Зміст статті:
Лімфатична система складається з трьох компонентів: лімфоїдної тканини, мережі судин і циркулюючої по ним рідини. Перший елемент розосереджений по всьому організму, знаходиться в кожної анатомічної області у вигляді вузлуватих скупчень. Вони можуть розташовуватися під шкірою або залягати більш глибоко, між шарами м’язів. Збільшення в розмірах лімфоїдної тканини в паху сигналізує про розвиток серйозних патологічних станів. Подібне явище може бути симптомом лімфаденопатії малого тазу при онкології або ознакою запалення органів сечостатевої системи.
Основні причини збільшення тазових лімфовузлів
Описані вище захворювання – не єдині фактори провокатори хвороби. Лімфаденопатія здатна розвинутися після:
- венеричних інфекцій;
- зараження стрептококами, стафілококами, синьогнійної або кишковою паличкою, вірусом герпесу вірусом папіломи людини, грибками;
- пошкодження шкірних покривів, що супроводжується гнійно-запальною реакцією (фурункульоз);
- травми паху;
- оперативного втручання;
- переохолодження;
- системних захворювань, що пригнічують імунітет: краснухи, цукрового діабету, ВІЛ.
З’ясувати точні причини збільшення лімфовузлів в малому тазі можна тільки після проведення відповідних досліджень.
Класифікація та характерні ознаки
У більшості випадків лімфаденопатія є маркером інших суміжних захворювань, тому проявлятися вона може по-різному. Багато що залежить і від того, де локалізується патологічний процес, у якій формі він розвивається. Ці критерії покладені в основу систематизації захворювання.
Залежно від характеру прояву медики виділяють три варіанти перебігу:
- локальне;
- реактивне;
- генералізована.
При розвитку локальної форми запалюється і збільшується в розмірах лише один вузол. Найчастіше це трапляється при висхідному запальному процесі, що розвивається в малому тазу.
Генералізована лімфаденопатія вважається найбільш складною і небезпечною. При ній спостерігається ураження декількох елементів, розташованих в непересічних зонах (в даному випадку в паху і в надключичной області). Подібні відхилення формуються через алергічної реакції, аутоімунних патологій, гострої інфекції. Якщо основним фактором провокатором є хронічна патологія діагностується персистуюча генералізована лімфаденопатія.
Реактивна форма – відповідь організму на захворювання інфекційної природи.
Розпізнати лімфаденопатії за зовнішніми проявами нескладно. В тазі лімфатичні вузли розташовуються уздовж кровоносних судин:
- Одна група локалізується по ходу зовнішньої і загальної клубової артерії.
- Друга на бічній стінці тазової порожнини.
- Третя вздовж артерії, що живить частина задньої стінки прямої кишки.
При розвитку запалення вони збільшуються в розмірах. Виявити це явище можна, промацуючи область паху в проміжку між ногою і правою (лівою) лобкової частиною тіла. Розміри лімфатичних вузлів у здорової людини не перевищують одного сантиметра. У хворого вони стають більше в кілька разів. Шкіра поверх ущільнення червоніє. Коли запальний процес запущений, будь-який дотик до неї викликає різкий біль, що посилюється при ходьбі і виконання фізичних вправ.
Крім цього, при гострій лімфаденопатії спостерігається підвищення температури тіла до 37,5 градусів. Вона тримається постійно і погано збивається лікарськими засобами. Ночами посилюється пітливість. Хворий швидко худне. У нього збільшується в розмірах печінка і селезінка. Один за іншим ідуть рецидиви захворювань верхніх дихальних шляхів. Хронічна лімфаденопатія викликає занепад сил, втрату апетиту, постійний головний біль.
Якщо лімфатичний вузол ущільнився, збільшився в розмірах, став твердим і нерухомим і неболезненным, це може бути ознакою наявності злоякісного утворення.
Діагностика
При виявленні симптомів лімфаденопатії органів малого тазу необхідно звертатися до сімейного лікаря, терапевта чи гінеколога (жінкам), до уролога (чоловікам). На першому огляді лікар збере анамнез, зробить пальпацію патологічного ділянки, обов’язково візьме мазки на вивчення мікрофлори сечостатевої системи, а потім випише направлення на інші лабораторні та інструментальні методи обстеження.
Важливо на даному етапі з’ясувати причини нездужання і виключити можливість розвитку тазової лімфаденопатії при раку матки у жінок і раку простати у чоловіків. Для цього проводиться:
- забір крові на біохімію;
- бакпосів крові;
- цитологія та гістологія;
- взяття пункції з запаленого вузла;
- УЗД органів сечостатевої системи;
- рентген;
- МРТ органів малого тазу.
У чоловіків під симптом запалення лімфатичного вузла здатна маскуватися пахова грижа. Лікар повинен не упустити цей момент. При тривалому запаленні декількох груп лімфатичних вузлів, що приводить до зрощення окремих елементів в конгломерати, необхідно виключити ВІЛ-інфекцію, лімфому, аутоімунні захворювання та наявність метастаз.
Методи терапії
Лікується запалення лімфатичних вузлів двома способами: консервативним і хірургічним. Застосування першого виду стає виправданим, коли причиною нездужання є інфекційні хвороби, венеричні захворювання, післяопераційні ускладнення. В цьому випадку хворим призначається:
- прийом антибіотиків, протигрибкових засобів;
- зовнішнє використання антисептичних кремів і мазей.
Для лікування необхідний повний спокій та імунотерапія.
Якщо гіперплазовані клубові лімфовузли загноїло, здійснюється хірургічна операція. Вражений елемент розкривається, дренується. Місце чиститься антисептичними розчинами. Після проводиться курс антибактеріальної терапії. Для закріплення лікувального ефекту пацієнт направляється на електрофорез, ультразвук.
Коли лімфатичні вузли збільшуються в розмірах через поширення метастази злоякісної пухлини, проводиться одночасне лікування первинного освіти і вторинних пухлинних процесів. Для цих цілей можуть бути використані різні тактики: хірургічне видалення, променева терапія, хіміотерапія. Вибір методу лікування залежить від локалізації ракового вогнища, його форми, ступеня агресивності зростання.
Якщо вибирається хірургія, видаленню підлягають лімфатичні вузли, найближче розташовані до первинного утворення. Цей метод виправданий, коли описуються елементи вражені поодинокими метастазами. При множинному ураженні застосовується хіміотерапія.
Можливі ускладнення та наслідки
При відсутності адекватного лікування мікроби з вогнища запалення можуть потрапити разом з лімфатичним струмом в кровоносну систему і викликати остеомієліт, менінгіт, сепсис. При гнійної лімфаденопатії нерідко утворюються свищі і вогнища абсцесу. Захворювання ще небезпечно тим, що може статися зараження крові. У 50% випадках воно закінчується летальним результатом.
Часто ускладнення розвиваються внаслідок неправильних дій, зроблених з боку хворих людей. Багато намагаються гріти запалений вузол. В цьому випадку інфекція стрімко поширюється на здорові області і ситуація значно погіршується. Інші намагаються самостійно розкривати запалені шишки. Неправильні дії призводять до формування небезпечних абсцесів. Не можна для лікування лімфаденопатії застосовувати засоби народної медицини: згаяний час погіршує загальний стан і сприяє переходу гострої фази в хронічну форму. Вона вкрай важко піддається терапії.
Профілактичні заходи
Запобігти запалення лімфатичних вузлів, розташованих у малому тазі можна, якщо дотримуватися певних правил:
- постійно загартовувати організм;
- підвищувати імунітет;
- займатися спортом;
- практикувати захищений секс;
- своєчасно обробляти будь-які кровоточать ранки;
- слідкувати за гігієною тіла.
Помітивши перші симптоми ущільнення лімфатичних вузлів, необхідно одразу звертатися за медичною допомогою.
