Що це таке – ревматизм називають системне запальне захворювання, яке вражає переважно серце, а також суглоби, внутрішні органи, нервову систему.
Основну роль в патології відіграють бактерії з групи стрептококів. Ревматизм вважається одним з найбільш небезпечних захворювань, яке за певних обставин може призвести до смерті.
Найчастіше він вражає людей молодого віку і дітей, у яких після перенесених хвороби нерідко розвиваються важкі ускладнення, такі як порок серця, інфаркт.
Причини ревматизму
Яким чином розвивається ревматизм, і що це таке? Виникнення ревматизму у переважній числі випадків викликано особливим видом стрептококової інфекції, а саме бета-гемолітичним стрептококом групи А. Цю теорію підтверджує той факт, що у людей, що перенесли ревматизм, при аналізі крові виявляють у високих титрах імунні противострептококковые антитіла.
Зазвичай ревматизму передують хвороби горла і носоглотки: гнійна ускладнена ангіна, хронічний тонзиліт або фарингіт. Приблизно 0,33-3 % випадках зараження стрептококовою інфекцією у людини розвивається ревматизм. При цьому запальні процеси в різній мірі впливають на всі органи, але найбільше страждає серце.
У патогенезі захворювання виділяють декілька стадій запального процесу:
- мукоїдне набухання
- фібриноїдне просочування
- клітинна інфільтрація
- стадія склерозування
Вчені довели, що існує також і спадкова схильність до появи ревматизму. Помічено, що у деяких людей імунна система виявляє гіперреакцію на імунні антигени, які з’являються внаслідок перенесеної стрептококової інфекції. Саме такі люди найбільше схильні до ревматизму. Генетичні дослідження доводять, що ця схильність передається у спадок, і ризик захворіти на ревматизм значно підвищується у тих людей, чиї близькі родичі хоча б раз їм перехворіли.
Також дослідження певних генетичних маркерів довели, що найбільше хворих на ревматизм серед тих, у кого друга чи третя група дах.
Симптоми ревматизму
У переважній числі випадків при ревматизмі відбувається ураження великої кількості органів. У першу чергу страждають сполучні тканини серця: ревматизм міокарда спостерігається практично в 90 % випадків.
У хворих літнього віку може нерідко діагностують ізольоване ураження суглобів або шкіри.
Перші симптоми ревматизму починають проявляти себе вже через кілька тижнів після того, як людина перехворіла ангіною або іншим інфекційним стрептококових захворюванням. Найчастіше хвороба дає про себе знати підвищеною температурою (іноді і до 40 градусів), болями в суглобах, лихоманкою, сильною слабкістю. В першу чергу, з’являються симптоми ревматизму серця, так званого ревмокардиту.
При цьому запальний процес зачіпає одну або кілька оболонок органу. Хворий при найменшому русі відчуває прискорене серцебиття і задишку, а якщо інфекція вразила перикард, то можуть бути присутнім також і больові відчуття.
У 25 % випадків ревматизм вражає суглоби і викликає поліартрит. Як правило, страждають крупні суглоби – ліктьові, колінні, гомілковостопні. У хворого присутні больові відчуття, набряк і почервоніння в уражених зонах.
У деяких випадках ревматизм вражає центральну нервову систему, викликаючи васкуліт дрібних судин головного мозку. При цьому спостерігається так звана ревматична хорея, відома ще як танець святого Вітта. Хворий поводиться неспокійно, гримасує, їй важко виражати свої думки й координувати рухи.
Ревматизм має і шкірні прояви. Найчастіше це шкірна еритема або ревматичні вузлики. Еритема з’являється переважно на стегнах або гомілках, вона має блідо-рожевий колір і кольцевидную форму. Ревматически вузлики утворюються під шкірою, вони щільні і безболісні. З’являються такі висипання в області суглобів, по ходу сухожиль, апоневрозах.
Лікування ревматизму
У разі ревматизму лікування починають насамперед із боротьби з її збудником – бета-гемолітичним стрептококом. На сьогоднішній момент найбільш ефективним препаратом для даної мети вважається пеніцилін. Його використовують, як правило, у початковій, гострій фазі захворювання. Потім застосовують пролонговані форми пеніциліну – біцилін-3 і біцилін-5. При непереносимості пеніциліну призначають антибіотик еритроміцин.
Лікування ревматизму також включає в себе обов’язкову терапію запального процесу, незалежно від його локалізації. Сучасна медицина на цьому етапі застосовує нестероїдні протизапальні препарати, такі як аспірин, вольтарен, індометацин, диклофенак.
Під час гострого періоду перебігу ревматизму використовують також і стероїдні протизапальні ліки, наприклад, преднізолон. Курс лікування такими препаратами проводиться не довше 1, 5 місяці під суворим лікарським контролем.
Профілактика
Профілактика ревматизму буває первинною і вторинною. Завдання первинної профілактики даної хвороби полягає в тому, щоб не допустити можливого розвитку ревматизму у людини, який їм ні разу не хворів. Вона включає в себе загальноприйняті заходи по організації здорового та правильного режиму сну, харчування і праці.
Також до таких заходів відноситься ізоляція хворих стрептококову ангіну. Не дивлячись на те, що ревматизм не заразний, ангіна з легкістю передається від хворої людини до здорової (див. симптоми ангіни). А саме ця хвороба в переважній кількості випадків призводить до ревматизму.
Вторинна профілактика спрямована на те, щоб людина, яка в свій час перехворів на ревматизм, зміг уникнути його рецидивів. Для цього людина зобов’язаний довгі роки перебувати під спостереженням кваліфікованих лікарів, при цьому бажано стояти на обліку ревматологічного відділення місцевої клініки.
Ключовою ланкою профілактики ревматизму останні кілька десятків років вважається застосування біциліну. Цей антибіотик призначають практично всім людям, що перенесли ревматизм, незалежно від стану уражених органів. Біцилінопрофілактики проводиться досить тривалий час — від 3 до 5 років. У зимовий період часу її радять поєднувати з прийомом вітаміну С. Протипоказанням до використання бицилинна є схильність до тромбоутворення, стійка стадія недостатності кровообігу.
Ускладнення ревматизму
Одним з найбільш важких ускладнень при ревматизмі є його згубний вплив на роботу серця. В залежності від того, яка оболонка органу була вражена при хворобі, може сформуватися міокардіосклероз, миготлива аритмія, а також недостатність кровообігу.
В особливо важких випадках, якщо у період хвороби були зачеплені внутрішні оболонки серця і був діагностований ендокардит, розвивається порок серця. Саме сформувався порок в більшості випадків може привести до летального результату.
В результаті ураження серця та дисфункції його роботи, після перенесеного ревматизму, існує великий ризик тромбоемболій великих артерій. Найчастіше трапляються інфаркти легенів, селезінки, нирок, серця. Вони теж можуть стати причиною смерті пацієнта.
Прогноз
Прогноз при захворюванні на ревматизм залежить, в першу чергу, від своєчасності діагностики та лікування. Так як формування найнебезпечнішого з ускладнень при ревматизмі – вади серця, відбувається у гострій фазі, то саме в цей період дуже важливо пройти курс лікування потрібне антибіотиком.
Найбільшому ризику піддаються діти та підлітки, адже саме в цьому віці хвороба найчастіше дає ускладнення на серце. У людей старшого віку зустрічаються переважно суглобові або шкірні прояви ревматизму, при яких прогноз більш сприятливий. Істотний вплив на прогноз при ревматизмі має число рецидивів, тому велику увагу слід приділяти їх профілактиці.
Що стосується можливого летального результату при ревматизмі, то при сучасному рівні медицини таке сьогодні трапляється вкрай рідко. Згідно з останніми даними смертність становить близько 4 % від загального числа випадків захворювання на ревматизм. Для порівняння: у 50-х рр. минулого століття ця цифра становила цілих 30%.
