Термін «блефарит» використовується лікарями-офтальмологами для позначення групи захворювань країв повік, які мають запальний характер.
Класифікувати даний недуга можна за різними критеріями. Різні види блефариту виділяють виходячи з анатомічної локалізації процесу, враховуючи характер перебігу процесу або ґрунтуючись на причинних факторах.
Гострий, і хронічний інфекційний блефарит
Практично завжди це захворювання набуває хронічний перебіг зі схильністю до рецидивів. Однак бувають і випадки гострого блефарита.
Хронічний блефарит характеризується тривалістю перебігу і складністю лікування. Для того щоб позбутися від нього часто доводиться витратити чимало сил і терпіння, причому як самому хворому, так і лікаря.
Причинами, що призводять до розвитку запалення повік, можуть ставати різноманітні фактори. Зокрема, інфекційні блефарити розвиваються під дією бактерій (найчастіше це золотистий стафілокок), грибків або кліщів. Неінфекційні ж форми захворювання виникають як результат будь-якої очної патології або контакту з алергічними агентами.
Діагностика описуваного захворювання грунтується на результатах огляду повік і вій, який здійснюється лікарем з використанням щілинної лампи. Також проводиться комплекс лабораторних досліджень зіскрібка з кон’юнктиви, спрямований на оцінку клітинного складу мікробної обсіменіння. Має чимале значення у діагностиці та визначення кліщів в коріння вій.
Як правило, протягом будь-якої форми розглянутого недуги супроводжується характерними для загальними проявами захворювання, до яких відноситься набряком і почервоніння повік, а також свербіж, швидка стомлюваність органу зору та розвиток підвищеної чутливості до подразників.
Симптоми та лікування простого блефарита
Простий блефарит є найлегшою формою цієї недуги. Однак при відсутності лікування він може набувати більш важкі варіанти перебігу.
При такій формі запалення краю століття характеризуються незначним почервонінням і припухлістю. В куточках очей накопичуються блідо-сіруваті пузиряться виділення. Ще один симптом — збільшення вихідних отворів мейбоміевих залоз. Кон’юнктива помірно червона.
Крім того, хворих турбує печіння і свербіж, а також підвищується частота моргання.
Лікування простого блефариту не представляє особливих складнощів. В першу чергу необхідно забезпечити дотримання гігієни очей: слід видаляти будь-які скоринки і щодня протирати повіки фурацилліном.
Крім зазначеного препарату можна проводити обробку країв повік зеленкою або втирати в них жовту ртутну мазь або мазь сульфацил-натрію.
Лускатий (себорейний) блефарит: ознаки і лікування
Такий вид запалення має іншу назву – себорейний блефарит і є складним захворюванням, що зачіпають крім вік ще й брови, а також волосисту частину голови.
Один з ознак — шкіра в області коренів вій при лусковому блефариті покривається невеликими сіро-бурими лусочками, які за своїм виглядом нагадують лупа. Ці лусочки щільно прикріплені до шкіри, після їх видалення оголюється значно стоншена почервоніла поверхню, а у важких випадках-ерозії або виразки. Краї повік потовщені і набувають червоний відтінок, що особливо помітно при напрузі або подразненні очей. З’являється свербіж посилюється до вечора. В деяких випадках по краях повік утворюється тонка скоринка жовтуватого кольору.
При дії яскравого світла, знаходженні в запиленому приміщенні, на вітрі або в умовах дії інших зовнішніх подразників хворі відзначають підвищену чутливість очей. Досить швидко, особливо при використанні штучного освітлення, розвивається стомлення органів зору.
Лікування лускатого блефариту зводиться до використання гідрокортизонової мазі, яку наносять на краю століття до 2 разів на добу. Паралельно в око закапують розчин сульфату цинку.
Крім того, при даному виді хвороби потрібно щоденне розм’якшення лусочок шляхом лужних аплікацій з подальшим очищенням століття з використанням зеленки або суміші спирту з ефіром.
Виразковий блефарит і його фото
Виразковий блефарит по праву є найбільш важкою формою запалення повік і часто розвивається у осіб молодого віку.
Особливістю даного типу захворювання вважається освіту біля коріння вій жовтувато-бурих, досить міцно прикріплених до покрови шкіри кірочок, спроби видалення яких призводять до того, що разом з ними вириваються вії.
Також при виразковому блефариті, фото якого розташовано вище, відбувається склеювання вій, розвиваються гнійнички і утворюються виразки, що кровоточать. Варто відзначити, що виразки маленького розміру можуть злитися між собою і утворити виразкову поверхню. По мірі утворення рубців відбувається випадання вій.
При даній формі блефариту відзначається запалення волосяних цибулин, органи зору швидко стомлюються, повіки набряклі та червоні. Пацієнти, як правило, відчувають нервове напруження.
Очищення століття при даній формі захворювання здійснюють точно також, як і при себорейному варіанті хвороби.
Основа лікування в даному випадку – застосування мазей з антибіотиками, наприклад, тетрациклінову або еритроміцинову. Підбір мазі здійснюється за результатами бак-дослідження.
Крім цього, застосовуються краплі: ципромед або цинку сульфат, а також мазі, що включають крім антибактеріальних ще і кортикостероїдні засоби («Дексу-Гентаміцин та інші)
Прояви та лікування мейбомиевого блефарита
При даному виді недуги відбувається залучення в запальний процес, що знаходяться в товщі хряща століття мейбоміевих залоз. Цей вид хвороби часто супроводжується кон’юнктивітом. Прояви мейбомиевого блефариту істотно відрізняються від інших видів даної патології.
В даному випадку на лінії росту вій або верхній частині століття з’являються невеликого розміру напівпрозорі бульбашки. Їх видалення може призводити до формування на їх місці дрібних точкових рубців.
Потовщені і почервонілі повіки виглядають блискучими, так, немов їх змастили маслом. При натисканні на мейбоміеві з проток залоз відбувається виділення маслянистого вмісту жовтувато-білого кольору.
Спостерігається підвищена сльозотеча. Характерно поява мацерації (набрякання шкіри в результаті просочування її рідиною).
Лікування мейбомиевого блефариту ґрунтується на відновлення нормальної функції залоз.
Зазвичай невід’ємною частиною терапії в даному випадку стає масаж. Проводиться останній із застосуванням антисептичних (знезаражувальних) мазей за допомогою скляної палички. Як правило, така маніпуляція викликає неприємні відчуття, тому може проводитися під місцевою анестезією. До початку масажу слід очистити повіки від засохлих частин секрету, що роблять з допомогою спиртового розчину.
При запаленні повік даного типу може з’явитися необхідність хірургічного лікування: розтин століття з вишкрібанням мейбоміевих залоз.
Демодекозний блефарит: ознаки і лікування
Демодекозний блефарит являє собою форму запалення повік, яка розвивається при ураженні кліщем Demodex folliculorum («вугрі»). Даний тип захворювання може мати безсимптомний перебіг.
У нормі цей кліщ живе на шкірі і є представником шкірної мікрофлори, харчуючись відшелушеними клітинами епідермісу. У разі зниження імунітету кількість кліщів зростає і виникає характерне захворювання.
Ознаки недуги в даному випадку зводяться до свербіння і неприємних відчуттів в області повік. Лущення і лусочки відсутні. Війковий край незначно гіперемована. Біля коренів вій сальний наліт.
Кліщів можна виявити в області країв повік або біля основи вій.
Для лікування демодекозного блефариту застосовується жовта ртутна або цинкоихтиоловая мазь, яку наносять по 1-2 рази/день.
В око закрапують сульфапиридазин натрію, а також норсульфазол, левоміцетин та інші засоби, що сприяють зняттю запалення і видалення кліща.
Крім того, виконують змазування країв повік зеленкою або етиловим спиртом з ефіром.
Добре допомагає масаж мейбомієвих залоз. А в цілях знежирення шкіри лікарі рекомендують вранці вмиватися косметичним або дитячим милом.
Симптоми і лікування алергічного блефарита
Алергічний блефарит – це тип захворювання повік запального характеру, при якому ураження розвиваються в результаті контакту з алергічними факторами. Спровокувати алергію можуть будь-які медикаменти, парфумерія, косметика і т. д.
А причиною алергічного запалення повік, як правило, стає безпосереднє попадання на них пилку, хімічними коштів, пилу і т. п.
Майже відразу після того, як відбувся контакт з алергеном в очах пацієнта з’являється різь, виникає відчуття печіння і сильний свербіж. Повіки при цьому набрякають і стають червоними. Ще один симптом — слизові виділення з очей і сльозотеча, розвивається підвищена чутливість до світла. Найчастіше процес захоплює відразу обидва ока.
Хронічна форма даного виду захворювання характеризується сильним свербінням. Крім того, особливістю є типове потемніння шкіри повік, зване «алергічним синцем».
Для успішної боротьби з алергічною формою блефариту необхідно, передусім, усунути дію речовини, що стало причиною захворювання. Якщо ж можливості визначити алерген немає, то хворому прописують антиалергічні препарати. Наприклад, супрастин, тавегіл та інші антигістаміни.
Іншим дуже важливим фактором виступає місцеве застосування протиалергічних ліків: необхідно закапувати в очі лекролін або аломир.
В якості заходів, що доповнюють основне лікування, можливе застосування протизапальних очних мазей (сульфаніламідної або гідрокортизонової).
Необхідно відзначити, що при цій формі хвороби буває досить складно підібрати правильне лікування. Це, насамперед, стосується тих випадків, коли конкретний алерген, що приводить до блефариту, невідомий. При цьому підбір лікарських засобів проводиться методом виключення: призначається один препарат, потім, якщо він не підходить, призначається інший і так до тих, поки не буде знайдено чинне ліки.
Ангулярный (кутовий) блефарит
Так званий кутовий, а висловлюючись медичною мовою ангулярный блефарит, найчастіше виникає у підлітків і характеризується тим, що запальний процес у даному випадку локалізується в куточках очей, в області яких відбувається потовщення століття і скупчення пінистого вмісту, а також з’являються ранки і тріщинки.
Крім даного виду захворювання за місцем анатомічної локалізації запалення також розрізняють крайову різновид блефариту, а саме передній і задній крайової блефарит. У першому випадку уражається лише край століття, на якому ростуть вії, у другому – процес захоплює мейбоміеві залози, що веде до ураження сполучної і рогової оболонки ока.
