Спайкова хвороба – це особливе патологічний стан організму, при розвитку якого відбувається склеювання серозних оболонок внутрішніх органів. Дана проблема супроводжується утворенням зрощень, які формуються із сполучної тканини. Спайкової хвороби черевної порожнини присвоєно код за МКХ-10 К66. Це серйозна патологія, що є актуальною проблемою абдомінальної хірургії.
Етіологія і патогенез захворювання
Спайковий процес, що протікає в черевній порожнині, може бути вродженим або набутим. У першому випадку дефект розвивається в результаті патології внутрішньоутробного розвитку. Придбане захворювання є наслідком природних захисних механізмів організму.
Частіше всього спайковий процес розвивається на тлі запальних захворювань органів очеревинної порожнини. До подібної патології здатні приводити механічні травми, які супроводжуються тривалим процесом відновлення. Також спайки можуть утворитися через хірургічних втручань, виконаних в області живота (кесарів розтин, операції на органах).
До інших причин розвитку хвороби відносять:
- запалення листків очеревини, викликаний бактеріальною мікрофлорою;
- гінекологічні захворювання – ендометріоз, сальпінгоофорит, ендометрит;
- схильність до утворення спайок, що передається у спадок;
- крововиливу в черевну порожнину;
- туберкульозний перитоніт хронічного перебігу;
- пошкодження тканин хімічними речовинами.
Клінічні прояви спайкової хвороби розвиваються на тлі запалення в черевній порожнині. Уражені тканини вступають в реакцію з особливим білком крові – фібриногеном. В результаті утворюється фібрин. Він здатний укладати в себе різні токсини. Через деякий час фібрин вкриває листки очеревини, склеюючи їх. Спостерігають відділення зони запалення від здорових тканин.
При наявності незначних травм спайки з часом здатні розсмоктуватися. При розвитку більш глибоких ушкоджень між волокнами фібрину формуються нитки колагену, анастомози нервових закінчень і судин. Самостійне розсмоктування подібних утворень неможливо.
Клінічна картина
Перелік симптомів спайкового процесу в черевній порожнині залежить від локалізації і тяжкості патологічного процесу. Захворювання здатне протікати без будь-яких клінічних ознак або проявлятися гостро з необхідністю госпіталізації хворого у відділення хірургії.
Невідкладні стани при наявності спайок найчастіше викликані непрохідністю кишечника. У такій ситуації спостерігають розвиток наступних симптомів:
- виражений больовий синдром без чіткої локалізації;
- розлад процесу травлення, що проявляється нудотою, блювотою;
- підвищення температури тіла;
- порушення роботи кишечника з появою діареї або запору;
- зниження показників артеріального тиску;
- слабкість і занепад сил.
Для спайкової хвороби характерно періодичне зникнення і поява її основних симптомів. При такому характері розвитку патології пацієнт скаржиться на болі в животі, розлад роботи кишечника. При слабо вираженій симптоматиці говорять про хронічної спайкової хвороби.
Діагностика спайкової хвороби черевної порожнини
Запідозрити наявність спайкової хвороби можна на підставі розвивається симптоматики та відповідного анамнезу. У хворого зазвичай виявляють факти проведених хірургічних втручань на ОЧП, присутності або запальних інфекційних захворювань. Для уточнення причин появи скарг пацієнта лікарі здійснюють комплексну діагностику із застосуванням таких інструментальних методик:
- оглядова рентгенографія черевної порожнини;
- гастроскопія;
- ультразвукова діагностика органів черевної порожнини;
- колоноскопія;
- лапароскопія;
- радіоізотопне дослідження з використанням радіоактивних ізотопів йоду.
Для оцінки прохідності кишечника використовується барій, який визначається за допомогою рентгенівського випромінювання. Для перевірки стану товстої кишки використовується іригоскопія. Вона виконується з додатковим введенням контрастної речовини.
Методи терапії
Лікування спайок в області живота здійснюється консервативним або хірургічним методом. Перший спосіб терапії застосовується для запобігання утворення спайок та їх негативних наслідків, для купірування країн симптомів. Операція проводиться переважно при розвитку невідкладних станів, при частих рецидивах або загостреннях захворювання.
При виконанні консервативного лікування виконується купірування гострого больового синдрому. Коли неприємні відчуття викликані накопиченням газів в кишечнику і запором, проводиться очисна клізма. Больовий синдром також необхідно лікувати шляхом постановки теплий компрес на живіт, прийомом спазмолітиків. При наявності блювоти призначаються протиблювотні препарати. Якщо у пацієнта присутні ознаки зневоднення організму, здійснюється інфузійна терапія. Для запобігання розвитку запору лікарі рекомендують дотримуватися наступних рекомендацій:
- дотримання спеціальної дієти, спрямованої на посилення перистальтики кишечника;
- застосування легких проносних засобів;
- проведення деяких фізіопроцедур – парафінові аплікації, грязелікування, іонофорез та інші;
- використання народних засобів для поліпшення функцій кишечника;
- виняток інтенсивних фізичних навантажень.
Хірургічне втручання при наявності даної патології досить складне. Воно передбачає серйозну підготовку, запобігає розвиток післяопераційних ускладнень. Перед втручанням хворим внутрішньовенно вливають розчини для запобігання зневоднювання, нормалізації складу крові, для детоксикації. Після операції пацієнтові вводяться протеолітичні ферменти, протизапальні та антигістамінні препарати, приймаються заходи для стимуляції перистальтики.
Можливі ускладнення та наслідки
При хронічному перебігу захворювання у хворих розвиваються соматогенные неврози, які є причиною дратівливості, поганого настрою і самопочуття. Поступово стають більш вираженими розлади моторно-евакуаторної функції травного тракту, що призводить до потреби пацієнтів все більше обмежувати себе в харчуванні. У хворих виявляють і інші небезпечні наслідки спайкової хвороби:
- суттєва втрата маси тіла;
- порушення в роботі нервової системи;
- розвиток ендокринних розладів;
- порушення функцій серцево-судинної системи.
У жінок спайкова хвороба здатна стати причиною безпліддя і розвитку різних проблем гінекологічного характеру. Також дана патологія небезпечна тим, що навіть у випадках успішно виконаного лікування існує висока ймовірність розвитку рецидиву.
Профілактичні заходи і прогноз
Профілактика спайкової хвороби полягає у своєчасному лікуванні запальних процесів, локалізованих в черевній порожнині і малому тазі. При наявності супутніх захворювань важливо грамотно підібрати лікування й уважно підійти до потреби виконання оперативного втручання. Для профілактики утворення спайок в животі слід дотримуватися й інші рекомендації:
- дотримуватись здорового способу життя;
- відмовитися від будь-яких шкідливих звичок;
- при наявності проблем зі здоров’ям своєчасно звертатися до лікаря і виконувати всі його рекомендації;
- не нехтувати фізичною активністю;
- уважно стежити за роботою кишечника і не допускати розвитку запорів.
При виконанні оперативного лікування на органах черевної порожнини пацієнтам рекомендовані різні фізіопроцедури для прискорення процесу загоєння, запобігання запалення і формування рубцевої тканини. Пацієнтам, у яких підвищений ризик розвитку спайок, призначають імуноферментну терапію, фібринолітичні препарати для запобігання утворення фібрину.
Незважаючи на проведене лікування і здійснювану профілактику, прогноз при даному захворюванні не завжди сприятливий. Операція з видалення спайок здатна полегшити стан пацієнта, але не завжди повністю позбавляє від патології. Навпаки, хірургічне втручання здатне збільшити ймовірність розвитку рецидивів.
