Аналіз на фекальний кальпротектін призначається при розвитку різних патологій кишечника, які супроводжуються ознаками хронічного прояву і частими рецидивами. Такий вид дослідження вважається найбільш інформативним, тому його часто застосовують при діагностичному обстеженні хворих для встановлення причин розвитку запальних процесів. Детальніше про те, що показує кальпротектін фекальний, і піде мова в даній статті.
Опис аналізу
Зміст
- 1 Опис аналізу
- 2 Показання до обстеження
- 3 Переваги даного методу
- 4 Оцінка результатів аналізів
- 5 Особливості терапії
- 5.1 Відео — Як швидко визначити причину запалення кишечника
Під терміном «кальпротектін» лікарі розуміють продукт, що виробляється імунною системою людини, а точніше — поліморфноядерними нейтрофілами. Він виходить з організму разом з каловими масами, отже, чим більше міститься в екскрементах, тим більше лейкоцитів знаходиться в кишечнику хворого. При підвищеному вмісті лейкоцитарних клітин можна з упевненістю говорити про розвиток запального процесу.
На замітку! До складу кожного окремого нейтрофіла входить близько 25 пикограмм (одиниця дорівнює однієї мільйонної грама). При активації лейкоцити виділяють кальпротектін, в результаті чого кількість білка в складі калу при розвитку запальних процесів в кишечнику збільшується.
Порушення кишкової мікрофлори в поєднанні зі зниженням імунної системи може спровокувати розвиток запалень. До найбільш поширених патологій такого роду, які уражають слизову оболонку органів травної системи, відносяться виразковий коліт (ураження товстої кишки) і хвороба Крона (ураження тонкої кишки). Лабораторні аналізи на визначення кальпротектина фекального, як правило, призначаються для профілактичної діагностики або для виявлення запалень в районі кишечника пацієнта, якщо на це у лікаря є підозра.
Варто відзначити, що далеко не завжди фактором, що сприяє розвитку запальних процесів, є спосіб життя хворого. Часто на це впливає генетична схильність, тобто якщо батьки часто хворіли, то цілком ймовірно, що їх дитина теж в майбутньому буде страждати від запалення кишечника. При наявності такого фактора підвищується ймовірність розвитку злоякісних утворень, тому такі пацієнти повинні регулярно проводити лабораторний аналіз калу на наявність кальпротектина.
Показання до обстеження
Призначити проведення аналізу може не один лікар, а кілька. Це педіатр, терапевт і лікар-гастроентеролог. Причин для цього може бути багато. Розглянемо основні показання:
- виявлення патологій запального характеру та їх особливостей на ранньому етапі розвитку;
- синдром роздратованого кишечника;
- підозри на наявність пухлин;
- розвиток запальних процесів (обстеження потрібно для спостереження за процесом запалення);
- наслідки перенесених операцій на кишечнику;
- підозри на розвиток некротичного ентероколіту.
Незалежно від причини призначення такого аналізу всі приписи і рекомендації лікаря необхідно дотримуватися. Якщо він вирішив, що пацієнту потрібно провести фекальний кальпротектін, то на це у нього повинні бути вагомі причини.
Переваги даного методу
Процедура, за допомогою якої можна визначити наявність білка в калових масах, є одним з найбільш простих і недорогих методів визначення запального процесу в районі кишечника пацієнта. За допомогою даного аналізу можна визначити характер проблем зі здоров’ям і вибрати метод лікування. Варто відзначити, що присутність кальпротектина в екскрементах хворого – це ще не привід для того, щоб лікар зміг призначити конкретну терапію. Позитивні результати проведених аналізів дозволять лише запідозрити, де може ховатися причина появи симптомів і поганого самопочуття пацієнта. Якщо результати тестів вкажуть на підвищений кальпротектін в стільці, тоді лікар, швидше за все, грунтуючись на симптоматику, направить хворого на додаткові діагностичні процедури. Нижче представлені найбільш ефективні і поширені з них.
Таблиця. Додаткові аналізи і процедури.
Назва процедури Опис
На замітку! Негативно вплинути на результати проведених аналізів можуть різні фактори, але найбільш частим з них вважається прийом деяких видів препаратів. До них відносяться інгібітори протонної помпи, антибактеріальні та нестероїдні протизапальні лікарські засоби. Приймати їх перед здачею аналізу не рекомендується.
Оцінка результатів аналізів
Оцінюючи результати аналізів, лікар повинен звертати увагу не тільки на наявність білка в копрограми, але також і на його кількість. Все це потрібно робити з урахуванням певних факторів, наприклад, віку пацієнта. Доросла норма становить 50 мкг/г, іноді менше. Для дітей до 1 року — до 500 мкг/р. Чим старше дитина, тим менше допускається кальпротектина в кале. Якщо показники збігаються з референсними значеннями, це означає, що травна система пацієнта здорова.
При незначному підвищенні кальпротектина у пацієнтів від 4 років необхідний постійний контроль лікаря. З часом потрібно провести повторний аналіз для спостереження динаміки показників. Підвищення значення до 120 мкг/г може свідчити про захворювання слизової оболонки кишечника. Як правило, такі ураження можуть бути викликані лактозною недостатністю, гастритом або поліпозом.
Більш високі значення вказують на розвиток сильних запальних процесів. В такому випадку потрібне проведення специфічних лабораторних обстежень (наприклад, колоноскопії). Лікар повинен звертати увагу не тільки на отримані результати досліджень, але і на наявність супроводжуючих симптомів. Підвищений вміст кальпротектина в калі свідчить про протікання захворювання інфекційного характеру. До найбільш частих інфекційних патологій відносяться ротавірусна інфекція, сальмонельоз та інші. На підвищення рівня білка в екскрементах можуть вплинути такі фактори, як зайва вага, порушення обмінних процесів в організмі, пронос, харчова алергія, пошкодження оболонок внутрішніх органів.
Особливості терапії
Після проведення діагностики лікар зможе поставити точний діагноз і призначити відповідне лікування, яке може змінюватися в залежності від виду патології та причини, яка спричинила її розвиток. Самостійно вибирати препарати для лікування хвороби без відома лікаря не можна, так як самолікування може призвести до серйозних ускладнень. Пам’ятайте, що правильний терапевтичний курс може призначити тільки кваліфікований фахівець.
До найбільш поширених медичних препаратів варто віднести наступні:
- при лікуванні інфекційних захворювань, як правило, призначаються лікарські засоби, які можуть не тільки впоратися з інфекцією, але і поновити сольовий баланс в організмі пацієнта. До таких препаратів відноситься «Цефикс» і «Фталазол». Як доповнення нерідко використовуються сорбенти;
- якщо причиною розвитку того або іншого захворювання став вірус, то при його лікуванні, відповідно, використовуються противірусні препарати, серед яких «Віразол», «Арбідол» та інші засоби. Прийом імуномодуляторів або імуностимуляторів можливий лише як доповнення до основних препаратів. Найпоширенішими з них вважаються «Інтерферон» і «Анаферон»;
- курс комплексного лікування, в який можуть входити відразу кілька препаратів з різних груп, часто включає такі медикаментозні засоби, як «Ензістал»;
- при розвитку хвороби Крона лікар призначає прийом нестероїдних протизапальних препаратів, наприклад, «Пентаса». Дозування і тривалість лікувального курсу можуть змінюватися залежно від тяжкості захворювання та стану хворого;
- більш серйозні методи лікування застосовуються при розвитку онкологічних захворювань травної системи. У такому разі проводиться курс хіміотерапії, а також хірургічна операція. Але на проведенні операції справа не закінчується. Пацієнт повинен пройти відновлювальний курс, що передбачає дотримання постільного режиму та дієти. Можуть знадобитися деякі лікарські препарати, які сприяють прискоренню процесу відновлення.
У рідкісних випадках пацієнту може знадобитися госпіталізація. Як правило, це відбувається при серйозних ускладненнях патології. На період лікування лікарі можуть порадити пацієнту відмовитися від шкідливих звичок, згубно впливають на травну систему, дотримуватися спеціальної дієти, що виключає жирну, гостру, смажену і копчену їжу, а також уникати сильних стресів. Не секрет, що часті стресові ситуації стають причиною розвитку багатьох захворювань, тому на період лікування і в профілактичних цілях сильного стресу все-таки слід уникати.