Зміст
- 1 Діагностичні ознаки та критерії
- 2 Як діагностувати хворобу на ранній стадії?
- 3 Лабораторні та інструментальні методи діагностики
- 4 З чим диференціюють ревматоїдний артрит?
Діагностика ревматоїдного артриту (РА) це досить складне завдання для фахівців будь-якого профілю. При типовому клінічному перебігу захворювання постановка діагнозу зазвичай не викликає труднощів, проте різноманіття варіантів цієї патології не завжди дозволяє запідозрити і вчасно діагностувати хворобу.
Діагностичні ознаки та критерії
Особливу складність представляє діагностика захворювання на ранній стадії, коли симптоми досить неспецифічні (наприклад, невелике підвищення температури тіла, слабкість, стомлюваність), немає типового симетричного поліартриту і характерних рентгенологічних змін, а лабораторні показники не завжди однозначно свідчать на користь цієї хвороби.
Діагностика в розгорнутій стадії хвороби базується на сукупності ряду ознак і критеріїв. Так, у першу чергу фахівці звертають увагу на поєднання хронічного симетричного поліартриту (тобто поразки відразу декількох суглобів), характерних змін на рентгені (ерозії, навколосуглобових остеопороз) і позитивних лабораторних проб.
Існують так звані діагностичні критерії ревматоїдного артриту, які дозволяють достовірно поставити цей діагноз. Ці критерії наступні:
Наявність МІНІМУМ 4 з 7 поданих критеріїв робить діагноз РА достовірним! Крім того, критерії 1-4 включно повинні спостерігатися у пацієнта ЯК МІНІМУМ 6 тижнів!
Більш сучасними і достовірними є діагностичні критерії ревматоїдного артриту Американської колегії ревматологів (ACR) 2010 року, які являють собою бальну систему, де кожного симптому та ознакою присвоюється бал, які потім сумуються. Ці критерії наступні:
A. Ураження суглобів:
- 1 великий суглоб – 0 балів
- 2-10 великих суглобів – 1 бал
- 1-3 дрібних суглобів – 2 бали
- 4-10 дрібних суглобів – 3 бали
- більше 10 суглобів, з яких як мінімум 1 дрібний – 5 балів
B. Тести на РФ і АЦЦП:
- Негативні – 0 балів
- Слабо позитивні тести на РФ і АЦЦП – 2 бали
- Сильно позитивні тести на РФ і АЦЦП – 3 бали
C. Підвищення ШОЕ та С-реактивного білка:
- ШОЕ та С-реактивний білок в нормі – 0 балів
- Підвищення ШОЕ та С-реактивного білка вище норми – 1 бал
D. Тривалість присутності симптомів:
- Менше 6 тижнів – 0 балів
- Більше 6 тижнів – 1 бал
Наявність як мінімум 6 балів з усіх категорій (A-D) робить діагноз достовірним!
Як діагностувати хворобу на ранній стадії?
Звичайно ж, дані діагностичні критерії добре “працюють” при наявності розгорнутої, вираженої симптоматики захворювання. Але давно доведено, що найбільш ефективного результату лікування можна добитися саме на ранній стадії РА. З цієї причини діагностика ранніх ознак цієї патології це одна з найбільш важливих і складних завдань сучасної ревматології. Однак розроблені “робочі” критерії діагностики раннього ревматоїдного артриту:
- Наявність артриту не менше 3 суглобів;
- Суглоби вражені симетрично (тобто на обох половина тіла);
- Залучення в патологічний процес в першу чергу суглобів кистей;
- Скутість вранці в суглобах не менше 30 хвилин;
- Підвищення ШОЕ до 25 мм/год і більше.
Лабораторні та інструментальні методи діагностики
В діагностиці ревматоїдного артриту мають значення як лабораторні, так і інструментальні методи обстеження. Найбільш важливим і сучасним маркером цієї патології є визначення АЦЦП (антитіла до циклічного цитруллинированному пептиду). Виявлення цього показника у хворих на РА стало важливою віхою в розробці ефективної діагностики хвороби, тому на сьогоднішній день саме АЦЦП є найбільш чутливим і специфічним лабораторним критерієм хвороби.
Величезне значення визначення АЦЦП надається ще і тому, що вони дуже корисні при діагностиці саме ранніх проявів артриту. АЦЦП володіють високою специфічністю при цій хворобі, тому позитивний тест на АЦЦП з великою часткою ймовірності свідчить на користь даного діагнозу, тоді як інші маркери, про яких мова піде нижче, можуть давати хибнопозитивний результат при інших захворюваннях або зовсім бути негативними. Підвищення АЦЦП більше 5 Одиниць/мл достовірно свідчить на користь РА (достовірність близько 70-80%).
Необхідно звернути увагу на зміни в аналізах при ревматоїдному артриті, мають значення підвищення ШОЕ, С-реактивного білка, зміни в загальному аналізі крові (звертають увагу на такі показники: кількість еритроцитів і гемоглобіну, лейкоцитів, тромбоцитів). Всі ці зміни носять неспецифічний характер, тобто вказують на наявність в організмі будь-якого запального процесу (будь-якого) і можуть лише наштовхнути на думку про артриті.
Більш інформативним у діагностиці є визначення ревматоїдного фактора (РФ) в сироватці крові і суглобової рідини. Однак слід пам’ятати, що РФ може бути відсутньою (серонегативная форма РА) або ж з’явитися потім, на більш пізніх стадіях. Крім того, він може давати хибнопозитивний результат у літніх людей і при інших хронічних хворобах (наприклад, хронічному гепатиті, тиреоїдиті та ін). Наявність тільки лише позитивного ревматоїдного фактора не дає лікарю право однозначно ставити діагноз ревматоїдного артриту, однак при наявності ще й відповідної клінічної картини у вигляді типового поліартриту, робить цей діагноз достовірним.
Інші показники запалення, такі як антинуклеарні антитіла і LE-клітини також можуть виявлятися у деяких пацієнтів. При дослідженні синовіальної (суглобової) рідини звертають увагу на такі зміни: підвищення вмісту лейкоцитів, збільшення білка, зниження концентрації глюкози.
Серед методів інструментальної діагностики має значення рентгенографія уражених суглобів. Зміни на рентгені досить типові, що дозволило виділити так звані рентгенологічні стадії ревматоїдного артриту:
Визначення рентгенологічних ознак артриту дозволяє призначити відповідне лікування і передбачити прогноз захворювання. Однак найбільш достовірним методом візуалізації суглобів є, звичайно ж, магнітно-резонансна томографія (МРТ). Так, МРТ може виявити ознаки ревматоїдного артриту ще до виражених змін на рентгені (так звана, дорентгенологическая стадія). При дослідженні визначається своєрідний “кістковий набряк”, який є передвісником ерозій при цьому захворюванні.
Ультразвукове дослідження суглобів найбільш інформативно при наявності рідини (гною) в суглобах, тобто сини.
При розвитку позасуглобових поразок при даному захворюванні мають значення наступні методи діагностики: УЗД внутрішніх органів, ехокардіоскопія, рентгенографія або КТ грудної клітини та ін.
З чим диференціюють ревматоїдний артрит?
Диференціальна діагностика ревматоїдного артриту проводиться з іншими запальними захворюваннями суглобів (реактивними артритами і артропатії, спондилоартрит), системним червоним вовчаком, системною склеродермією, остеоартритом, подагру. При підозрі на ревматоїдний артрит вам негайно слід звернутися до лікаря-ревматолога.