Синдром роздратованого кишечника відноситься до функціональних захворювань шлунково-кишкового тракту.
Основним його проявом є порушення стільця, яке тягне за собою інші симптоми (поява болю та здуття живота).
Згідно зі статистичними даними, поширеність цього синдрому становить 15-20% у загальній популяції. Скарги, пов’язані з цим захворюванням, знаходяться на першому місці по частоті зверненнями до гастроентерологів.
Жінки більш схильні до цього функціонального розладу порівняно з чоловіками (різниця між ними – у 2 рази). У віковому співвідношенні дане захворювання частіше діагностується у молодих пацієнтів, що знаходяться в працездатному віці, тобто це патологія молодих.
Причини
Сучасній медицині остаточно не відомі ті причини, які призводять до розвитку синдрому роздратованого кишечника.
Більш вивченими є патогенетичні механізми цього стану. Висловлюється припущення про змінену вісцеральної чутливості, яка призводить до неправильного сприйняття больових імпульсів і зміни перистальтики кишечника.
Вегетативні порушення можуть бути двох видів, причому вони виявляються в 25% випадків синдрому роздратованого кишечника:
В основі рухових порушень кишечника можуть перебувати і імунні пошкодження чутливих і рухових нейронів на тлі різних інфекційних процесів. Тому перенесені кишкові інфекції розглядаються як фактор ризику синдрому роздратованого кишечника.
Таким чином, основними сприятливими факторами для формування функціональних розладів кишки є наступні:
Симптоми синдрому подразненого кишечника
Клінічна характеристика цього функціонального розладу дозволяє виділити кілька типів:
Слід відзначити, що синдром роздратованого кишечника може поєднуватися з позакишкові симптомами, які обумовлені вегетативними змінами. Цими негастрологическими ознаками є:
Діагностика
Діагностика синдрому роздратованого кишечника ґрунтується на Римських критеріях, які були затверджені гастроентерологами світу в 2006 році. До них відносяться:
1) Наявність болю в животі або дискомфорту протягом 3 днів одного місяця протягом 3 останніх місяців.
2) Обов’язково наявність ще двох додаткових симптомів, а саме:
Для проведення диференціальної діагностики з органічними захворюваннями шлунково-кишкового тракту показані наступні лабораторні та інструментальні дослідження:
Лікування синдрому роздратованого кишечника
Лікування синдрому роздратованого кишечника включає в себе як загальні заходи, так і прийом певних фармакологічних препаратів.
До загальних рекомендованим заходів належать:
Вибір на користь того чи іншого фармакологічного препарату залежить від ступеня тяжкості захворювання, так і від переважаючого клінічного синдрому.
Для лікування діареї показані такі препарати, як:
У разі запорів використовують проносні засоби, які призначені для тривалого застосування:
Паралельно проводиться корекція здуття живота. Найбільш ефективним в цьому відношенні препаратом є Еспумізан, діюча речовина якого – Симетикон. Він допомагає резорбировать газові бульбашки і полегшує виведення їх з кишечнику.
Також важливим напрямком терапії синдрому роздратованого кишечника є нормалізація кишкової мікрофлори, яка часто порушується як в якісному, так і кількісному складі. Її нормалізація дозволяє відновити нормальне функціонування рецепторів кишечника і, як наслідок цього нормалізувати його перистальтику.
Прогноз і профілактика
Профілактичними заходами щодо синдрому роздратованого кишечника є наступні: