Тонзилітом називають патологічний запалення піднебінних мигдалин. Хвороба розвивається внаслідок попадання в горло інфекції вірусної або бактеріальної природи.
Його найчастіше діагностують у холодну пору року, коли імунна система людини істотно ослаблена.
Розрізняють хронічний і гострий тонзиліт. Останній частіше називають ангіною.
Від хронічного тонзиліту ангіна (див. симптоми ангіни) відрізняється більш гострим і складним перебігом. Крім того, вона загрожує багатьма важкими ускладненнями, які при хронічному тонзиліті зустрічаються набагато рідше.
Причини виникнення
Мигдалики є однією з найважливіших складових імунної системи людини. Їх призначення полягає в тому, щоб не пропускати всередину організму людини інфекції та віруси. Але іноді і самі мигдалини стають жертвами патологічної діяльність мікроорганізмів. В даному випадку найчастіше мова йде про гемолітичному стрептококке, рідше про віруси, інші види стрептокока, хламидиях, мікоплазми.
Що стосується гострого тонзиліту, то він може виникнути ізольовано, а може розвинутися з хронічної форми хвороби, якщо людина не отримує відповідного лікування.
Зараження при тонзиліті відбувається зазвичай відбувається через повітряно-крапельний шлях, рідше – через харчовий. Цьому сприяє ослаблений імунітет, наявність будь-якого вірусного захворювання або застуди.
В деяких випадках можливо самозараження. Подібна ситуація може виникнути, якщо в організмі є джерело інфекції, наприклад, карієс, пародонтоз, етмоїдит, або гайморит.
Симптоми тонзиліту у дорослих
Загальним симптомом, як для хронічної, так і для гострої форми тонзиліту, є біль в горлі.
Залежно від індивідуальних особливостей конкретного клінічного випадку вона може бути помірною або дуже сильною. При цьому також спостерігається дискомфорт при ковтанні слини, вживанні їжі.
При хронічному тонзиліті також присутні такі загальноклінічні симптоми, як підвищена температура тіла (до 38 градусів), слабкість, відсутність апетиту. На мигдалинах (див. запалення гланд) при їх огляді лікар відзначає наявність білого нальоту, самі мигдалини збільшені і почервонілі.
До симптомів тонзиліту може приєднатися також фарингіт, для якого характерно першіння в горлі, захриплий голос. Відмінною рисою хронічного тонзиліту є чергування стадій ремісії та загострення, тому іноді симптоми при цій формі тонзиліту досить розмиті.
Гострий тонзиліт протікає набагато важче. Він відрізняється досить високою температурою тіла до 40-41 градусів, а також збільшенням лімфатичних вузлів. Біль у горлі дуже сильна, процес ковтання утруднене.
Залежно від різновиду ангіни (фолікулярна, герпетична, фибринозная, лакунарна, катаральна та інші) на мигдалинах може утворитися біла плівка або наліт, гнійнички, фолікули. Іноді ці утворення можуть поширювати неприємний запах з рота.
Лікування тонзиліту
Сьогодні тонзиліт лікують за допомогою двох основних методів — консервативної терапії та оперативного втручання. Перший метод поширений набагато більше.
При хронічному тонзиліті в період загострення, а також при гострому тонзиліті, в першу чергу, проводять антибактеріальну терапію. Вона полягає у використанні препаратів місцевої та системної дії. Призначення певного виду антибіотика ґрунтується на аналізі мазка з мигдалин і готової антибіотикограмі. При хронічному тонзиліті зазвичай приймають антибіотик у таблетованій формі, а при ангіні найчастіше призначають внутрішньом’язове введення препаратів.
Місцеве лікування при тонзиліті включає в себе проведення різних процедур. По-перше, лікар може призначити видалення гнійних утворень на мигдалинах, після чого місця ураження промивають антисептичними розчинами: хлоргексидином, мірамістином, розчином срібла.
Також можливо місцеве введення антибіотиків в область мигдалин, вживання антисептичних таблеток і льодяників. Хороший ефект дає використання різних видів фізіотерапії. При хронічному перебігу хвороби обов’язковим являє курс імуномодуляторів і вітамінів.
Оперативне втручання при тонзиліті являє собою операцію, під час якої відбувається видалення мигдалин, яке може бути показане, якщо з’явилися заглоткові або околоминдаликовые абсцеси. Подібна ситуація є абсолютним показанням до операції. Також видалення мигдалин можливо в тому випадку, якщо хвороба постійно рецидивує, не реагуючи на консервативне лікування.
Читайте також, лікування ангіни в домашніх умовах.
Ускладнення тонзиліту
Як хронічний тонзиліт, так і ангіна, можуть давати різні системні ускладнення.
Однією з найбільш важких хвороб, якій передує тонзиліт, є ревматизм. Як свідчить статистика, майже половина пацієнтів з ревматизмом перед початком захворювання хворіла тією або іншою формою запалення мигдалин. Ознаки можливого ревматизму можна виявити тільки по закінченню 3-4 тижнів після того, як людина одужала. Як правило, ревматизм починається з сильної ломоти в суглобах, підвищення температури.
Нерідким ускладненням після тонзиліту є різні серцево-судинні захворювання. Найчастіше мова йде про тонзиллокардиальном синдромі, який також називають тонзіллогенной дистрофією міокарда. Даний синдром проявляється задишкою, відчутними перебоями в роботі серця, тахікардією.
Крім ускладнень системного характеру, захворювання призводить також до місцевих ускладнень. Так, після гострої форми тонзиліту можливе поширення інфекції на прилеглі тканини. При цьому людина відчуває біль, важкість у ковтанні, підвищену температуру. Такий стан носить назву паратонзилліта.
До розряду місцевих ускладнень належать також регіональний лімфаденіт. Він проявляється у вигляді припухлості і хворобливості регіональних лімфатичних вузлів, на які потрапила інфекція з мигдалин.
Профілактика тонзиліту
Для профілактики гострого тонзиліту вимагається дотримання правильного режиму дня. Повноцінний сон і відпочинок, правильне харчування покращують імунітет людини і тим самим перешкоджають зараження інфекцією. Також корисно проводити загартовування, водні процедури, тривалі прогулянки на свіжому повітрі.
Щоб зменшити ризик рецидивів при хронічному тонзиліті, потрібно строго дотримуватися призначених лікарем процедур, регулярно приймати потрібні препарати. Крім того, непоганим профілактичним заходом буде видалення джерел потенційної інфекції: карієсу, хвороб слизової оболонки рота, синуситу та інших захворювань придаткових пазух носа.
Також багато лікарі рекомендують робити самомасаж горла. Він виглядає як легке погладжування горла в напрямку від щелепи до грудей. Робити його рекомендують перед виходом на вулицю у холодну пору року, або перед прийомом холодної їжі.
Народні засоби від тонзиліту
При хронічному тонзиліті хороший ефект дає застосування на практиці порад і рекомендацій народної медицини. В даному випадку найчастіше мова йде про полоскання відварами трав, які надають протизапальний та антисептичний ефект (див. чим полоскати горло при ангіні.
Подібними властивостями володіє ромашка аптечна, липа, корінь алтея, листя материнки і м’яти перцевої. Суху траву, або комбінацію з декількох трав, заливають окропом і настоюють протягом півгодини, після чого ретельно полощуть горло кілька разів. Такі роблять полоскання 3-4 рази на день протягом приблизно одного тижня.
Хорошими бактерицидними властивостями володіють продукти бджільництва. Для лікування тонзиліту рекомендується використовувати натуральний прополіс. Особливо корисним буде полоскання горла розчином, приготовленим на основі спиртового екстракту прополісу і води. Крім того, настоянку прополісу можна вживати всередину, попередньо додавши кілька крапель в чашку чаю, або будь-якого іншого напою.
