Генітальний герпес є поширеним захворюванням, яке вражає статеві органи як чоловіки, так і жінки.
Захворювання може зумовлюватися двома типами вірусів – першим і другим, при цьому останній виявляється набагато частіше з допомогою серологічних досліджень.
Захворювання прийнято класифікувати на два основних види, які визначають характер проведених лікувальних заходів.
Мова йде про такі:
Причини статевого герпесу
Основний шлях зараження цим інфекційним захворюванням – це статевий.
Він може бути реалізований під час будь-яких статевих контактів (оральних, генітальних, анальних). Джерелом зараження може бути як людина, що має клінічні ознаки інфекції, так і той, хто їх не має, але активно в даний момент виділяє вірус.
У дітей шляхи зараження більш різноманітні. До них відносяться:
Раніше вчені схилялися до думки, що генітальний герпес викликається тільки другим типом вірусів, проте зараз воно спростовано.
Статевий герпес може викликатися як першим, так і другим типом вірусу герпесу. Вони є представниками сімейства герпесвірусів. Відмінності між ними полягають в будові зовнішньої оболонки, так як вона представлена різними білками.
Слід зазначити, що ці віруси зберігають високу стійкість у зовнішньому середовищі. Згубною для нього виявляється температура, рівна 50 градусів Цельсія. Однак мінусові значення температури не викликають загибелі вірусних частинок – вони зберігають свою життєздатність. Все це визначає високу поширеність генітального герпесу серед населення.
Статевий герпес: симптоми і ознаки
Клінічні симптоми генітального герпесу у чоловіків і жінок мають як певні сходтсва, так і відмінності.
Загальними проявами є:
У жінок уражаються:
Діагностика статевого герпесу грунтується на даних клінічної картини та результатів додаткового дослідження. Проведення лабораторної діагностики показано в наступних випадках:
Існують обов’язкові та додаткові лабораторні методи, які дозволяють підтвердити діагноз. До обов’язкових належать:
Додатковими методами є:
Матеріалами для ідентифікації збудниками можуть бути:
Лікування статевого герпесу
Основний напрямок проведеної терапії – це призначення препаратів, які блокують розмноження вірусних частинок.
Такими препаратами є ациклічні нуклеозиди, які ефективно пригнічують реплікацію вірусу і проявляють високу специфічність. Їх представниками є Ацикловір (препарат першого покоління), Валацикловір і Фамацикловир.
Лікування починається як тільки буде встановлено діагноз статевого герпесу. Як правило, воно проводиться в амбулаторних умовах, але є певні свідчення, коли воно має бути проведено в умовах стаціонару.
Такими показаннями є:
Лікування переслідує такі цілі, як:
Чим раніше буде розпочато фармакологічна терапія, тим вона виявиться ефективніше.
Це буде проявлятися в швидкому купіруванні симптомів, що позитивно позначається на якості життя пацієнта. Однак жоден із сучасних противірусних препаратів не здатний викликати загибель вірусів, тобто вони довічно зберігаються в організмі. Препарат впливає лише на активність розмноження (реплікації вірусів.
Лікування статевих партнерів проводиться в тому випадку, якщо лабораторні методи виявляють інфікованість і при цьому є клінічні прояви захворювання.
Профілактика статевого герпесу
Профілактика статевого герпесу заснована на двох основних принципах:
В теперешній час з’явилася можливість проведення специфічної профілактики шляхом вакцинації жінок вакциною Герпевак. У чоловіків вона виявляється не ефективною, тому не застосовується.
Ускладнення
В цілому протягом статевого герпесу сприятливий. Якщо лікування розпочато вчасно і стан імунітету буде задовільним, то організм справляється з клінічними проявами даної інфекції.
Однак іноді (при недотриманні вищезазначених умов) можуть виникнути певні ускладнення, до яких відносяться: