Зміст:
- 1 Класифікація видів ринопластических операцій
- 2 Методи ринопластических операцій
- 3 Коли показана пластику носа
- 4 Протипоказання до операції
- 5 Небажані наслідки ринопластики
- 6 Відео
Ринопластика – це пластична операція на носі, спрямована на зміну його форми і додання найбільш сприятливого виду, на думку пацієнта. Часто люди вдаються до даної операції через наявність вроджених і набутих дефектів форми носа або коли він повністю або частково відсутня.
У сучасної косметологічної хірургії ринопластические операції мають дуже широке поширення. Такої тенденції сприяє мода на удосконалення людиною свого зовнішнього вигляду, а випадки явних важких дефектів носа поступово відійшли на другий план.
В даний час найчастіше пацієнту пропонують попередньо подивитися на очікувані результати операції за допомогою комп’ютерного моделювання. Таким чином, людина може попередньо оцінити зі сторони свій зовнішній вигляд після операції і обговорити з лікарем деталі операції, якщо це необхідно, або відмовитися від неї, побачивши, що вона просто не потрібна, що також не є рідкістю.
Класифікація видів ринопластических операцій
Залежно від мети проведення операції розрізняють наступні її види:
- первинна – та ринопластическая операція, що проводиться пацієнту вперше і застосовується для усунення косметичних недоліків, як вроджених (ніс з горбинкою, довгий, широкий, «гачком»), так і набутих (травматичне зміна форми і цілісності). Прикладом таких операцій може бути ринопластика кінчика носа;
- вторинна – має на увазі виправлення дефектів, які не вдалося усунути під час першої операції або які вона спровокувала при невдалому результаті;
- реконструктивна ринопластика – спрямована на відновлення анатомічних структур носа при важкому їх пошкодженні або повній відсутності, пов’язаних з порушеннями ембріонального розвитку, видаленням новоутворень або травматизацією. Для відновлення форми можуть використовуватися біологічні (з організму пацієнта: шкіра з голови, рук, хрящі вух, ребер і кістки ребер, стегон, черепа і т. д.) або штучні імплантати (силіконові, пластикові);
- септопластика – операції, спрямовані на відновлення прохідності носових ходів (наприклад, резекція носової перегородки).
Методи ринопластических операцій
У сучасній практиці використовуються два методи проведення ринопластических операцій:
- закритий метод – передбачає здійснення операційного доступу за допомогою розтину тканин з внутрішньої сторони носа. Таким шляхом досягається максимальна маскування проведеного втручання;
- відкритий метод відрізняється від закритого тільки присутністю розрізу на колумелле (шар м’яких тканин, що прикривають спереду носову перегородку).
Техніки проведення обох методів схожі і полягають у первісному відділенні м’яких тканин від носових хрящів і кісток. Після цього хірург може проводити всі необхідні маніпуляції, будь то видалення тих же хрящів і кісток повністю або частково, зміна їх форми, установка імплантатів і т. д. Далі, м’які тканини з’єднуються за допомогою накладання швів. На ніс накладається спеціальна фіксуюча пов’язка, а в ніздрі вводяться спеціальні носові тампони.
Порада: лікар може запропонувати Вам варіанти проведення операції, але вибір методу багато в чому має залежати і від нього самого. Варто розуміти, що тільки лікар зможе адекватно уявити, яким повинен бути обсяг та вид проведених маніпуляцій, і, відповідно, йому видніше, яким з методів скористатися.
Також існують безопераційні техніки, що є аналогами контурної пластики обличчя і полягають у введенні в товщу м’яких тканин спеціальних наповнювачів. Звуться такі маніпуляції контурною пластикою носа. Такі методики дозволяють усунути дрібні вади і стати альтернативою, наприклад, пластику кінчика носа при необхідності усунути дрібні похибки. Значним мінусом таких маніпуляцій є тимчасове їх дію, тобто з часом приховується недолік знову стане явним, чого не можна сказати про ту ж ринопластики кінчика носа.
Коли показана пластику носа
Пластика носа показана в наступних випадках:
- ускладнене або неможливе носове дихання;
- ніс неправильної форми, у разі вроджених або набутих патологій;
- порушена форма або цілісність носової перегородки;
- бажання пацієнта коригувати форму носа;
- широкі або надмірно вузькі ніздрі;
- горбинка на спинці носа;
- ніс надмірно широкий або вузький;
- надто загострений або потовщений кінчик носа;
- ніс має сідлоподібну форму.
Протипоказання до операції
Пластика носа має наступні протипоказання до її проведення:
- до даного типу втручань існують вікові обмеження (вік від вісімнадцяти до сорока років), але у разі травматичного ушкодження носа операція може бути проведена і раніше, нижнього вікового порога. Найоптимальнішим варіантом вважається проведення втручання у віці від двадцяти до тридцяти п’яти років;
- важкі патології серцево-судинної системи;
- хвороби або прийом препаратів, що порушують згортання крові;
- цукровий діабет;
- психічні розлади (часто зміни психічного стану людини може змушувати її вдаватися до зміни зовнішності за допомогою пластичної хірургії, маючи при цьому нормальну зовнішність);
- гнійно-запальні процеси на місці проведення операції;
- тяжкі захворювання печінки та нирок;
- хронічні стадії загострення або гострі інфекційні захворювання;
- пухлинні процеси;
- дерматити.
Порада: якщо Ви хочете виправити якісь дрібні вади своєї зовнішності, то варто придивитися до своїх бажань. Якщо вони носять нав’язливий характер, то цілком можливо, що пластична хірургія Вам зовсім і не потрібна, варто спочатку звернутися до психолога. Адже хірург далеко не завжди захоче звертати увагу на Ваше психоемоційний стан. Також варто провести комп’ютерне моделювання результату операції, щоб подивитися, чи таким вже й значним є вада, щоб усувати його операційно.
Небажані наслідки ринопластики
В хірургії не існує операцій, що не несуть небезпеки ускладнень, які можуть спровокувати утворення небажаних наслідків. Відповідно, і в даному випадку можливе виникнення наслідків, що ускладнюють реабілітацію після ринопластики, таких як:
- набряки носа, повік, тканин навколо очей та інших ділянок особи;
- кровотеча з носа;
- утворення гематом в області перенісся і нижніх повік;
- розвиток інфекції;
- утворення рубців;
- ускладнене дихання через ніс. Може бути тимчасовим – внаслідок набряку м’яких тканин носа або ж постійною – при видаленні горбинки, яка була таким собі розширенням просвіту носових ходів на вузькому носі;
- порушення цілісності носової перегородки;
- довготривала підвищена пігментація шкіри носа;
- варикозне розширення підшкірних капілярів на носі з утворенням судинних зірочок;
- омертвіння тканин носа;
- порушення еластичності шкіри на носі і навколо нього;
- ослаблення або повна втрата носом функціональності як органу нюху;
- тимчасове зниження місцевою чутливості.
Не варто забувати, що нав’язані модою параметри краси та методи її досягнення не скасовують природності і природної краси. Якщо мова йде про корекцію якихось дрібних вад, то варто багаторазово замислитися, чи необхідна операція насправді.
Радимо почитати: інтимна контурна пластика