Що це таке – синдром Аспергера став актуальною проблемою останнім часом, що пов’язано зі зміною способу життя сучасної людини.
Це такий стан, при якому спостерігається шизоїдний розлад особистості за типом аутизму, тобто догляду в себе.
Одного разу виникнувши, це стан існує довічно.
Основними ознаками є наступні:
- відсутність емоційної активності
- вони не заводять близьких відносин з оточуючими їх людьми
- щире бажання перебувати на самоті
- такі люди перебувають у власному світі, у власних фантазіях.
Даний синдром був описаний Хансом Аспергером як один із проявів шизоїдного розлади, спостерігається ще з дитячого віку. У групі ризику знаходяться представники чоловічої статі, а також особи, які мають обтяжену спадковість по аутизму.
Причини виникнення
Причини синдрому Аспергера остаточно не встановлені. В даний час висловлюється припущення про спадкову природу даного патологічного стану. Тому зважаючи на неясність причин, ефективне етіотропне лікування цього розладу не можливо. Проводиться тільки симптоматична терапія.
Численними дослідженнями було встановлено, що розвиток даного синдрому не залежить від таких факторів, як:
- особливості виховання дитини
- спосіб життя людини
- загальний стан організму.
Симптоми Синдрому Аспергера
Клінічні прояви при синдромі Аспергера зачіпають практично всі психічні функції, а саме:
- комунікація, тобто спілкування
- взаємодія з оточуючими людьми
- соціальне уяву.
Максимальний прояв симптомів Синдрому Аспергера спостерігаються в період пубертата, тобто статевого дозрівання. З такими підлітками стає важко знаходити спільну мову. Вони погано вловлюють інтонаційну різниця, не розуміють міміки і жестів.
У підсумку це характеризується появою тривожності і неспокою. У таких дітей часто виявляється високий рівень інтелекту, тому генії в цій категорії не рідкість. Іноді можуть спостерігатися труднощі в процесі спілкування. Ці пацієнти потребують постійної підтримки з боку оточуючих людей. У таких умовах вони можуть вести повноцінне життя, не відчуваючи себе неповноцінними.
Люди, які страждають цим розладом психічних функцій, не знають, коли краще починати розмову, а коли краще його закінчити. Жартів вони не розуміють, як і різних порівняльних зворотів. Тому людина, яка спілкується з такими пацієнтами повинен проявляти почуття такту і лаконічності, гранично ясно висловлюватися.
У людей з синдромом Аспергера практично немає приятелів і друзів, так як їх ніхто не може зрозуміти, особливо їх поведінку під час розмови. Хоча ці пацієнти бажають підтримувати приятельські відносини, але виходить у них це дуже погано, якщо не сказати, що взагалі не виходить. Зважаючи багатої уяви вони часто в майбутньому вибирають професії акторів, журналістів і інші творчі напрями. Однак їх професійна діяльність часто терпить фіаско через відсутність творчого підходу, своєрідного мислення і певної логіки міркувань.
Діти теж виявляються інтерес до конкретних ігор. Їм подобаються ті, де потрібні логічні міркування. Ігри фантазійного плану, а також облуди їх не приваблюють. Тому вони рано починають грати в доміно, шашки, шахи.
Пацієнти з синдромом Аспергера дуже люблять порядок. Вони постійно розкладають предмети в приміщенні на «свої місця», намагаються встановити власні правила життєвого розпорядку, а якщо вони порушуються, то це призводить до сильного розчарування. А як правило, їх виконання в більшості випадків не представляється можливим із-за серйозних вимог до себе і свого життя.
Наявність певного хобі, яке змушує людину присвячувати весь свій вільний час цього заняття, є ще однією характерною клінічною особливістю синдрому Аспергера. Такі пацієнти не можуть виділити головного і другорядного, тому хобі віддають перевагу своєї основної роботи.
До того ж при цьому захворюванні можуть відзначатися сенсорні порушення, тобто робота органів почуттів може бути посиленою, або ослабленою. Тому інтенсивні подразники (яскраве світло, голосні звуки, сильні дотику) призводять до появи тривожності, занепокоєння про себе. Може порушуватися сприйняття власного тіла, що обумовлює труднощі при русі, здійсненні тих або інших дій і т. д.
Діагностика
Діагностика синдрому Аспергера базується на результатах спеціального тесту, який виявляє основні характерні порушення. На відміну від типового аутизму при цьому захворюванні відсутнє порушення пізнавальних функцій, а також промови. Це означає, що зовнішні прояви захворювання тривалий час відсутні.
Враховуючи особливості тесту, проведення його у дорослих полегшується в порівнянні з дітьми. Тому даний синдром частіше діагностується саме у дорослих. Також в рамках діагностичного пошуку лікар обов’язково з’ясовує сімейний анамнез, особливості спілкування дитини з однолітками, прихильність до певних ігор і т. д.
Лікування синдрому Аспергера
Фармакологічне лікування синдрому Аспергера в даний час відсутня. Основні терапевтичні заходи повинні бути спрямовані на наступне:
- створення максимально комфортних умов для хворої людини
- створення можливостей самореалізації
- поради щодо вибору найбільш підходящої професії (слід віддавати перевагу тим, які вимагають логічного підходу)
- поліпшення живлення
- психотерапія з корекції поведінки і т. д.
Основні рекомендації при взаємодії з пацієнтами з синдромом Аспергера виглядають наступним чином:
- конкретне вираження власних думок під час спілкування (не повинно бути двозначних фраз)
- фрази повинні бути короткими і логічно завершеними
- може знадобитися наочний виклад думок для кращого розуміння (використовуються відео – та фотоматеріали)
- давати можливість людині виговоритись на теми, які його цікавлять.
Профілактика
Профілактика синдрому Аспергера, яка дозволить попередити його розвиток, не розроблена. Тому при наявності обтяженої спадковості по аутизму необхідно регулярно консультувати дитину у психолога і психіатра. Це дозволить своєчасно діагностувати даний психічний розлад. У результаті батьки будуть знати, як поводитися з малюком для того, щоб звести до мінімуму прояви захворювання.
На закінчення необхідно відзначити, що синдром Аспергера є генетично обумовленим станом, який характеризується розлад психічних функцій по шизоидному типу. Це призводить до порушення певних функцій, основне з яких зачіпає комунікативні здібності людини. Таким пацієнтам важко спілкуватися з оточуючими.
У підсумку це відбивається на їх подальшого життя – у них відсутні друзі, не можуть реалізуватись у професійній діяльності, особливо якщо вона стосується творчого напряму. Однак для повноцінного ведення життя їм необхідно створити сприятливі умови, оскільки фармакологічна корекція синдрому Аспергера відсутня.
