Реактивний артрит: лікування та принципи діагностики

Зміст

Реактивний артрит (РА) належить до групи серонегативного спондилоартропатий. В неї також включено хворобу Бехтерева, деякі форми псоріатичного артриту, энтеропатический артрит і недиференційована спонділоартропатія. Спочатку лікар ставить попередній діагноз спондилоартропатії, а потім після додаткового обстеження уточнює захворювання. Діагноз «реактивний артрит» повинен бути підтверджений, оскільки лікування цієї хвороби має деякі особливості.

Зміст

1 Діагностика
2 Лікування
3 Прогноз

Діагностика

Попередній діагноз спондилоартропатії ставиться, якщо у хворого є болі в спині і/або ураження суглобів. Біль у спині повинна відповідати як мінімум чотирьох з перерахованих критеріїв:

початок у віці молодше 45 років;

поступове наростання;

полегшення після навантаження і руху;

ранкова скутість;

тривалість не менше 3 місяців.

При спондилоартропатиях асиметрично уражаються суглоби нижніх кінцівок.

Крім болю в спині і артриту, у хворого має визначатися, як мінімум, ще один з перерахованих нижче ознак:

наявність у батьків, дітей, братів або сестер пацієнта наступних захворювань: псоріаз, анкілозуючий спондиліт, реактивний артрит, гострий увеїт, запальне захворювання кишечника;

наявність у пацієнта псоріазу або запального захворювання кишечника;

непостійні болі в крижовій області;

болючість зв’язок стопи або ахіллового сухожилля;

діарея або негонококковый уретрит протягом місяця, що передував розвитку артриту;

рентгенологічні ознаки зі сакроілеїтом.

Отже, при відповідності таким діагностичним критеріям у пацієнта діагностується спонділоартропатія.

На користь РА у такого хворого будуть свідчити наступні клінічні ознаки:

асиметричне ураження одного або декількох суглобів нижніх кінцівок (моно – і олігоартрит);

ознаки діареї або уретриту протягом місяця до появи артриту;

болі в області прикріплення ахіллового сухожилля і в п’ятах;

лабораторне підтвердження інфекції, особливо при її відсутності явних ознак.

Для лабораторного підтвердження перенесеної інфекції використовують такі методи:

Імунологічний — виявлення антигенів хламідій або антитіл до них в клітинах мазка з уретри, синовіальної рідини та крові, а також пошук антитіл до бактерій кишкової групи.

Морфологічний – пошук збудників під мікроскопом, імунофлюоресцентний аналіз.

Культуральний – виділення хламідій в культурі клітин.

Молекулярно-біологічний – виділення генетичної структури збудника за допомогою полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР).

Бактеріологічне дослідження калу.

При додатковому дослідженні визначаються такі ознаки:

в загальному аналізі крові зміни відповідають запалення – лейкоцитоз, збільшення швидкості осідання еритроцитів і кількості тромбоцитів; в подальшому може розвинутися помірна анемія;

в загальному аналізі сечі досить важливо виявлення лейкоцитів, що свідчать про запальний процес сечовивідних шляхів;

у частини хворих визначається носійство HLA-В27 антигену – маркерів генетичної схильності людини до РА;

суглобова (синовіальна) рідина запального характеру, з нормальним вмістом глюкози.

Рентгенологічне дослідження не виявляє яких-небудь специфічних ознак РА.

Діагноз «реактивний артрит» можна виключити у випадках, якщо доведено, що інша причина артриту:

інші спондилоартропатії;

стрептококовий, септичний або кристалічний артрит;

хвороба Лайма.

Лікування

Терапія РА повинна бути комплексною і включати етіотропну, патогенетичну та симптоматичну.

Етіотропна терапія спрямована на викликав його інфекційне захворювання. Причиною РА є найчастіше хламідійна інфекція. Для її лікування протягом максимум 1 місяця призначається антибактеріальна терапія з застосуванням макролідів (азитроміцин), доксицикліну або фторхінолонів (ципрофлоксацин). Одночасно доцільно призначати протигрибкові препарати (ністатин). Після завершення курсу лікування необхідно повторно обстежити пацієнта. Обов’язково лікування статевого партнера.

При підтвердженої кишкової інфекції найчастіше використовують аміноглікозиди (гентаміцин) або фторхінолони.

Патогенетична та симптоматична терапія спрямована на пригнічення розвитку хвороби і зняття її симптомів. Вона включає нестероїдні протизапальні препарати (диклофенак, ібупрофен, німесулід), внутрішньосуглобове введення глюкокортикостероїдів, імуномодулюючі засоби (лікопід). При тяжкому перебігу захворювання можлива пульс-терапія глюкокортикоїдними гормонами або призначення імуносупресивних препаратів (сульфасалазин, метотрексат).

Лікування РА народними засобами відноситься до методів з недоведеною ефективністю. З іншого боку, досить часто можна почути про те, що рецепти нетрадиційної медицини допомагають швидше впоратися з хворобою, полегшують її симптоми.

Відомим засобом при артритах є компреси з попередньо нагрітим тертою сирою картоплею. Їх можна використовувати перед сном, ретельно накривши зверху поліетиленом і рушником. Також суглоб можна обернути на ніч листям капусти або лопуха.

Вважається, що знеболюючим ефектом володіє настоянка квітів бузку на спирті. Банку, наповнену на дві третини суцвіттями, доливають до верху спиртом або горілкою, потім наполягають в темному місці три тижні і натирають уражені суглоби.

Полегшити біль і запалення допоможуть малина, звіробій, аїр, хміль, деревій та інші трави. Їх слід заварювати, як чай, і приймати два-три рази на день тривалий час.

Прогноз

Дебют захворювання зазвичай триває до 3 місяців. Іноді симптоми хвороби зберігаються протягом більш тривалого часу. Найчастіше це пов’язано з повторним зараженням інфекційним захворюванням. Хронічний РА виникає приблизно у 1/5 – ? хворих, особливо якщо в дебюті спостерігалася тріада Рейтера (артрит, уретрит, ураження очей). Приблизно у кожного десятого хворого РА призводить до втрати працездатності. Смертельні випадки захворювання можуть бути пов’язані з амілоїдозом або важким міокардитом.