Зміст статті:
Асцит, що представляє собою скупчення рідини ексудативної в очеревині, є симптомом багатьох хвороб: гастроентерологічних, нефрологічних, гінекологічних, серцево-судинних і т. д. Одні його форми піддаються повному лікуванню, при інших медицина здатна значно продовжити життя хворого людини, але при деяких видах прогнози вкрай несприятливі. Важливо знати, які фактори впливають на тривалість життя при асциті.
Причини і механізми розвитку
До виникнення асциту можуть призвести хронічні патології внутрішніх органів, що викликають порушення обміну речовин, кровообігу, вологообміну. Згідно з медичною статистикою, найбільш частою причиною черевного асциту у дорослих людей є цироз печінки: на нього припадає понад 70% випадків розвитку даної симптоматики. Злоякісна онкологія викликає асцит в 10%. Хронічна ниркова недостатність – основна причина дитячого асциту, у дорослих вона зустрічається в разі важкого органічного ураження нирок. Також його можуть викликати:
- хронічна серцева недостатність;
- ураження лімфатичних судин і порушення процесу відтоку лімфи;
- тромбоз печінкової вени;
- ревматизм, ревматоїдний артрит, червоний вовчак;
- туберкульоз;
- мікседема – наслідок дисфункції щитовидної залози, що призводить до набряклості слизової оболонки.
Одним із приводів до розвитку асциту може стати тривале голодування, викликає в організмі дефіцит білка. Коли його концентрація в складі крові різко знижується, падає онкотичного тиск, регулює водообмін між кров’ю і навколишніми тканинами, і вода переходить до них в надлишковій кількості.
Патологічні стани сприяють судинного стенозу, порушення нормального кровообігу і розвитку підвищеної проникності кровоносних судин. В результаті втрати вологи і застійних явищ кров стає занадто густий, з’являються тромби, в організмі накопичуються токсини, порушується обмін речовин. В процес розпаду поступово втягуються тканини внутрішніх органів, що виділяється ексудативна рідина спочатку потрапляє в судинне русло, а потім проникає крізь стінки вен, відповідальних за їх кровопостачання, і концентрується в області очеревини.
Симптоматична картина і терапія
Асцит у своєму розвитку проходить три ступеня тяжкості, при цьому його симптоматика стає все більш вираженою:
В окрему форму виділяється рефрактерний асцит, при якому черевна порожнина постійно наповнюється рідиною, незважаючи на проведене лікування. Патологічні прояви мають як загальні, так і індивідуальні ознаки, що залежать від того, що стало їх першопричиною. До подібних симптомів асциту відносяться:
- схуднення, підвищена температура тіла, ознаки інтоксикації – при туберкульозі кишечника або сечостатевої системи;
- втрата ваги, збільшення лімфовузлів – при онкопатологиях;
- синюшність шкіри, набряки стоп і гомілок, скупчення рідини в плевральній області – при серцево-судинної недостатності;
- болю в животі, збільшення печінки, ризик розвитку кровотеч – при тромбозі печінкової вени;
- великий об’єм ексудату і швидке наповнення рідиною черевної порожнини – при цирозі печінки;
- шкірні висипання – при ревматичних патологіях.
Терапія асциту, крім медикаментозного і хірургічного лікування, включає дієтичне харчування: скорочення до мінімуму споживання солі, обмеження вживання рідини (не більше 1 літра на добу), виключення з раціону гострих, жирних і смажених страв, а також молочних продуктів з високим ступенем жирності.
Прогнози життя при асциті
Серед факторів, що визначають, який буде прогноз тривалості життя при асциті черевної порожнини, на першому місці стоїть характер основного захворювання. Найбільш сприятливим виглядає прогноз асциту, що виник на тлі білкового дефіциту – якщо баланс поживних речовин вдається відновити до того як організму був нанесений серйозний збиток, симптом зникає без будь-яких наслідків. У всіх інших випадках мова про повне зцілення пацієнтів і повернення їх до повноцінного життя не йде. При ураженні печінки, нирок, серця збільшити шанси на продовження життя може тільки трансплантація, природно, при відсутності протипоказань з боку інших органів.
Скільки проживе пацієнт з даним діагнозом, залежить також від того, на якій стадії хвороби були розпочаті терапевтичні заходи. При транзисторном асциті прогноз досить благополучний: дотримуючись приписи лікарів щодо терапії, дієти, і відмовившись від шкідливих звичок – вживання алкогольних напоїв, куріння, переїдання і т. д. – людина може жити досить довго – 10-15 років. Однак застати хворобу на ранній стадії вдається далеко не завжди, дуже багато залежить від кваліфікації і досвіду лікаря, що проводить огляд і робить призначення. Навіть у разі своєчасного вжиття всіх необхідних заходів повністю зупинити прогресування патологій, що викликають асцит, медицина поки не в змозі. І чим далі заходить хвороба, тим менше шансів вона залишає хворому.
Асцит у хворих з серцевою недостатністю 3-4 ступеня в 90% випадків призводить до летального результату протягом трьох-п’яти років. При рефрактерном асциті половина хворих помирає протягом року. Положення посилює літній вік – 60 років і старше, перепади артеріального тиску, цукровий діабет.
У будь-якому разі не можна втрачати надію – адже наука не стоїть на місці. Якщо людині вдається продовжити життя на кілька років, за цей час можуть з’явитися більш досконалі методики лікування, які дозволять стабілізувати стан на більш тривалий термін.
