Уреаплазми у жінок виявляються з частотою від 10 до 50%.
Слід зазначити, що в 5-20% випадків відзначається безсимптомний бактеріоносійство без розвитку захворювання.
Ці мікроорганізми можуть викликати ураження сечостатевої системи, а також бути причиною деяких акушерських ускладнень. Уреаплазма у жінок відноситься до умовно-патогенних мікроорганізмів, які живуть в піхві і в нормі.
Однак при зниженні імунітету спостерігається активація цих мікробів з розвитком інфекційного захворювання (уреаплазмоз).
Симптоми уреаплазми у жінок
Основними симптомами, які є дуже підозрілими щодо уреаплазмозу, є наступними:
- патологічні виділення з піхви і цервікального каналу, які мають слизисто-гнійний характер;
- періодично виникають міжменструальні кров’янисті виділення;
- болі, які відзначаються під час статевого акту;
- свербіж і печіння під час сечовипускання;
- різі, які супроводжують цей процес;
- болі в нижніх відділах живота.
Об’єктивно визначаються такі клінічні ознаки, як:
- почервоніння і набряк слизової оболонки, яка оточує отвір сечовипускального каналу;
- наявність слизово-гнійних виділень з уретри;
- набряк і почервоніння слизової оболонки піхви і шийки матки.
См. також: уреаплазма парвум у жінок
Діагностика уреаплазми у жінок
Проведення діагностичного пошуку з застосуванням лабораторних методів дослідження показано в наступних випадках:
- наявність клінічних і лабораторних ознак, які підтверджують наявність запального процесу в сечостатевій системі;
- донори сперми;
- пари, які страждають безпліддям;
- пари, у яких спостерігається невиношування вагітності та внутрішньоутробна загибель плода.
Основними методами лабораторного дослідження, які допомагають підтвердити діагноз, є наступні:
1) Полімеразна ланцюгова реакція, яка виявляє специфічні послідовності нуклеїнових кислот мікоплазми.
2) Культуральне дослідження, яке є більш трудомістким. Воно передбачає дослідження культур клітин, які виростають на спеціальних середовищах. Також дуже важливо в процесі діагностичного пошуку лікар забирає матеріал для проведення мікроскопічного аналізу виділень із піхви, цервікального каналу і сечовипускального каналу.
Цей аналіз дозволяє отримати інформацію наступного роду:
кількість лейкоцитів;
кількість епітеліальних клітин та їх стан;
виключення можливих захворювань, які передаються статевим шляхом (гонорея, трихомоніаз та інші);
оцінка якісного і кількісного складу бактерій в піхву.
Трактувати результат мікроскопічного дослідження виділень з сечостатевих органів у жінок необхідно наступним чином:
1) Кількість лейкоцитів у виділеннях з сечовипускального каналу, рівну 10 і більше, є ознакою уретриту.
2) Якщо співвідношення лейкоцитів і епітеліальних клітин дорівнює 1:1 в мазку з піхви, то це розцінюється як ознака вагініту.
3) Про цервіциті каже кількість лейкоцитів 10 і більше у виділеннях із шийки матки. Слід зазначити, що серологічні методи діагностики (вони визначають специфічні антитіла до уреаплазма) щодо уреаплазмозу, є недостовірними. Тому їх не можна використовувати для встановлення клінічного діагнозу урогенітального уреаплазмозу.
Ускладнення
У відсутність лікування і пізньої діагностики уреаплазми можуть приводити до розвитку таких патологічних станів, як:
уретрит у жінок – запалення сечовипускального каналу;
цервіцит – запалення шийки матки, в тому числі з розвитком псевдоерозії;
вагініт – запалення піхви;
цистит у жінок – запалення сечового міхура;
запальні процеси матки та її придатків;
акушерські ускладнення – невиношування вагітності;
післяпологові запальні захворювання, серед яких ендометрит є найчастішим;
запальні ускладнення після абортів.
Лікування уреаплазми у жінок
Лікування проводиться в наступних випадках:
є ознаки запального ураження сечостатевих органів за умови, що не виявлено інші можливі патогенні мікроорганізми
донори сперми (навіть при відсутності клінічних симптомів).
безпліддя в анамнезі.
невиношування в анамнезі.
внутрішньоутробна загибель плода в анамнезі.
статеві партнери, які мають або клінічні або лабораторні ознаки запалення сечостатевих органів і при встановленому факті уреаплазмоза у другого статевого партнера.
Лікування уреаплазми у жінок переслідує наступні цілі:
1) Купірування клінічних проявів.
2) Нормалізація лабораторних ознак, які вказують на запальний процес (відсутність уреаплазм у виділеннях сечостатевих органів – це не обов’язкова умова успішної терапії, тому воно може бути виконано, або ні в залежності від індивідуальних особливостей організму).
3) Профілактика можливих ускладнень. Основне місце в терапії уреаплазмозу відводиться антибактеріальних препаратів, які виявляють активність щодо мікроорганізмів.
Найбільш ефективними є Джозамицин (досить дорогий препарат останнього покоління, який можна застосовувати у вагітних) і Доксициклін (дешевий препарат першого покоління, але під час вагітності його прийом заборонений). Зазвичай лікування продовжується протягом 10 днів, але може бути збільшена до 2 тижнів.