Трахеобронхіт – гостре або хронічне запалення трахеї та верхніх відділів бронхіального дерева. Розвивається внаслідок поширення запального процесу з трахеї на бронхи і бронхіоли. За несприятливих умов, відсутності лікування процес може опуститися ще нижче, обумовлюючи розвиток бронхіту. Найчастіше гострий трахеобронхіт є ускладненням ГРВІ або запалення верхніх відділів респіраторного тракту. Хронічний трахеобронхіт розвивається при зниженні імунітету, внаслідок невилікуваного гострого трахеобронхіту.
Зміст
- 1 Причини трахеобронхіту
- 2 Клінічні прояви
- 3 Діагностика
- 4 Лікування
- 4.1 Медикаментозне лікування
- 4.2 Немедикаментозне лікування
- 5 Висновок
Причини трахеобронхіту
Причини захворювання різноманітні, основні з них:
- бактеріальна інфекція (пневмо-, стрепто – і стафілококи, мікоплазма);
- вірусна інфекція;
- переохолодження, простудний чинник;
- паління, алкоголізм;
- подразнюючу дію на слизову пилу, хімічних речовин;
- активація умовно-патогенної мікрофлори;
- зниження загального та місцевого імунітету.
Клінічні прояви
Захворювання найчастіше є вторинним, його симптоматика нашаровується на клініку первинної патології, тобто може поєднуватися з симптомами ГРВІ, риніту, фарингіту, ларингіту та ін.
Основні симптоми:
кашель, на початку хвороби сухий, надсадний і болісний характер, пізніше стає продуктивним;- біль у грудній клітині при кашлі;
- підвищення температури тіла до субфебрильної;
- загальна слабкість, нездужання;
- задишка.
Трахеобронхіт може бути гострим, хронічним, а також алергічної природи. Хронічний трахеїт і бронхіт часто виникає у завзятих курців і шахтарів. Захворювання може вважатися хронічним при його тривалості протягом 3 місяців в році на протязі останніх 2 років.
Діагностика
Діагноз трахеобронхіт виставляється на підставі скарг, історії хвороби та життя, об’єктивних даних, отриманих лікарем під час огляду та обстеження). У крові можуть виявлятися ознаки запального процесу – збільшення кількості лейкоцитів, швидкості осідання еритроцитів, у разі гострого процесу аналіз крові може залишатися нормальним. Для уточнення причини захворювання виконують посів мокротиння та його бактеріоскопічне дослідження. При наявності трахеобронхіту зміни на рентгенограмі зазвичай не визначаються, іноді може спостерігатися посилення легеневого малюнка. Додаткові методи дослідження проводяться для виключення іншої патології дихальної системи, при підозрі на пневмонію, обструктивні хвороби легенів, бронхіальну астму, пухлини бронхів і ін Для виключення ХОЗЛ рекомендується проводити спірографію, при трахеобронхите може виявлятися зниження життєвої ємності легень.
Лікування
Лікування трахеобронхіту спрямоване на усунення симптомів ураження респіраторного тракту в максимально короткі терміни (зменшення тривалості і тяжкості кашлю), попередження розвитку ускладнень, так як трахеобронхіт може швидко поширюватися на інші відділи бронхолегеневої системи. Трахеобронхіт — як гострий, так і хронічний — зазвичай лікується амбулаторно, за винятком тяжкого перебігу хвороби. Хворим рекомендується охоронний режим, який включає перебування в теплі, запобігання різких змін температури навколишнього середовища, рясне питво.
У лікуванні є два основних напрямки: медикаментозне та немедикаментозне.
Медикаментозне лікування
Немедикаментозне лікування
З допомогою фізіотерапії досягається купірування запалення, зменшення набряку в трахеї і бронхах, відновлюється в них нормальний відділення слизу.
Для лікування гострого трахеобронхіту призначаються:
- УВЧ-терапія;
- УФО на область шиї, груди, межлопаточную область в еритемних дозах;
- інгаляції натрію гідрокарбонату, інтерферону, муколітичних сумішей, бронхолітиків (ефедрину, платифіліну, еуфіліну та ін);
- лікарський електрофорез лідокаїну, кодеїну на ділянку трахеї (при сильному кашлі);
- магнітотерапія на межлопаточную область;
- ДМХ-терапія на межлопаточную область;
- баротерапія місцевої дії (чинить подразнюючу дію на нервові закінчення, покращує відходження мокротиння, знімає спазми, призначається на етапі вирішення запалення);
- тривала аеротерапія (призначається в період одужання).
Для лікування хронічного трахеобронхіту призначається все перераховане вище, а також:
- вібраційний та вакуумний масаж;
- лікувальна перкусія;
- гипербаротерапия;
- геліотерапія;
- оксигенотерапія.
Санаторно-курортне лікування покращує загальне самопочуття хворих, нормалізує функцію зовнішнього дихання, підвищує імунітет і загальну резистентність організму.
Хворі хронічним трахеобронхітом направляються на оздоровлення на курортах Феодосії, Ялти, Анапи, Нальчика, Одеси, Кисловодська і ін., можлива також реабілітація в місцевих санаторіях.
Даний вид лікування протипоказаний при емфіземі легень, пневмонії, пневмокониозах. Слід враховувати також загальні протипоказання до санаторно-курортного лікування.
Висновок
У більшості випадків гострий трахеобронхіт виліковується за кілька тижнів. При правильному і своєчасному лікуванні він проходить без сліду. Для попередження розвитку хронічного процесу необхідно адекватно лікувати гострий трахеобронхіт, а також ГРВІ, які його часто викликають. Важливе значення в профілактиці має загартовування, боротьба з курінням, санація хронічних вогнищ інфекції.
Фахівець клініки «Московський лікар» розповідає про лікування бронхіту:
