Найбільш поширені вади розвитку сечової системи у дітей – це вроджені зміни і порушення нирок, сечоводів і сечового міхура. Рання діагностика патологічних змін має величезне значення для подальшого прогнозу та повноцінного функціонування урологічної системи дитини. Аномалії розвитку сечовидільної системи зустрічаються серед кожного десятка новонароджених немовлят, всі вони розрізняються способами діагностики і лікування. Пороки, що викликають важкі ускладнення – інфекції, обструкцію, біль, дисфункцію і так далі, підлягають виключно хірургічного оперування.
Причини вад сечовидільної системи у дітей
Багато вади розвитку сечової системи у дітей успадковуються ними разом з генами від їх батьків, деякі виникають в процесі вагітності, при ускладненні її перебігу, захворюваннях матері, несанкціонованого прийому медикаментів і так далі. Однак специфічні аномалії розвитку сечовидільної системи виникають з невідомих медицині причин, серед яких можуть бути як ендогенні, так і екзогенні фактори. Недоліки сечової системи діагностуються на внутрішньоутробної стадії і після народження сучасними методами досліджень – ультразвуком, цистографией і урографией.
Вади розвитку сечової системи дитини
Аномалії нирок можуть стосуватися:
- Їх кількості. У дітей відсутні одна або обидві нирки – аплазія, в цьому випадку у дитини, як правило, є й інші порушення розвитку і будови внутрішніх органів і систем, багато з яких несумісні з життям. У дітей також має місце така патологія, як подвоєння нирок – часткове або повне. В цьому випадку дуже скрутний природний відтік сечі – гідронефроз, в зв’язку з чим розвивається рефлюкс – зворотний заброс сечі, що сприяє каменеутворенню і виникнення гриж у нирках. Медицині відомі випадки виникнення у дітей додаткової нирки, у цьому випадку дитину переслідують тупі ниючі болі в животі.
- Їх розташування. Зміна положення нирок – дистонія, вона є частим видом патологій у новонароджених немовлят. При цьому патологічне порушення розташування і переміщення нирок відбувається ще внутрішньоутробно, нирка зупиняється на будь-якому рівні односторонньо або відразу з двох сторін.
- Їх величини. Гіпоплазія – зменшення обсягів нирки, при цьому сам орган залишається здоровим. Дана аномалія зустрічається рідко, а виявляється разом з супутніми захворюваннями нирок.
- Їх структури. У дітей зустрічається дисплазія – маленька брунька з вадами розвитку, губчаста нирка – орган з безліччю дрібних кіст на ній, карликова нирка – істотне зменшення розмірів органу, рудиментарна нирка – зупинка розвитку нирки в ембріональний період. Всі ці і багато інші пороки порушують функції нирок і заважають нормальній життєдіяльності дитини.
Аномалії вродженого плану можуть стосуватися і сечоводів, в цьому випадку сечоводи можуть бути недорозвинутими, або відсутні взагалі – агенезія сечоводу. У деяких випадках виникає подвоєння сечоводу, якщо дана патологія починає себе проявляти, то проводиться хірургічне лікування.
Пороки можуть стосуватися будови і розвитку сечового міхура, серед них:
- Екстрофія – важка аномалія сечової системи у дітей, при якій недорозвинена, або відсутня передня стінка міхура. У більшості випадків до цієї патології приєднуються і інші аномалії урогенітальної системи.
- Агенезія – повна отсутвие органу сечового міхура.
- Подвоєння та диверкул сечового міхура. В цьому випадку відбувається одноразове або множинне випинання стінки порожнистого органу назовні. Патологічним змінам може піддаватися і шийка сечового міхура, коли в ній наростає надлишок сполучної тканини, що утруднює сечовипускання.
- Аномалії урахуса – сечового протоку, що з’єднує сечовий міхур і пуповину. Результатом таких змін є пупкова грижа, кіста або нориці.
