Стрептодермія у дітей різного віку розвивається внаслідок ураження різними штамами поширеного мікробного агента стрептокока і зниження ефективності імунного захисту.
Характеризується виникненням типових бульбашкових висипань на шкірних покривах (рідше слизових), заповнених гнійним вмістом. При відсутності необхідного комплексного лікування стрептодермія у дитини прогресує, поширюючись на нові, раніше здорові ділянки шкіри.
Захворювання не має тенденції до мимовільного зникнення, в особливо запущених випадках можливий розвиток зараження крові та смерть дитини.
Причини хвороби
Дуже важливо знати, що таке стрептодермія, для своєчасного звернення до дитячого лікаря.
Це далеко не нешкідлива хвороба у вигляді декількох гнійників на обличчі.
В основі стрептодермії у дітей будь-якого віку лежать серйозні зміни внутрішніх обмінних процесів, глибокі порушення імунної системи, які не повинні залишитися без уваги.
Причини розвитку стрептодермії – це цілий комплекс мікробного агента та внутрішніх факторів в організмі дитини.
Маленький людина будь-якого віку, яка правильно харчується, займається адекватної віку фізичним навантаженням (тривалі прогулянки на свіжому повітрі у крихти і посильні заняття спортом у підлітка), дотримується всі необхідні гігієнічні правила стрептодермией не хворий.
Щоденна зустріч з цим мікробним агентом не завдає жодної шкоди організму, що росте. Тільки сукупний вплив перерахованих вище факторів провокує виникнення клінічних ознак стрептодермії.
Стрептокок – це один з найбільш поширених мікробних агентів у будь-якому куточку земної кулі. Він досить стійкий до дії факторів навколишнього середовища, тому досить легко зберігається на будь-яких предметах.
Різні види стрептокока можна виявити:
- на іграшках (особливо м’яких або рідко миються);
- будь посуді;
- на будь-якому одязі, як верхній, так і на білизну, особливо якщо воно недостатньо ретельно стирається і не проглаживается;
- у воді і повітрі, тобто дитина будь-якого віку постійно з ним стикається;
- на поверхні шкіри і слизових іншої людини (маленького і дорослого), який може бути так званим здоровим носієм (немає ніяких симптомів хвороби) або хворіти на ангіну, отит, бешихове запалення.
Знаючи, як передається стрептокок, заразна чи стрептодермія, уважна мама зможе вберегти свою дитину від цього захворювання. Шляхи передачі цього мікробного агента досить різноманітні, так само як і кількість його варіантів. Можливі шляхи передачі:
- контактний (при тісному спілкуванні з хворою людиною або при використанні забруднених предметів);
- повітряно-крапельний (через повітря або за допомогою краплинок слизу з поверхні дихальних шляхів хворої людини);
- харчовий (рідко при вживанні забруднених продуктів, наприклад, при доедании кулінарної страви з чужої тарілки).
Для проникнення стрептокока в шкіру необхідно наявність вхідних воріт. Це може бути будь-яка мікротравма: садно, расчес, укус комахи.
Привертають до розвитку стрептодермії чинників досить багато, у кінцевому підсумку їх дія перетворюється в глибокі обмінні та імунологічні порушення.
У певному віці переважає вплив досить чітко визначених факторів. У немовлят розвиток хвороби провокує:
- відсутність належного гігієнічного догляду (нерегулярна зміна підгузника або брудною пелюшки, довгі нігті у малюка, неякісна прання білизни і дитячого одягу);
- рідкісне купання, зневажливе ставлення до засобів дитячої гігієни (купання без мила, в загальній ванні без попередньої обробки);
- нераціональне харчування дорослою їжею (наприклад, заміна суміші коров’ячим молоком), неправильне введення прикорму.
У дитини дошкільного віку має значення:
- відсутність поняття та невиконання основних гігієнічних навичок (миття рук, зміна одягу);
- облизування іграшок, проби на смак предметів навколишнього середовища.
У школяра підлітка і важливе негативний вплив набувають різні шкідливі звички:
- розчісування і самостійне видавлювання елементів акне;
- використання чужих предметів одягу і туалетного приладдя (обмін біжутерією, гребінцями);
- нехтування гігієнічними навичками (постійне носіння одягу без прання, нерегулярне миття волосся).
Важливе значення у зниженні загальної опірності дитячого організму відіграють різноманітні гострі та хронічні захворювання. До таких відносять:
- цукровий діабет (особливо який неправильно лікується);
- будь контактний гельмінтоз (ентеробіоз, аскаридоз);
- алергічні процеси;
- різні шкірні хвороби, що супроводжуються свербежем (короста, атопічний дерматит, суха або мокнуча екзема).
Стрептодермія у новонароджених може виникати при явищах недоношеності, малій вазі при народженні, залізодефіцитної анемії, вроджених вадах розвитку серця і травної системи.
Симптоми і ознаки захворювання
Знаючи, як починається стрептодермія у дітей, уважні батьки відразу звернуться до свого домашнього лікаря за лікарськими призначеннями, не чекаючи прогресування хвороби.
Клінічні ознаки стрептодермії у дітей різного віку подібні, відрізняються між собою лише окремі форми хвороби. У всіх випадках для стрептодермії характерні:
- утворення на поверхні шкіри (рідше слизових) бульбашкових висипань різного розміру;
- бульбашковий елемент висипу в’ялий, заповнений гнійним вмістом, при розчісуванні легко втрачає свою цілісність;
- через кілька днів після утворення спадає, покривається жовтуватою скоринкою;
- на місці скоринки відзначається лущення, потім утворюється багряно-червона пляма, довгостроково рассасывающееся і добре помітна на шкірі.
Осередки стрептодермії виникають частіше на обличчі або кінцівках, в тих місцях, де забруднення і мікротравм більше. У немовлят вогнища ураження утворюються в природних складках людського тіла (пахви, заушная область) або під підгузником (сідниці і пахові складки).
Види та форми захворювання
Знаючи, як виглядає певна форма стрептодермії, її можна легко відрізнити від інших шкірних хвороб. Відомі такі форми, як імпетиго класичне і бульозні, щілинна і суха стрептодермія.
Класичне імпетиго
Характеризується утворенням невеликого (до 1 сантиметра) пухирця (фліктени), заповненої каламутним вмістом. Фліктена може мимовільно розкриватися, поширюючись на здорові ділянки шкіри. Можливо поступове підсихання з утворенням кірки.
Може виникати така форма стрептодермії в носі, особливо при невмінні дитину користуватися хусткою і хронічному нежиті (гайморит, аденоїди). Гнійні осередки формуються навколо крил носа і всередині порожнини носа. Легко втрачають свою цілісність і схильні до периферичної росту. Існує небезпека проникнення стрептококової інфекції в порожнину носа і черепної коробки.
Бульозні імпетиго
Відрізняється від фліктени більш великими розмірами і ще меншою міцністю. Може покривати значні ділянки тіла. Можливо розтин з утворенням дуже болючою ерозії, що створює додатковий дискомфорт для малюка.
Щілиноподібні імпетиго
Утворюється на тлі каріозних зубів або дефіциту вітамінів (особливо групи В) у кутах рота та очей при хронічних або повторних гнійних процесах зовнішнього відділу органа зору (кон’юнктивіт, дакріоцистит).
При наявності одиничних вогнищ стрептодермії загальний стан дитини не змінюється.
На тлі численних шкірних вогнищ в особливо важких і запущених випадках відзначається підвищення температури, збільшення найближчих до вогнища лімфатичних вузлів, зниження апетиту.
У малюків можлива різного роду диспепсія: від погіршення апетиту до повторної діареї.
Суха стрептодермія
Відрізняється від інших форм відсутністю мокнучих бульбашок. На поверхні шкіри утворюються тільки осередки різних відтінків червоного кольору, що супроводжуються свербінням і рясним лущенням.
Попрілість стрептококова
На шкірі природних складок людського тіла утворюються численні фліктени, що зливаються в єдину мокнучу болючу поверхню. Особливо важко протікає така попрілість на тлі банального пелюшкового дерматиту. Наголошується або у немовлят, або у огрядних школярів.
Можливі ускладнення захворювання
Стрептодермія може охоплювати значні за площею ділянки тіла дитини, особливо зовсім маленького, що сприяє вираженої загальної інтоксикації. З вогнищ стрептококової інфекції на шкірі мікробні агенти можуть проникати в будь-який інший орган з розвитком вже в ньому інфекційно-запального процесу. Найбільш небезпечні проникнення:
- у придаткові пазухи носа (синусит);
- у вухо (отит);
- в порожнину черепа (менінгіт і менінгоенцефаліт);
- у серце (ендокардит, міокардит);
- в легеневу тканину (двостороння пневмонія);
- в глибину тканини аж до м’язів і кісток з формуванням глибоких виразок, які важко вилікувати.
Діагностика захворювання
Як вилікувати конкретну форму стрептодермії, які саме препарати вибрати і як довго їх застосовувати, знає будь-педіатр або сімейний лікар.
У більшості випадків діагностика стрептодермії у дитини будь-якого віку ґрунтується на клінічних ознаках.
Тільки з метою виключення інших захворювань або діагностики ускладнень стрептодермії може знадобитися лабораторне (загальноклінічний та біохімічний аналіз крові) та інструментальне обстеження (рентгенографія легенів, УЗД серця, люмбальна пункція).
Лікування захворювання
У більшості випадків лікування в домашніх умовах буде достатнім.
Тільки при відсутності можливості або бажання батьків виконувати всі лікарські рекомендації виникає необхідність у госпіталізації та лікування в стаціонарних умовах.
Не слід шукати відповідь, ніж лікувати стрептодермію, в глянцевих журналах або вдаватися до засобів народної медицини.
Трав’яні відвари і настої можуть бути лише одним з компонентів лікування, але не єдиним його засобом.
Головною запорукою успішного лікування стрептодермії – ретельне дотримання всіх рекомендацій лікаря, використання засобів місцевої та системної терапії. Лікування будь-яких форм стрептодермії без ускладнень у дитини будь-якого віку передбачає наступні напрямки:
- гігієнічні вимоги;
- антисептичні та антибактеріальні засоби;
- антигістамінні препарати (лоратадин, фексофенадин, цетиризин);
- імуномодулятори та вітамінні комплекси.
Основоположним моментом в усуненні стрептодермії є гігієна:
- дитину не можна купати;
- здорові ділянки тіла треба обробляти вологими серветками або відварами трав (ромашка, череда);
- ретельно прати і прасувати білизну і одяг;
- виділити посуд та туалетні приналежності тільки для хворого маляти, ретельно промити їх гарячою водою і милом.
Осередки стрептодермії треба локально обробляти антисептиками для якнайшвидшого підсушування, тільки після цього можна використовувати мазь чи лінімент. Застосовують точкову обробку, щоб не викликати опік, за допомогою:
- саліцилової кислоти;
- брильянтового зеленого;
- фукорцина;
- борної кислоти.
Лікування антибіотиками при стрептодермії є обов’язковим компонентом. У більшості випадків достатньо використання антибактеріального компонента у вигляді місцевого кошти (мазь, гель, лінімент), і тільки при лікуванні важкого запущеного дитини – у вигляді таблеток та ін’єкцій. В особливо важких випадках антибіотики поєднують зі стероїдними гормонами.
Найбільш часто мазь від стрептодермії для змащування гнійних вогнищ містить один з компонентів:
- тетрациклін;
- еритроміцин;
- хлорамфенікол;
- гентаміцин;
- лінкоміцин.
Системні антибіотики при стрептодермії призначаються при відсутності ефекту місцевих коштів. Найчастіше доктор призначає цефалоспорини, сучасні макроліди або пеніциліни.
Реабілітація після завершення лікування не потрібно.
Профілактика стрептодермії включає дотримання всім відомих гігієнічних правил, а також виключення контакту з хворим стрептококовою інфекцією людиною.
Коментар нашого спеціаліста
Стрептодермію у малюка або підлітка значно простіше попередити, ніж вилікувати. Для цього необхідно:
- ретельно, але не з пристрастю, дотримувати гігієнічні норми;
- забезпечувати правильне харчування дитини;
- не допускати контакту з брудними предметами і інфекційними хворими.
Наші рекомендацииСтрептодермия лікування. Чим лікувати стрептодермію. 
ЗаголовокСтрептодермия лікування. Чим лікувати стрептодермію.
ЗаголовокСтрептококк – Школа доктора Комаровського – Інтер
ЗаголовокСтрептококк – Школа доктора Комаровського
