Сечокам'яна хвороба - симптоми у жінок, чоловіків, лікування

Зміст

Сечокам’яна хвороба є актуальною проблемою для сучасної урології в зв’язку з її високою поширеністю і можливістю розвитку ускладнень.

Останнім часом частота цієї патології складає від 25 до 40% в загальній структурі урологічних захворювань, при цьому спостерігається неухильне зростання поширеності.

З точки зору хімічної будови каменів сечокам’яна хвороба класифікується на такі види:

сечокислий діатез
фосфорнокислий
щавелевоуксусный.

Причини виникнення сечокам’яної хвороби

Говорячи про причини сечокам’яної хвороби, прийнято виділяти основні причинні фактори і другорядні.

До основних відносяться:

1) Недостатня активність протеолітичних ферментів сечі, що створює умови для утворення органічної матриці каменю

2) Зміна кислотності сечі, що створює умови для кристалізації солей у сечі (від цього залежить хімічний склад каменя). Другорядними причинними факторами уролітіазу (сечокам’яної хвороби) є:

інфекційні захворювання сечовидільної системи
мінеральний пісок в сечі
наявність патологічних домішок у нирці у вигляді тканинного детриту, згустків крові, гною і слизу.

Ймовірність утворення каменів при наявності піску в сечових шляхах залежить від його складу. Так, якщо мова йде про сечокислому діатезі, то вона становить 15-25%, а при наявності фосфорного діатезу – вона підвищується до 70%.

Аналогічні дані можна привести і щодо рецидивування утворення конкрементів після їх хірургічного видалення.

Симптоми сечокам’яної хвороби жінок і чоловіків

У жінок і чоловіків протягом сечокам’яної хвороби складається з двох основних періодів, для кожного з яких характерні свої симптоми:

1) Безсимптомна стадія, при якій клінічні ознаки захворювання відсутні, а його можна діагностувати тільки за допомогою додаткових методів дослідження;

2) Стадія клінічних проявів, яка може включати в себе ниркову кольку, гостру затримку сечі. Той або інший варіант буде залежати від локалізації конкременту. Ниркова коліка проявляється наступними симптомами:

гостро виникаючі болі в поперековій області;
постійне бажання змінити становище (такі пацієнти вкрай неспокійні);
здуття живота;
порушення стільця;
позиви до сечовипускання, які є помилковими;
затримка відходження газів;
незначне підвищення температури тіла;
нудота і блювання;
в загальному аналізі сечі визначаються еритроцити, рівень яких може бути різним.

При ишурии (гострої затримки сечі) з’являються такі ознаки, як:

пацієнт не може помочитися навіть при сильному бажанні
дискомфорт в нижніх відділах живота за рахунок переповненого сечового міхура
сечу вдається вивести тільки з допомогою катетера.

Діагностика сечокам’яної хвороби

Діагностика при підозрі на сечокам’яну хворобу включає в себе проведення досліджень, які дозволять візуалізувати камінь.

До цих досліджень належать:

1) Ультразвукове дослідження, однак не всі конкременти можуть бути видні з допомогою ультразвуку

2) Оглядова урографія, яка дозволяє отримати загальне уявлення про камені – його розміри, локалізацію, можливий хімічний склад і т. д.

3) Екскреторна урографія виконується як другий етап після оглядової. При цьому дослідженні вводиться контрастна речовина у відень, а потім воно надходить до органів сечової системи, що дозволяє оцінити їх стан. У місці локалізації конкременту визначається дефект наповнення контрастом. Крім цього може знадобитися проведення ряду лабораторних досліджень для оцінки функції нирок і можливих другорядних факторів ризику.

Такими дослідженнями є:

1) Загальноклінічний аналіз сечі, в якому може визначатися підвищення рівня лейкоцитів і зсув формули вліво як ознаки запального процесу

2) Загальноклінічний аналіз сечі. Поява в ньому еритроцитів є ознакою травмування сечовивідних шляхів каменем. Якщо ж є підвищена кількість лейкоцитів, то це розцінюється як симптом запального процесу

3) Біохімічне дослідження крові з визначення креатиніну, загального білка та сечової кислоти для оцінки функції нирок і діагностування тій чи іншій ступеня ниркової недостатності.

Лікування сечокам’яної хвороби

Комплексна консервативна терапія сечокам’яної хвороби у чоловіків і жінок залежить від хімічного складу каменю. При наявності уратів (сечокислих каменів) проводиться наступні лікування:

1) Препарати, які зменшать утворення сечової кислоти і сприяють його виведенню з організму. Це можуть бути такі, як Алопуринол, Алломарон та інші

2) Кошти, подщелачівающіе сечу, створені на основі цитрату (Уралит, Магурлит)

3) Препарати, створені на рослинній основі (Канефрон, лікарські трави з сечогінною дією)

4) Різні ферментні препарати, які дозволяють розчиняти органічну основу конкременту (Панзинорм, Фестал, Папайя).Арсенал лікування кальцієвих каменів більш обмежений. Показано застосування таких препаратів:

рослинні препарати з аналогічним механізмом дії
вітаміни групи В і вітамін Д
препарати, що прискорюють виведення з організму надлишку кальцію, що міститься в сечі (Цистон, Ксидифон).

Для лікування фосфатних конкрементів необхідно застосовувати такі препарати, як:

підкислюючі сечу (Метіонін, амоній хлористий)
препарати, які володіють антифосфорным дією (Алмагель)
антибіотики в поєднанні з рослинними препаратами і лікарськими травами.

Однак незалежно від хімічного складу каменю необхідно впливати на другорядні причини, які призвели до розвитку сечокам’яної хвороби.

З цією метою терапія проводиться за такими напрямами:

антибіотики з урахуванням результату бактеріологічного дослідження сечі
поліпшення кровопостачання нирок за допомогою антиагрегантів і Канефрона
своєчасне спорожнення сечового міхура природним чином.

Крім консервативної терапії іноді доводиться вдаватися до хірургічного втручання з метою видалення каменів. Як правило, в даний час застосовується дистанційна літотрипсія, при якій відбувається руйнування каменю до дрібних частинок. Потім вони виводяться з сечею з організму. Необхідність у великих оперативних втручаннях виникає тільки при наявності ускладнень з боку органів сечовидільної системи.

Лікування, спрямоване на запобігання рецидиву сечокам’яної хвороби, повинно бути комплексним і будується на наступних принципах:

фітотерапія – застосування лікарський рослин тривалими курсами
дієтотерапія з виключенням продуктів, які сприяють утворенню конкрементів
фармакологічна корекція
санаторно-курортне лікування, яке передбачає загальне оздоровлення людини.

Дивіться також, як лікувати камені в сечовому міхурі.

Ускладнення

На тлі сечокам’яної хвороби можуть з’являтися різні ускладнення, які пов’язані з тривалим перебуванням конкременту в сечових шляхах.

Основними з них є наступні:

1) Запальне ураження будь-якого органу сечової системи, де локалізується камінь. Це може бути пієлонефрит (запалення мисок і чашечок нирки), цистит (запалення сечового міхура), уретрит (запалення сечівника)

2) Паранефрит – перехід запального процесу з нирки на навколишнє її клітковину

3) Хронічна недостатність функції нирок

4) Гостра затримка сечовипускання (ішурія)

5) Хронічна анемія на тлі повторюваних кровотеч, а також в результаті пригнічення синтезу еритропоетину в нирках.

Профілактика сечокам’яної хвороби

Основними профілактичними заходами, які дозволяють попередити розвиток сечокам’яної хвороби, є:

достатній ритм фізичної активності
виключення з вживання алкоголю
відмова від куріння
зниження маси тіла
збільшення кількості випитої рідини протягом дня
достатня кількість рослинної клітковини в харчовому раціоні
обмеження вживання тваринного білка в харчовому раціоні, який може бути органічною основою для утворення конкрементів.

Прогноз

Своєчасне лікування сечокам’яної хвороби є основою сприятливого прогнозу при цьому захворюванні. Для попередження рецидиву уролітіазу після хірургічного видалення каменів показано проведення тривалої патогенетичної терапії.

Вона повинна враховувати наступні фактори:

наявність інфекційних захворювань сечових шляхів
наявності ниркової недостатності
стану кислотності сечі
хімічного складу віддалених конкрементів.