Практика показує, що закритий перелом гомілки зі зміщенням – одна з найбільш частих травм. За статистикою, на неї припадає п’ята частина випадків порушення цілісності кісток людини. У групі ризику жінки, які віддають перевагу високі підбори, професійні спортсмени, любителі катання на ковзанах і т. д. При відсутності правильного лікування пошкодження загрожує серйозними наслідками, тому потерпілому необхідно надати першу допомогу, а потім доставити в лікарню, де за результатами досліджень лікарі виберуть методику терапії.
Причини перелому
Всі причини, що ведуть до перелому гомілки зі зміщенням або без, діляться на дві групи:
Медики виділяють наступні фактори підвищення ймовірності перелому:
- незміцнілі кістки в дитячому віці;
- старіння організму;
- гормональні зміни, пов’язані з менопаузою або вагітністю;
- незбалансований раціон харчування;
- малорухливий спосіб життя;
- захворювання внутрішніх органів: нирок, ШЛУНКОВО-кишкового тракту, щитовидної залози;
- зловживання алкоголем;
- захворювання кісток (остеопороз, артроз і т. д. і т. д.
Важливо! Практика показує, що травму частіше отримують жінки, ніж чоловіки з-за крихкості кісткової структури щиколотки. Їм потрібно бути особливо обережними: стрибки з висоти, удари, падіння можуть вести до перелому двох щиколоток зі зміщенням.
Дослідження показують, що збалансований раціон і помірні фізичні навантаження сприяють збільшенню міцності кісток, що знижує ймовірність перелому кісточки.
Різновиди переломів
Травми щиколотки класифікуються в залежності від ступеня тяжкості, характеру і локалізації пошкодження проблеми.
Залежно від характеру існує два типи переломів:
- Закритий – порушується цілісність кістки (іноді й суглоба), але м’які тканини не ушкоджуються.
- Відкритий – відламки кістки пошкоджують м’які тканини, в області щиколотки утворюється кровоточива рана.
В залежності від локалізації вироблені переломи зовнішньої гомілки зі зміщенням, пошкодження внутрішньої щиколотки або відразу двох (двухлодыжечный перелом). Від виду травми залежить порядок проведення терапевтичних заходів.
В залежності від форми ушкодження переломи діляться на відривні, гвинтоподібні, ротаційні та інші. Вони можуть поєднуватися з вивихами та підвивихами.
Симптоматика перелому гомілки зі зміщенням
Якщо у хворого зламана кісточка, з’являється комплекс яскравих симптомів:
- сильний біль в області гомілкостопа, що інколи приводить до втрати свідомості;
- неможливість наступити на пошкоджену ногу;
- поява синця та набряку;
- деформація щиколотки, викликаний зміщенням;
- втрата рухливості суглобів (стопу не вдається перемістити);
- поява характерного хрускоту уламків кісток при промацуванні місця перелому.
Якщо перелом зі зміщенням поєднується з вивихом, стопа хворого розгорнута, знаходиться в анатомічно неприродному положенні.
Важливо! Перелом зі зміщенням характеризується болем більшої інтенсивності, ніж травма без зміщення.
Травми щиколотки – поширене явище. Їх симптоматика багато в чому схожа: і переломи, і вывыхи, і удари характеризуються сильним болем, неможливістю наступити на ногу, набряком. Відрізнити одне від іншого під силу тільки фахівцеві, тому при отриманні пошкодження не слід займатися самолікуванням, а потрібно відразу ж відправлятися до лікаря.
Невідкладна допомога після перелому гомілки зі зміщенням
При підозрі на перелом лікар «швидкої» або очевидець події повинен надати хворому першу допомогу:
Важливо! Ні в якому разі не можна дозволяти потерпілому вставати, наступати на пошкоджену ногу, намагатися йти. До приїзду швидкої не рекомендується вживати будь-яких дій, крім описаних вище.
Особливості діагностики перелому
Простий і складний перелом щиколотки діагностується за допомогою рентгенівського апарата. Лікар робить знімок в трьох проекціях: прямий, косий і бічний.
Дослідження допомагає визначити:
- тип травми;
- локалізацію перелому;
- відстань, на яке змістилися кістки;
- стан м’яких тканин;
- наявність пошкоджень у різних елементах суглоба.
Важливо! Рентгенографія проводиться як мінімум тричі: при постановці діагнозу, після операції або консервативної терапії, після проведеної реабілітації. Це допомагає відстежити стан хворого в динаміці.
Для конкретизації діагнозу і призначення лікування при переломі зі зміщенням необхідні додаткові дослідження: УЗД, КТ і МРТ.
Як лікувати перелом зі зміщенням?
Лікування перелому кісточки може здійснюватися двома способами: консервативний і хірургічний. Перший застосовується у випадках, якщо травма без зміщення або є можливість скласти відламки кісток в анатомічно правильне положення.
Вправлення кісток при консервативному лікуванні проводиться вручну під місцевим наркозом. Коли стопа зміщується в анатомічно правильне положення щодо гомілки, ногу фіксують гіпсовою пов’язкою. Вона накладається на тильну сторону ноги і бічну частину ступні, закріплюється бинтами. Правильність вправлення і гіпсування перевіряють за допомогою повторної рентгенограми.
Прямі показання до операції при переломі гомілки зі зміщенням –це:
- відкриті і нестабільні травми;
- гвинтоподібні і подвійні переломи;
- потрійний перелом;
- наявність великої кількості кісткових уламків;
- здавлювання кровоносних судин та нервів;
- ускладнення, що утворили після консервативного лікування при двосторонньому або односторонньому пошкодження.
Якщо не застосувати хірургічний метод при складних переломах зі зміщенням, утворюються серйозні суглобові дефекти, які ведуть до повної або часткової втрати рухливості.
Важливо! Для правильного зрощення кісток при зміщенні використовується остеосинтез – спеціальні пластини, шурупи, болти, спиці.
Тип кісткового фіксатора і методика хірургічного лікування вибираються за результатами рентгенографії, після детального аналізу травми.
Існують наступні варіанти операцій:
- При переломі зовнішньої щиколотки – розріз робиться в проекції малогомілкової кістки. Лікар видаляє дрібні осколки і фіксує фрагменти в анатомічно правильному положенні, закріплюючи гвинтами або пластиною.
- При травмі медіальної кісточки – розріз робиться з внутрішньої сторони гомілкостопа, лікар видаляє дрібні уламки, після чого фіксує кістки в правильному положенні гвинтами.
- Якщо у пацієнта діагностовано двухлодыжечный перелом, спочатку фіксують внутрішню кісточку, потім зовнішню. Ногу мобілізують гіпсовою пов’язкою.
При переломі гомілки зі зміщенням операція з пластиною проводиться під загальним наркозом. Потім ногу мобілізують, накладаючи на неї гіпсовий чобіток. Після завершення остеосинтезу проводиться повторне хірургічне втручання для видалення підтримуючих елементів (пластин, шурупів, болтів тощо).
Відео
відео — Перелом щиколотки
Скільки зростається зламана кісточка?
Засоби іммобілізації знижують якість життя людини, тому хворі традиційно задаються питанням: скільки ходити в гіпсі? Точні терміни, за які зростається перелом зі зміщенням, неможливо спрогнозувати заздалегідь. Період носіння гіпсу залежить від характеру травми, віку пацієнта, загального стану його організму. Помічено, наприклад, що у молодих людей одужання настає значно швидше, ніж у літніх.
У середньому терміни зрощення кісток такі:
- звичайний перелом зі зміщенням – 4-5 тижнів;
- особливо складні випадки – 3-4 місяці;
- перелом обох гомілок зі зміщенням – не менше двох місяців.
Скільки нога заживає після травми зі зміщенням, залежить від віку. Саме швидке зрощення кісток спостерігається у дітей (не більше місяця), найповільніше – у літніх людей (дорівнює двом місяцям або більше).
Гіпс знімається в момент, коли рентгенографія показує, що кістки повністю зрослися. Щоб прискорити загоєння, потрібно виконувати всі рекомендації лікаря і уникнути навантаження на пошкоджену кінцівку. Видаляти засоби іммобілізації самостійно суворо заборонено.
Відновлення після перелому
Зняття гіпсу не є заключним етапом лікування. Коли видаляють фіксуючу пов’язку, обов’язково передбачена реабілітація після перелому кісточки. Її мета – відновити втрачену рухливість кінцівки, надати м’язам тонус, прибрати набряклість.
Реабілітація складається з трьох важливих елементів:
ЛФК у відновлювальному періоді умовно поділяється на два етапи: дозовані навантаження і обмежений руховий режим. Гімнастику першого типу можна починати вже через 3-4 після проведення операції. Її суть полягає в тому, що хворому дозволяють пересуватися за допомогою милиць, не задіюючи пошкоджену кінцівку.
Другий етап ЛФК стартує після зняття фіксуючої пов’язки. Його призначення – розробити м’язи атрофовані з-за довгого перебування ноги в гіпсі. Головний принцип фізкультури – поступовість. Гімнастика починається з простих активностей і завершується при першій появі дискомфорту. Для початку рекомендується робити вправи, опустивши кінцівку в тазик з теплою водою: так ви зможете уникнути виникнення болю.
Для ЛФК використовуються спеціальні тренажери. В домашніх умовах підійдуть підручні засоби. Наприклад, можливе катання по підлозі пластикової пляшки, використання ножної швейної машини, палиці і т. д.
Мета ЛФК після операції – відновлення анатомічно правильної ходи. Для цього хворому може бути прописано носіння ортопедичного взуття. Проводяться заняття з лікарем, в ході яких розробляється спеціальний курс фізичних вправ.
2. Фізіотерапія
Фізіопроцедури знімають набряк щиколотки після перелому і поліпшують проникність тканин. Пацієнту рекомендовано електрофорез, водні процедури, вплив струмом і інші методики впливу.
3. Мануальна терапія
Масаж у відновлювальному періоді покращує кровообіг кінцівки, сприяє швидкому поверненню її рухової функції, зняттю набряклості. Його можна виконувати самостійно в домашніх умовах, орієнтуючись на рекомендації, отримані від лікаря. Потрібно дотримуватися обережності: кісточка після носіння гіпсу дуже чутлива, а тому при найменшому дискомфорті вплив припиняють.
Звернення до лікаря при переломі внутрішньої гомілки зі зміщенням або травмі іншого типу – неодмінна умова одужання.
Відсутність лікування може призвести до часткової або повної втрати рухливості кінцівкою. Щоб все вийшло швидко і правильно, потрібно дотримуватися рекомендацій лікаря.