Ревматизм хребта являє собою хронічне захворювання хребта запального генезу, яке може вражати серце, стінки аорти, очі, викликати запальний процес в місцях кріплення сухожиль і в суглобах кінцівок. Дане захворювання відноситься до спондилатропатиям. Його часто пов’язують з хворобою Бехтерева. Хвороба Бехтерева – це хронічне системне ураження суглобів. Для цього стану характерні ураження паравертебральних м’яких тканин, крижово-клубових зчленувань, а також суглобів хребта.
У даній статті ми опишемо симптоми ревматизму хребта, основні причини його розвитку, а також розглянемо методи діагностики і лікування ревматизму спини.
Таке захворювання, як ревматизм хребта однаково часто спостерігається як у чоловіків, так і у жінок, але у чоловічої половини населення захворювання має більш важкий перебіг.
Причини захворювання
На сьогоднішній день точні причини виникнення невідомі. Ревматизм може бути результатом перенесеного реактивного артриту, але найважливішим патогенетичним чинником є генетична схильність (антиген HLA B27.) Існує думка про те, що головну роль у виникненні даного стану відіграють штами Klebsiella та інші ентеробактерії.
Симптоми
Для початкового етапу захворювання характерні ураження зв’язкового апарату хребта. З’являються скарги на скутість і больовий синдром в області попереку і крижів, який може виникати в стані спокою (ніч і ранок), і зменшується при рухах і під час вправ.
По мірі прогресування ревматизму больовий синдром посилюється і захоплює весь хребет. В цей період спостерігаються характерні ознаки – хронічна сутулість і дугоподібне викривлення хребта.
У окремої групи пацієнтів в запальний процес втягуються очі, суглоби рук і ніг і виникає набряк колін. Досить часто має місце больовий синдром, що зачіпає область грудної клітини.
Симптоми ревматизму хребта досить часто відрізняються короткочасним перебігом. Симптоми стихають, потім знов проявляються через якийсь певний період часу. Характерна ознака – біль в хребті при нахилах вперед. Між хребцями утворюються синдесмофіти (кісткові мости). Відбувається дугоподібне зміна постави і знижується гнучкість хребта. Також мають місце ураження суглобів рук і ніг. Досить часто страждають суглоби колін і плечей.
У деяких пацієнтів наступні стадії захворювання характеризуються запальним ураженням очей – иритом.
Інформація про діагностиці
Дане захворювання досить важко діагностувати, адже біль у спині для багатьох людей є звичайним явищем. Іноді діагноз «ревматизму хребта» встановлюється по закінченню п’яти або навіть десяти років після з моменту виникнення перших характерних ознак.
Постановка діагнозу грунтується на даних рентгена крижового відділу хребта, на якому виявляються вогнищеві зміни. На більш пізніх стадіях підтвердженням діагнозу є наявність кісткових мостів (синдесмофітов) між хребцями. Аналіз крові показує високий рівень запалення і знижений гемоглобін. У випадках, коли н аналіз крові не виявляє особливих змін, тобто, відсутня ревматичний фактор, призначається спеціальне дослідження на предмет наявності антигену HLA-B27.
Терапія ревматизму хребта
Лікування ревматизму спини повинно бути комплексним і включає в себе заняття фізкультурою, фізіотерапевтичні заходи та медикаментозне лікування. Для молодих пацієнтів необхідні заняття фізкультурою з інструктором, це дозволить підтримувати нормальну поставу і значно знижує перебіг захворювання.
Медикаментозне лікування ревматизму хребта є ефективним при легкому перебігу захворювання або на ранніх стадіях. Терапія включає призначення болезаспокійливих і нестероїдних протизапальних засобів. Препарат Сульфасалацин застосовують з метою запобігання подальшого розвитку захворювання нас ранніх стадіях. Також має місце призначення різних антиревматичних препаратів залежно від стану пацієнта.
У випадках втягнення в запальний процес суглобів колін і стегон, пацієнтам рекомендовано призначення оперативного втручання та протезування суглобів.
При наявності болю і почервоніння очей необхідно відвідати фахівця – окуліста з метою встановлення діагнозу.
Профілактика
Найкраще лікування ревматизму хребта – це його профілактика. Дане захворювання є невиліковним, але його можливо запобігти. У більшості пацієнтів зберігається загальна працездатність, і тільки у невеликої групи виникає інвалідність.