Судинний паркінсонізм – належить до групи рідкісних патологій, які виникають у період розвитку гострих форм мозкових інсультів (геморагічних та ішемічних). СП найчастіше хворіє категорія людей, які мають в анамнезі хронічну недостатність кровообігу головного мозку.
Причини
Причини судинного паркінсонізму пов’язані з виникненням в організмі цереброваскулярних патологій (вражають зони, є «стратегічними» для даної хвороби).
- Ураження дрібних артерій мозку (мікроангіопатії: різні форми артериопатий, вузликовий поліартеріїт, системний червоний вовчак тощо);
- Ураження головного мозку кардіогенного характеру (наприклад, енцефалопатія, емболія кардіогенного характеру);
- Ураження великих артерій мозку (атеросклеротичні зміни, менінговаскулярний сифіліс);
- Інші цереброваскулярні патології (антифосфоліпідний синдром та ін).
Найчастіше причини судинного паркінсонізму криються в ураженні дрібних артерій мозку, які постачають кров’ю його глибинні відділи.
Хворі з високим артеріальним тиском входять в групу ризику по СП, так як саме у них зазвичай розвивається гіпертонічна артериопатия.
Симптоматика
Враховуючи особливості перебігу хвороби, виділяють:
Найбільш яскраві симптоми судинного паркінсонізму:
- Тремор (виникає в кінцівках мимовільне тремтіння) спокою відсутня;
- Початок захворювання характеризується симетричністю симптоматики;
- Ознаки хвороби переважають у нижніх кінцівках, а так само аксіальних відділах;
- При скасуванні дофамінергічних лікарських препаратів погіршення стану немає (вони малоефективні);
- При тривалому лікуванні препаратами леводопи відсутні дискінезії і флуктуації;
- Зміни в ходьбі з’являються на ранніх етапах захворювання.
Основні симптоми судинного паркінсонізму супроводжуються супутніми синдромами:
- Ранні нейрогенні порушення процесу сечовипускання;
- Розвиток на ранніх етапах хвороби важкої форми псевдобульбарного синдрому;
- Мозочкова атаксія;
- Виникнення лобових знаків (наприклад, хапальний рефлекс);
Пірамідне синдром;- Порушення вищих мозкових функцій вогнищевого характеру (апраксія, афазія тощо);
- Екстрапірамідні синдроми (міоклонія та ін);
- Розвиток деменції.
Лікування
Якщо діагностовано судинний паркінсонізм, сучасні методи лікування включають в себе комплекс заходів, спрямованих на попередження подальшого прогресування ураження судин головного мозку.
Основне терапевтичне вплив полягає в застосуванні протипаркінсонічних лікарських препаратів, серед яких найбільш часто використовуються:
- Амантадин;
- Препарати леводопи;
- Інгібітори МАО;
- Агоністи рецепторів дофаміну.
Якщо у пацієнта паралельно виявляється стан депресії, призначаються антидепресанти (наприклад, амітриптилін).
Для підтримання рівноваги і тренування навичок ходьби показаний інтенсивний курс спеціальної лікувальної гімнастики.
На сьогоднішній день при діагнозі судинний паркінсонізм сучасні методи лікування дозволяють максимально «зняти» симптоми, що дозволяє уникнути швидкого прогресу патологічного процесу.
