Що це таке – запалення слизової оболонки носа називають «риніт», який у побуті називають нежиттю.
Кожна людина стикався з цим синдромом, що виникають зазвичай у сукупності з основним захворюванням.
Для риніту характерна закладеність носа з рясним відділенням слизового секрету. Розрізняють кілька форм ринітів, кожна з яких виникає з певних причин.
Розвитку риніту у більшості випадків сприяють переохолодження, запиленість повітря, а також наявність гострих інфекцій. Без лікування риніт може перейти в хронічну форму.
Причини і види риніту
Яким чином розвивається захворювання, і що це таке? Існує безліч причин розвитку риніту, які визначають його форму.
Так, серед причин виникнення запалення слизової носа виділяють інфекції та віруси, алергени, наприклад, пил або пилок, а також холодне повітря і частинки дратівливих речовин. Щоб провести ефективне лікування, необхідно розуміти, що саме послужило причиною розвитку риніту.
Реакція на один і той самий подразник у людей індивідуальна, тому визначити без допомоги фахівця причину риніту і призначити адекватне лікування буває справою складним. Неправильне лікування риніту може викликати ряд ускладнень.
Класифікацій ринітів досить багато, але в загальному можна поділити на гострий риніт, хронічний і вазомоторний.
Гострий риніт розвивається під впливом вірусів, інфекцій або грибків. Варто відзначити, що людина практично кожен день виявляється під впливом патологічних мікроорганізмів, але в більшості випадків загальний і місцевий імунітет захищає його від хвороб.
Дана форма виникає на тлі переохолодження і зниження загального або місцевого імунітету, наприклад, в холодний осінній період або навесні, коли багато людей страждають від нестачі вітамінів. Людина з адекватними захисними силами здатний протидіяти впливу вірусів та інфекцій.
Крім цього, до гострих ринітів відносять також алергічний риніт, який виникає як реакція на який-небудь алерген. Він може з’явитися у визначений час року, наприклад, під час цвітіння певних кольорів (див. алергія на цвітіння), а також виключно при наявності алергену в повітрі, що говорить про постійної алергії.
Хронічний риніт є стійким і часто загострюється запаленням слизової оболонки носа. Він може виникнути як результат недолеченного гострого риніту, як ускладнення первинного захворювання або травми, а також внаслідок постійного впливу несприятливих факторів навколишнього середовища, наприклад, запиленого і сухого повітря.
Іноді риніт не пов’язаний з інфекційними захворюваннями або алергією. Людина може страждати від постійного нежитю внаслідок викривлення носової перегородки, що утворилися поліпів, шипів, гребенів. В такому випадку має місце так званий вазомоторний риніт.
Крім того, він також виникає у відповідь реакції організму на зміну тонусу судинної стінки, що характерно для деяких захворювань (вегето-судинна дистонія, гіпотонія тощо).
Симптоми риніту
Клінічні симптоми риніту залежать в першу чергу від його виду, а також від стану здоров’я людини. Гострий риніт проявляє себе за допомогою декількох стадій, у кожної є свої ознаки:
Для першої стадії риніту характерно подразнення слизової оболонки носа, що виражається у відчутті печіння та свербежу. Людина починає часто чхати, нерідко з’являється сльозотеча. Так як гострий риніт завжди пов’язаний з основним захворюванням інфекційної або вірусної природи, що додаються симптоми первинного захворювання, наприклад, головний біль, температура, слабкість, біль у м’язах, кашель. У міру розвитку хвороби відчуття печіння в носі переходить в закладеність носа. З’являється нежить, який характерний для другої стадії риніту.
Друга стадія гострого риніту — стадія виділень, при якій чоловік страждає від рясного виділення зі слизової оболонки носа внаслідок її запалення. Виділення має водянисту консистенцію, з-за чого потрібне постійне прочищення носа. Тим не менш, закладеність носа на цій стадії все ще зберігається. У більшості випадків з’являється гугнявість, людина немов говорить «у ніс», а також знижується нюх.
Коли виділення набувають слизо-гнійний вигляд, то можна говорити про перехід риніту у третю стадію розвитку. Людина в цілому починає відчувати себе краще, але загальні симптоми риніту залишаються. Третя стадія риніту характерна тим, що виділення з носа стають більш густими, жовтими або зеленими на вигляд. Продукція секрету знижується, закладеність носа слабшає або зникає зовсім, але нежить при цьому залишається. На подальше одужання потрібно кілька днів.
Звичайно, не кожна людина проходить всі стадії гострого риніту. В залежності від сили імунітету розвиток нежиті може зупинитися на першій або другій стадії, після чого наступає швидке одужання. Але варто відзначити, що без належного лікування гострий риніт часто переходить в хронічну форму.
Для хронічної форми риніту характерні постійна закладеністю носа, що утруднює дихання людини, рясні виділення з носа водянистої або густої консистенції, зниження нюху, іноді з’являються сухі кірки, утворені з слизового секрету. Так як хронічний риніт є захворюванням постійним, то можуть почати мучити додаткові симптоми.
Наприклад, можуть з’явитися: хронічний головний біль, що виникає при загостренні риніту, кашель через подразнення горла, болі в горлі, отити, кон’юнктивіти, субдуральна температура і т. д.
Симптоми алергічного риніту включають в себе закладеність носа та наявність рясних водянистих виділень з носа. Іноді розвивається сльозотеча і кон’юнктивіт. Незважаючи на кількість симптомів, осіб з алергічним ринітом зазвичай відчуває себе добре. Симптоми завжди проходять, коли закінчується сезон алергії.
Вазомоторний риніт відзначається поперемінної закладеністю носа, що особливо помітно, коли людина знаходиться в лежачому положенні. Напади вазомоторного риніту в більшості випадків настають вранці і для них характерні відчуття печіння та свербежу в носі, а також рясне виділення.
Лікування риніту
Кожен з видів риніту вимагає своєчасного й адекватного лікування, яке дозволить знизити ризик розвитку ускладнень до мінімуму. Існують різні схеми терапії ринітів, які застосовуються в залежності від форми захворювання.
Гострий риніт лікують в сукупності з основним захворюванням. Показано промивають носоглотку процедури, що зменшує кількість виділеної слизу. Для полегшення дихання призначають судинозвужувальні препарати, застосування яких має контролюватися лікарем, так як вони часто викликають звикання. Антибактеріальну терапію призначають рідко, виключно у випадках гострого бактеріального риніту.
Хронічний риніт потребує більш ґрунтовного лікування. В залежності від форми захворювання призначають різну терапію. У більшості випадків потрібне промивання носоглотки, застосування судинозвужувальних препаратів, антисептиків, що пом’якшують мазей і олій від сухості слизової. У важких випадках хронічного риніту, коли людина абсолютно не може дихати носом, показано хірургічне лікування, яке полегшує носове дихання шляхом видалення нижньої носової раковини.
Лікування алергічного риніту зводиться до прийому антигістамінних препаратів, а також до використання судинозвужувальних крапель для носа.
Для вазомоторного риніту стандартна схема лікування малоефективна. Необхідна активна терапія первинного захворювання. У важких випадках показано оперативне втручання.
Ускладнення
Ускладнення ринітів розвиваються у разі неправильного лікування або його відсутність. Найчастіше відбувається поширення запалення. Воно спускається вниз, вражаючи гортань і бронхи. Внаслідок цього може виникнути ангіна, а також частий кашель через подразнення горла. Крім того, дуже часто, особливо у дітей на тлі гострого риніту, розвивається середній отит.
З вазомоторний риніт люди ледве можуть дихати носом. Це призводить до того, що дихання у них відбувається через рот, що збільшує ризик появи ангін, ларингіту або фарингітів.
Ускладненням алергічного риніту може стати кон’юнктивіт і, як наслідок, можливе подальше ураження очей аж до кератиту. Також іноді виникають алергічні дерматити. Варто відзначити, що всі перераховані вище ускладнення вдається легко уникнути, якщо вчасно провести адекватне лікування.
Профілактика
Профілактика риніту включає в себе комплекс заходів, що дозволяють уберегтися від простудних захворювань, які в більшості випадків призводять до нежиті.
До таких заходів відносять:
- загартовування, яке зміцнює захисні сили організму;
- превентивні заходи, які включають в себе процедури, що зміцнюють місцевий імунітет (промивання, фізіотерапія);
- прихильність здоровому способу життя;
- уникнення переохолодження організму і впливу інших негативних факторів, які можуть посприяти розвитку риніту.
При алергічному риніті профілактика полягає у діях людини, які дозволять йому уникнути зіткнення з алергеном. Дуже важливе значення також відіграє емоційна складова життя людини.
Необхідно по можливості мінімізувати стресові ситуації, які негативно впливають на імунітет, або вживати заходів, що дозволяють істотно зменшити вплив стресів на організм людини.
