Рефлексотерапія – збірне поняття, яке включає в себе обширну базу діагностичних і лікувальних прийомів для впливу на організм людини.
Згідно з ученням про акупунктуру, на шкірному покриві людини знаходиться величезна кількість біоенергетичних точок, які з’єднані між собою енергетичними меридіанами. Всього відомо 14 меридіанів і близько 700 точок, з яких для лікування використовують 150.
Зміст
- 1 Історична довідка
- 2 Методи рефлексотерапії
- 2.1 За місцем впливу
- 2.2 За методом впливу
- 3 Свідчення
- 4 Протипоказання
- 5 Побічні дії
Історична довідка
Важко назвати точний час появи вчення про методики впливу на біологічно активні точки організму. Але на поверхні тіла знайденої в Італії мумії крижаного людини (Еці), вік якої понад 5300 років, виявлено близько 15 татуювань. Цікаво, що їх розташування відповідає точкам сучасного голковколювання. Ця знахідка є підтвердженням гіпотези, що люди на межі кам’яного і мідного століть вже володіли знаннями в області акупунктури.
Відомо, що вплив на певні точки шкірного покриву практикували стародавні народи: інки, римляни і єгиптяни.
У Стародавньому Китаї акупунктурні знання передавалися в усному вигляді аж до III століття до н. е.., потім всі навички, філософію і релігійні світогляду спали записувати. Акупунктура досягла розквіту в II столітті н. е. і була популярна не тільки в Китаї, але і в Індії, Монголії, Японії та інших країнах. Потім настав спад інтересу до впливу на активні точки і забуття — настала ера медикаментозного лікування.
У XVI столітті місіонери познайомили Європу з цим методом нетрадиційної медицини, але правильних схем меридіанів і точок не було, тому акупунктура втратила свою привабливість і визнавалася шарлатанством.
Сучасним уявленням і методиками рефлексотерапії ми зобов’язані американському ЛОР-лікаря Вільяму Фітцджеральда, який помітив зв’язок між впливами на певні зони, зниженням місцевого больового синдрому і поліпшенням функції органів.
В процесі обстеження він розділив тіло на 10 вертикальних зон і виділив той факт, що вплив на одну точку зцілює всю «відповідальну» зону.
Подальші дослідження привели доктора Фіцджеральда та його колегу доктора Бауэрса до систематизації всіх отриманих даних і публікації теорії терапії рефлекторних зон в 1917 р. Послідовником у вивченні рефлексотерапії став американський доктор Рілей, який сконцентрував свою увагу на вивчення біоенергетичних точок стопи.
Відновлення інтересу відбулося в 1930-х завдяки проведеним дослідженням і поповнення втрачених даних китайським педіатром Чен Даньань.
В Росії цю методику активно застосовують з 1960-х років, коли уряд СРСР наказало вивчати і розробляти акупунктуру. Вітчизняні фізіотерапевти досягли успіху у використанні даного методу лікування. За допомогою впливу на активні точки можна відновити «здорові» вібрації і вилікувати захворювання шляхом відновлення нормального енергетичного потоку у всьому організмі.
Методи рефлексотерапії
За місцем дії
Аурикулотерапия – це вплив на біоенергетичні точки вушної раковини натисканнями, голками та іншими методами. На поверхні вушної раковини налічується близько 100 точок. У нормі всі вони безболісні і не відрізняються від оточуючих тканин зовнішнім виглядом. При появі будь-якого захворювання «відповідальна» за уражений орган точка при впливі на неї відповідає виникненням больового синдрому, а також може змінитися шкірний покрив в області точки: проявиться почервоніння, блідість, лущення, набряк та інші зміни.
Краніальна акупунктура – вплив на біологічно активні точки голови;
Педопунктура – акупунктура стопи;
Манопунктура – вплив на долоню;
Періостальна акупунктура – вплив на область окістя в області ураження при дегенеративно-дистрофічних захворюваннях і ураженнях суглобів;
Корпоральна рефлексотерапія – вплив на біоенергетичні точки, розташовані на корпусі.
За методом впливу
Голкотерапія – вплив на активні точки організму шляхом проникнення срібних, сталевих або золотих голок в шкірний покрив. Вибір матеріалу, з якого виконана голка, залежить від бажаного ефекту.
Микроиглотерапия – вплив на точки вуха або корпусу голками, тривала експозиція – до 7-10 днів.
Термопунктура – вплив на певні ділянки шкірного покриву джерелом тепла – полиновим конусом або сигаретою. Існують наступні методики: дистанційна (прогрівання), опікова (припікання до I—III ступеня), термоиглорефлексотерапия, накладання гірчичників, вплив інфрачервоним світлом, пором.
Кріопунктура – вплив на точки холодом, в тому числі спільно з голковколюванням (криоиглорефлексотерапия).
Акупресура – точковий масаж, що виконується подушечками пальців.
Електропунктура – апаратна голкотерапія з використанням електростимуляції.
Фармакопунктура – введення в область біологічно активних точок лікарських препаратів.
Гомеосініатрія – введення в область акупунктури гомеопатичних препаратів, відповідних лікування певної патології.
Баночний масаж – проводиться ковзаючими рухами по меридіанах або при створенні певного тиску вакуумом на конкретні точки.
Поверхнева голкорефлексотерапія – вплив гладкими роликами, пучком голок або молоточками з шипами.
Магнітопунктура – вплив на точки постійним магнітним полем. Іноді застосовується в поєднанні з банковим масажем.
Цуборефлексотерапия – метод, поширений в Японії. Полягає в натисканні металевими кульками на область певних точок.
Аплікації пластин, виконаних з різних металів – золота, срібла, цинку, міді і т. д. в залежності від бажаного ефекту і наявного захворювання. Процедура пролонгованої дії – вибрані пластини фіксуються на шкірному покриві людини на 5 діб.
Вібромасаж – вплив механічними коливаннями визначеної частоти протягом 20-30 хвилин.
Інші види рефлексотерапії – микроволново-резонансна рефлексотерапія, змішані методики, електрофорез, гідротерапія, имплантационная і т. д.
Вибір методу для конкретної людини залежить від безлічі чинників – його віку, стану здоров’я, наявності певних патологій і станів, професіоналізму лікаря, що проводить процедуру та оснащення кабінету рефлексотерапії.
Свідчення
Показаннями до проведення процедур рефлексотерапії є:
Протипоказання
Рефлексотерапія відрізняється хорошою переносимістю, вираженим лікувальним ефектом і великою кількістю терапевтичних ефектів. Але все ж це метод лікування, тому не слід нехтувати трохи наявними до нього протипоказаннями. До них відносяться:
Кількість процедур залежить від стану пацієнта, наявності захворювання, індивідуальної реакції на лікування і завжди індивідуально. Тривалість сеансу рефлексотерапії строго індивідуальна, в середньому процедура триває від 10 хвилин до 1 години.
Побічні дії
Після проведених процедур можуть виникнути такі негативні реакції з боку організму:
- Поява кашлю або захриплості голосу;
- Озноб, загальна слабкість;
- Діарея, прискорене сечовипускання;
- Артралгії (біль у суглобах).
Ці явища є сприятливою ознакою активації енергетичного потоку, які швидко і безслідно пройдуть. В деяких випадках ці стани можуть взагалі не виникати.
Слід зазначити, що бувають випадки несприйнятливості пацієнтів до рефлексотерапії. Розрізняють первинну резистентність – виникає із-за недостатньої циркуляції енергії в організмі, що є наслідком перенесеного тяжкого захворювання, алкогольної інтоксикації, важкого стану людини тощо, а також літнього віку, і вторинну – вона може виникнути при дуже тривалому та інтенсивному лікуванні. У цьому випадку необхідно зробити перерву для відпочинку організму.
У будь-якому випадку перед початком курсу рефлексотерапії необхідно проконсультуватися з рефлексотерапевтом або фізіотерапевтом для визначення показань і протипоказань до методики, а також визначення конкретного виду впливу та індивідуальних особливостей процедур.