таблетованих або ін’єкційних форм протизапальних препаратів. За змістом активного компонента мазі поділяються на кілька груп:
- на основі диклофенаку (диклак, дикловит, вольтарен гель);
- на основі ібупрофен (нурофен, долгит, ибупрофеновая мазь);
- на основі індометацину (индовазин, индометациновая мазь);
- на основі кетопрофену (фастум, кетонал, быструм гель, феброфид);
- на основі німесуліду (найз гель).
Тривалий прийом мазей може викликати свербіж, лущення, почервоніння на місці нанесення. Мазі застосовуються з обережністю у дитячому віці і якщо є системні ушкодження шлунка, кишечника, нирок і печінки. Заборонено нанесення протизапальних мазей і гелів на пошкоджену шкіру.
