Дисбактеріоз є поширеним захворюванням, розвитку якого схильні пацієнти всіх вікових груп. Ступінь вираженості проявів дисбіозу залежить від стану імунної системи, способу життя, який звик вести пацієнт. Наявність в анамнезі хронічних патологій з боку шлунково-кишкового тракту може сприяти погіршенню основних проявів дисбактеріозу.
У деяких випадках 3-7-денний прийом антибактеріальних препаратів може призвести до розвитку дисбіозу, оскільки організм здатний самостійно впоратися з порушенням дисбалансу мікрофлори.
Стадії захворювання
На ранньому етапі дисбіоз протікає без будь-яких тривожних симптомів, тому часто пацієнт може виявити порушення тільки на 3 або 4 стадії.
Перша стадія
На першій стадії порушення співвідношення корисних і патогенних мікроорганізмів незначні. В якості прояву може виникати бурчання в животі, інших значущих симптомів немає. Дисбіоз в даному випадку може розвинутися на тлі зміни клімату або використання антибактеріальних препаратів. Нормалізація складу мікрофлори може здійснитися самостійно у тому випадку, якщо імунна система пацієнта функціонує без будь-яких порушень.
Друга стадія
Для другої стадії хвороби характерно розвиток такого прояву, як порушення апетиту. Після прийому їжі пацієнт може зазначити відчуття неприємного присмаку, а також розвиток почуття нудоти. Пацієнта починає турбувати відчуття тяжкості в животі, розвиток запору або діареї. Подібні симптоми характерні для великого числа захворювань і слід пройти комплексне обстеження, щоб встановити точний діагноз і розпочати відповідне лікування.
Третя стадія
Для третьої стадії характерні наступні ознаки дисбактеріозу у дорослих: наявність інтенсивного больового синдрому в області кишечника, прогресування симптомів, характерних для другої стадії захворювання. На даному етапі кількість патогенної мікрофлори значно зростає, порушена моторна функція кишечника. У стільці пацієнта можна виявити погано переварені залишки їжі.
Четверта стадія
Ознаки дисбактеріозу у дорослих на останньому етапі дублюють прояви третьої стадії захворювання. При цьому повністю порушується всмоктування корисних вітамінів і мікроелементів, можуть розвиватися ускладнення у вигляді анемії та гіповітамінозу.
У пацієнта може початися депресія, виникають скарги на стан загального нездужання, порушення сну. При відсутності лікування існує ризик розвитку тяжких запальних процесів в області шлунково-кишкового тракту.
Загальні ознаки захворювання
Ознаки дисбактеріозу у дорослих виражаються наступним чином. В першу чергу пацієнта турбує розвиток диспепсичних розладів. Постійно виникають порушення стільця. Пацієнт може скаржитися на розвиток запору або діареї. Спроба нормалізувати харчування не сприяє поліпшенню стану, оскільки проблема полягає в порушення процесу всмоктування поживних речовин у кишечнику. Пацієнт може відчувати тупий, переймоподібний біль у животі.
У ряді випадків розвивається гіповітаміноз — у пацієнта утворюються заїди в куточках рота, шкірні покриви і слизові оболонки стають сухими. Алергічний синдром виражається у вигляді свербежу шкіри та алергічних висипань.
До загальних симптомів відносять розвиток стомлюваності, слабкості, головного болю, запаморочень, порушень сну.
Терапія в даному випадку повинна розпочатися негайно, оскільки є ризик розвитку необоротних процесів.
Профілактика дисбактеріозу
При виявленні перших ознак захворювання не рекомендовано починати самолікування. Тільки в тому випадку, якщо лікар призначив використання антибіотика, але не уточнив, чи варто приймати пробіотик, необхідно пам’ятати – використання таких ліків, як Лінекс, Хілак або Бактисубтил, необхідно. Це дозволить запобігти розвиток неприємного ускладнення у вигляді дисбактеріозу. Після закінчення прийому антибактеріальних препаратів можна пропити курс сорбентів.
У звичне меню рекомендовано ввести кисломолочну продукцію (вживати до 3-5 разів на тиждень), а також продукти, у складі яких є харчові волокна. Такий раціон дозволяє нормалізувати стілець і сприяє відновленню нормальної мікрофлори кишечника.
Якщо спостерігається ослаблення імунної системи, необхідно обговорити з лікарем можливість застосування препаратів-імуномодуляторів, а також вітамінно-мінеральних комплексів.
